Ухвала суду № 49654299, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10988/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17 березня 2015 року № 0002421504 та від 17 березня 2015 року № 0002431504.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки, за результатом якої складено акт перевірки від 04 березня 2015 року № 164/15-04-13.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» пункту 57.1 статті 57 та статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0002421504, яким за затримку на 88, 81, 79, 78, 72, 68, 64, 63, 61, 61, 60, 60, 59, 52, 52, 52, 51, 50, 49, 48, 47, 43, 42, 39, 37, 36, 33, 31, 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 231762,65 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 46352,53 грн. за платежем - орендна плата з юридичних осіб;

№ 0002431504, яким за затримку на 30, 29, 21, 19, 16, 8, 4, 1 календарних дня сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 67563,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6756,30 грн. за платежем - орендна плата з юридичних осіб.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0002421504 та від 17 березня 2015 року № 002431504- залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (копія рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28 травня 2015 року № 8632/10/26-15-10-08-16).

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями й зазначає, що визначені грошові зобов'язання були сплачені у встановлений Податковим кодексом України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, яка була зареєстрована в податковому органі за № 1750.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про несвоєчасність сплати податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки, задекларовані товариством в зазначеній декларації, а саме за жовтень - грудень 2012 року.

На спростування вказаних доводів відповідача, позивачем надано копії платіжних доручень від 12 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року та 26 грудня 2012 року, що підтверджують сплату орендної плати за земельні ділянки в період за жовтень - грудень 2012 року.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2012 року по справі № 5011-15/5513-2012 стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).

У газеті «Урядовий кур'єр» від 15 червня 2012 року № 106 було опубліковано оголошення про порушення справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».

У свою чергу, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та зупинення виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів позивач повідомив відповідача листом від 15 серпня 2012 року вих. № 140, до якого додав копію вказаної ухвали.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до абзацу 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до абзацу 4 пункту 17 та пункту 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Згідно частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів і обов'язкових платежів, про які йдеться у частині 4 статті 12 Закону, передбачені статтями 16 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих зобов'язань, на які поширюється дія мораторію, слід віднести адміністративний арешт активів, передбачений статтею 9 зазначеного Закону.

З огляду на викладені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протягом процедури банкрутства позивача, а саме в період з жовтень по грудень 2012 року, до нього не повинні були застосовуватися штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.