Постанова № 49654701, 25.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/13972/14-а

Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Івченко В.Б.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, та після уточнення позовних вимог просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті необхідних документів для приватизації жилих кімнат №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 як квартири; зобов'язати відповідачів прийняти від позивача необхідні документи для приватизації жилих кімнат №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 адресою: АДРЕСА_1 як квартири.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 31.07.2015 року Департамент міського господарства Одеської міської ради подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано рішення Одеської міської ради № 4810-VІ від 25.06.2014 року про надання дозволу на проведення приватизації жилих приміщень у сімейних гуртожитках комунальної власності. Крім того, відповідач зазначив, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції не вказав, якими саме діями відповідачі порушили права позивача.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом до КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, позивач посилався на те, що спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Стальканат Сілур» від 07.06.2012 року йому були виділені кімнати загальною площею 33,0 кв.м. за НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 для постійного проживання, на підставі ордеру №25 від 07.06.2012 року. За кошти сім'ї був зроблений ремонт в цих кімнатах, після чого позивач з родиною вселилися до них. На надану житлову площу був відкритий особистий рахунок. За користування комунальними послугами позивач сплачує кошти як за проживання в квартирі державного житлового фонду, були укладені договори на надання комунальних послуг.

Позивач посилався на те, що він, у відповідності до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Положення про порядок передачі квартир, будинків, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, має право на приватизацію кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Після уточнення позовних вимог, позивач просив зобов'язати відповідачів прийняти від позивача необхідні документи для приватизації жилих кімнат №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 адресою: АДРЕСА_1 як квартири.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено реалізацію мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації житлових приміщень у гуртожитках. Так, громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Статтею 18 Закону визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках:

Органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, зокрема, 1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону; 2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.

В свою чергу, порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначається Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року № 109/17404).

П. 13 Положення передбачено, що приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

П. 16 Положення встановлено, що передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитках, кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Згідно п. 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

В свою чергу, п. 18 Положення (чинного на час звернення позивача до суду) було передбачено, що громадянином до органу приватизації подаються: - оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; - довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); - документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; - копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; - заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

При цьому, відповідно до п. 21 Положення орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках. Додатком до розпорядження органу приватизації (рішення органу місцевого самоврядування) затверджується розрахунок вартості надлишкової загальної площі квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, що приватизується.

На підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації готує та/або замовляє в бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення в гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння і свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Зазначеними нормативно-правовими актами передбачено право громадян на приватизацію житла у гуртожитку у випадках, передбачених Законом, однак, при цьому, для реалізації цього права громадянину необхідно вчинити певні дії, передбачені законодавством, зокрема, подати відповідну заяву до компетентного органу та надати визначений законодавством пакет документів.

На підтвердження обставин, викладених у позові ОСОБА_2 подав до суду:

- лист ВАТ «Стальканат» від 30.11.2004 року, адресований: гр-ну ОСОБА_3, згідно якого цьому громадянину було роз'яснено, що дія Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не розповсюджується на ВАТ «Стальканат», оскільки воно є приватним підприємством (а.с. 12);

- заява адресована від його імені Міжнародному комітету захисту прав людини від 29.05.2014 року (а.с. 11);

- відповідь ВАТ «Стальканат» від 18.06.2014 року комісару Міжнародному комітету захисту прав людини (а.с. 13);

- лист комісара Міжнародного комітету захисту прав людини міському голові м. Одеси ОСОБА_4 від 13.06.2014 року № 955 (а.с. 14);

- квитанції банків та платіжні доручення про оплату комунальних послуг (а.с. 15-23).

З матеріалів справи встановлено, що у 2013 році будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий у власність територіальної громади м. Одеси, що підтверджується листом ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» від 18.06.2014 року № 02/361.

З листа першого заступника Одеського міського голови від 16.07.2014 року № 36-К-2161 наданого у відповідь на лист комісара Міжнародного комітету захисту прав людини в Одеській області вбачається, що рішенням Одеської міської ради № 4810-VІ від 25.06.2014 року «Про надання дозволу на проведення приватизації жилих приміщень у сімейних гуртожитках комунальної власності» сімейним гуртожиткам комунальної власності територіальної громади м. Одеси згідно з переліком до даного рішення, куди входить також гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, а також вирішено надати дозвіл на приватизацію жилих приміщень у даних гуртожитках, в тому числі і за адресою: АДРЕСА_1. У листі також зазначено, що в подальшому мешканці зазначеного гуртожитку мають можливість реалізувати своє право на приватизацію житла у даному гуртожитку комунальної власності.

В свою чергу, з листа КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради від 07.10.2014 року, направленого на адресу суду першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_2 не подавав до органу приватизації документи необхідні для приватизації кімнат у гуртожитку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч. 2 ст. 2 КАС України закріплено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обмежився лише констатацією права позивача на приватизацію кімнат за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1, яке він має відповідно до чинного законодавства, однак, не з'ясував, якими саме діями, бездіяльністю порушуються житлові права позивача, якими доказами підтверджуються викладені в позові обставини, чи є ці докази належними та допустимими.

Слід зазначити, що згідно ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 6 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Виходячи з наведеного, до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В даному випадку, позивач не навів жодного факту та не надав жодного доказу, який би свідчив про те, що рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

З огляду на все вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв