Ухвала суду № 49654252, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7631/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус КО» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києва про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус КО» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного правління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому просило суд:

1. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55 381 980,66 грн. шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача № 26003001001345 у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», МФО 319111.

2. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму пені за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10 832 715,42 грн. шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача № 26003001001345 у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», МФО 319111.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в якій визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 56 533 219,00 грн. До податкової декларації, позивачем додано довідку про залишок суми від ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), Розрахунок бюджетного відшкодування (Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

У зв'язку з поданням позивачем декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2013 року на розрахунковий рахунок платника в сумі 56 533 219 грн., наказом відповідача від 11.02.2014 року № 486 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» призначено документальну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт № 18/26-5545-02/37270900 від 28.02.2014 року, яким зафіксовано, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2013 року на суму 197,00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму ПДВ 197,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2013 року в розмірі 72 212,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем, крім іншого, прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 року № 0000031152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 72 409,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 102,25 грн.

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідача позивачем суду не подано.

Згідно висновку акту перевірки № 18/26-5545-02/37270900 від 28.02.2014 року, перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем у декларації за грудень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 56 460 810,00 грн.

Таким чином, фактично, відповідачем підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 56 460 810,00 грн., однак, висновок щодо відшкодування позивачу зазначеної суми до органів державного казначейства відповідачем подано не було.

При цьому, наказом відповідача від 07.05.2014 року № 1456 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АМАДЕУС КО» (податковий номер 37270900)» було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності формування податкового кредиту, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «МАЙСТЕР-9» і з ТОВ «Люкс Технології» у листопаді 2013 року та правильності обчислення та достовірність заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість в грудні 2013 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт від 16.05.2014 року № 39/26-55-15-02/37270900, яким зафіксовано, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2013 року на суму 1 078 829,34 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем, прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0000058152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 078 829,34 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 539 414,67 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в судовому порядку, за результатом чого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015 року по справі № 826/7643/15 за позовом ТОВ «Амадеус КО» до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0000058152 визнано протиправним та скасовано. Проте, на даний час, судове рішення не набрало законної сили, отже процедура оскарження рішення податкового органу триває.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення на його користь суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 55 381 980,66 грн. та пені за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10 832 715,42 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до пп. 200.18.2 п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Отже, у разі підтвердження податковим органом під час перевірки сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки. При цьому, регламентований нормами Податкового кодексу України порядок відшкодування сум податку на додану вартість платнику податків не містить вимог обумовлюючих здійснення виплати сум відшкодування на підставі наявних, як висновку про підтвердження сум відшкодування, так і узагальненого висновку про суми бюджетного відшкодування ПДВ.

З огляду на викладене, не можна вважати слушними посилання органу казначейської служби на необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу державної податкової служби для здійснення виплати позивачу, оскільки вказане питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами, тоді як правовий механізм взаємодії між окремими ланками системи органів державної податкової служби з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).

Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалі ВАСУ від 10.03.15р. у справі №К/800/56682/14.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2013 року в сумі 56 460 810,00 грн., однак, висновок щодо відшкодування позивачу зазначеної суми до органів державного казначейства відповідачем подано не було. Ґрунтовних пояснень щодо причин такої бездіяльності відповідач суду не надав.

На даний час триває процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0000058152 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 078 829,34 грн., а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з Державного бюджету на його користь суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55 381 980,66 грн.

Згідно пункту 200.23. статті 200 Кодексу, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Так, позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, представленої в постанові від 03.06.2014 року по справі за позовом ПАТ «Завод «Південкабель» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до пп.5) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про відшкодування стягнення є належним способом захисту цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 вересня 2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.