Ухвала суду № 49654212, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8753/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 23 715 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Пенсійний фонд України (в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва) зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору від 30.12.2014 не вперше, а не вимагати від позивача доказів придбання ним житла вперше, які об'єктивно відсутні. За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору, як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Відтак, суд дійшов висновку, що відмова відповідача повернути позивачу сплачену суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 30.12.2014 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_2 як покупець за договором придбала квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 139, 5 кв.м.

Укладений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №8570 30.12.2014.

Право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно зареєстроване 30.12.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що нею отримано витяг.

При укладенні договору згідно вимог п. 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" позивачем сплачено 23 715 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція №2/15 від 29.12.2014 на суму 23 715 грн. про сплату позивачем на рахунок УДК СУ у Голосіївському районі м. Києва 1% за придбання нерухомого майна.

Проте, згідно ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва листом від 16.01.2015 з проханням повернути 23 715 грн. помилково сплаченого збору, проте листом від 12.02.2015 №2233/02 відповідач відмовився задовольнити прохання позивача.

Вважаючи, що таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду за цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше тощо.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Станом на час придбання позивачем нерухомості 30.12.2014, як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Згідно пояснень позивача нею придбано майно вперше; до укладення договору купівлі-продажу від 30.12.2014 інша нерухомість нею не придбавалася.

У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання нею нерухомого майна (жилого приміщення) до укладення договору купівлі-продажу від 30.12.2014.

Зокрема, позивачем надано докази звернення до установ, які можуть частково надати інформацію щодо придбання позивачем нерухомого майна (жилого приміщення), а саме: звернення до Державної реєстраційної служби України та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», проте, листами від 18.02.2015 №155/22-15-6 та від 30.01.2015 №1052 (И-2015) у наданні відповідної інформації відмовлено.

Проте, як вірно зауважено судом першої інстанції, навіть у випадку отримання вказаної інформації від вказаних установ вони не володіють повною інформацією щодо набуття позивачем права власності на житло.

Зокрема, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо нерухомого майна, набутого після 01.01.2013, тоді як інформація щодо попередньо укладених правочинів з набуття права власності на нерухоме майно згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не обов'язково має міститься в Реєстрі.

В свою чергу, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» володіє виключно інформацією щодо нерухомого майна на території м. Києва, тоді як інформація про нерухоме майно позивача на іншій території України у вказаного підприємства відсутня.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно вирішив, що Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва зобов'язане довести, що позивач придбав житло згідно договору від 30.12.2014 не вперше, а не вимагати від позивача доказів придбання ним житла вперше, які об'єктивно відсутні.

За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору як помилково сплаченого за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Згідно відповіді Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 12.02.2015 №2233/02 відповідних доказів не надано; відсутні вони і в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що відмова відповідача повернути позивачу сплачену суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.

Поряд з цим, згідно чинного законодавства збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів, а не стягуватися з Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва за судовим рішенням.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов'язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б.Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М.

Глущенко Я.Б.