Ухвала суду № 49654736, 27.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/768/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.,

суддів - Стас Л.В.,

- Турецької І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «ЮЖНАЯ СТІВІДОРІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Іноземне підприємство «ЮЖНАЯ СТІВІДОРІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 26.02.2015 року, якими підприємству зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість (ПДВ) за грудень 2013 року у сумі 235 грн., збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 633 081 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 9 206 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 4 603 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що під час перевірки відповідачем не здійснено належного аналізу проведених Піприємством господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт, не взято до уваги надані до перевірки первинні документи, що підтверджують факт виконання цих операцій, у зв'язку із чим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно та підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки Іноземного підприємства «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом від 11.05.2015 року №212/14-04-22-01/33798779.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 422 054 грн.;

- п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) на суму 9 206 грн.;

- п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за грудень 2013 року на суму 235 грн.;

- п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) за грудень 2013 року на суму 8 602 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у тому, що перевіркою неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у постачальників: ТОВ «Промметалресурс», ТОВ «ФРОНТА», ТОВ «ПОЛІПЛАСТ-КР», ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ПЛЮС»;

- перевіркою неможливо підтвердити витрати, що виникли по операціях з виконання ТОВ «Югрем-Сервіс» робіт з ремонту перевантажувальних механізмів для ІП «ЮСКЛ», а саме: поточних ремонтів запасних частин та механізмів перевантажувальної техніки без зміни їх параметрів, характеристик і показників, в сумі 613 934 грн., в зв'язку з тим, що неможливо підтвердити факти виконання ремонтів механізмів та запчастин вказаної техніки;

- перевіркою встановлено, що позивач завищив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок відображення премій працівникам та нарахувань на них без наявності відповідних підтверджуючих документів за період з квітня по грудень 2013 року на суму 1 071 260 грн. та 353 564 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2015 року: №000212201 про зменшення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2013 року у сумі 235 грн., №0000202201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 422 054 грн. за основним платежем та 211 027 грн. за штрафними санкціями, №0000222201 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 9 206 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 4 603 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/робіт/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/робіт/послуг, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цих товару/робіт/послуг.

Разом з цим, згідно із п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно із п. 142.1 п. 142 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Промметалресурс», ТОВ «ПОЛІПЛАСТ-КР» укладено угоди по придбанню респіраторів.

На підтвердження отримання вказаного товару позивачем надано податкові та видаткові накладні, а на підтвердження фактичної видачі товарно-матеріальних цінностей зі складських приміщень у використання працівникам підприємства та використання в господарській діяльності товару позивач надав накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ та акти списання.

Транспортування товару та безпосереднє його отримання позивачем підтверджено актами виконаних робіт ТОВ «Делівері» та ТОВ «Ін-Тайм» (спеціалізовані транспортно-експедиційні компанії), калькуляціями до актів, актами про отримання багажу вантажоотримувачем, подорожніми листами та замовленнями на оформлення перепусток, декларацією на отримання вантажу.

Крім того, в ІІ кварталі 2012 року позивач придбав у ТОВ «ФРОНТА» товар - планки з'єднання для технічного обслуговування портального крану Альбатрос №80, що орендується позивачем у ДП «АМПУ».

На підтвердження отримання вказаного товару позивачем надано податкову та видаткову накладні.

Транспортування товару, безпосереднє його отримання та використання у власній господарській діяльності позивачем підтверджено подорожнім листом, замовленням на оформлення перепустки, накладною на внутрішнє переміщення та актом списання ТМЦ.

З матеріалів справи також вбачається, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» укладено договір купівлі-продажу дизельного палива для заправки навантажувачів, які використовуються позивачем для робіт, пов'язаних з перевалкою вантажів.

На підтвердження отримання вказаного товару позивач надав видаткові та податкові накладні, сертифікати відповідності на товар, товарно-транспортні накладні, акти списання, які оформлювалися на підставі подорожніх листів навантажувачів.

Крім того, у цей же період позивач придбав у ТОВ «ДИЗЕЛЬ ПЛЮС» дизельне паливо, картки на бензин для заправки навантажувачів ІП «ЮСКЛ», які задіяні при виконанні робіт, пов'язаних з перевалкою вантажів, та заправки автомобіля ГАЗель-2705, що належить позивачу.

На підтвердження отримання вказаного товару позивач надав податкові та видаткові накладні, сертифікати відповідності на товар, товарно-транспортні накладні, замовлення на оформлення перепусток, акти списання ТМЦ, оформлені на підставі подорожніх листів навантажувачів та автомобіля.

Зберігання палива відбувалось на території ДП «ММТП», про що між позивачем та портом укладено відповідну угоду, складались акти наданих послуг (виконаних робіт), приймально-здавальні акти.

Як встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період позивач отримував від ТОВ «Югрем-Сервіс» робот из ремонту перевантажувальних механізмів, а саме: поточний ремонт запасних частин та механізмів перевантажувальної техніки без зміни їх параметрів, характеристик і показників.

На підтвердження фактично проведених робіт позивач надав суду акти на здавання в ремонт портального крану та приймальні акти, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар був оплачений позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що транспортування товару здійснювалось транспортом, зареєстрованим у встановленому порядку, а неточності у товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про безтоварність цих операцій, враховуючи, що за наданими первинним документами можливо встановити факт поставки товару, його отримання, фактичний рух активів, зміну у власному капіталі та зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи відповідача про фіктивність договорів, укладених між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгами постачання нікчемними, обґрунтовано не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності актів перевірок ДПІ, якими встановлено порушення контрагентами за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Посилання податкового органу на акти про проведення перевірок та про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Як вірно зазначив суд першої інстанції, акти перевірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальників позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів та виконання робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом не заперечується той факт, що на момент операцій з позивачем його контрагенти є діючими підприємствами, відомості у встановленому законом порядку про припинення їх діяльності та відсутність за місцезнаходженням не внесено.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Крім цього, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про безпідставність зменшення позивачу валових витрат за рахунок відображення премій працівникам та нарахувань на них, оскільки наданими підприємством відповідними колективним договором, протоколами та наказами про нарахування премій підтверджуються ці витрати, понесені у зв'язку із провадженням господарської діяльності, а відтак правомірність їх врахування у квітні-грудні 2013 року при визначенні об'єкта оподаткування та дотримання позивачем правил, визначених п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «ЮЖНАЯ СТІВІДОРІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О.Турецька