Ухвала суду № 49654045, 02.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1620/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варин" до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Варин", звернулось до суду з позовом до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі- Варвинська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення від 22.04.2015 № 0000062240, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1485,00 грн..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення від 22.04.2015 року № 0000062240 Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились с удове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Варин" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 320444 (а.с. 10).

09.04.2015 року посадовими особами Головного управління ДФС у Чернігівській області, на підставі наказу від 06.04.2015 №117, направлення від 06.04.2015 року № 45 проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ "Варин", що розташоване за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 46, в результаті чого складено акт № 0141/25/05/22/14227411(а.с.43-47)

У ході перевірки відповідач прийшов до висновку про несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 297,00 грн., а саме згідно Z-звіту № 1188 від 09.07.2014 року готівкові розрахунки на загальну суму 297,00 грн. здійснювались 08.07.2014 року, а оприбутковано (здійснено запис до КОРО) наступного дня 09.07.2014року.

На підставі акту перевірки Варвинською ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 року № 0000062240, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1485,00 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що оскільки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача уникнути оприбуткування готівки та оподаткування, то і застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 статті 1 Указу Президента ''Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки'', є неспіврозмірним та непропорційним завданим інтересам держави шкоди несвоєчасним роздрукуванням розрахункових документів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637)

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1 Положення № 637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.6 Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України ''Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки'' (зі змінами та доповненнями) від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі - Указ Президента №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу Президента №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що системний аналіз викладених вище положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що друкування розрахункових документів на наступний день при наявності фіксації у фіскальному звітному чеку та запису у Книзі ОРО не можна розцінювати як несвоєчасне оприбуткування, оскільки об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є приховування виручки.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що згідно Z-звіту № 1188 від 09.07.2014 року готівкові розрахунки на загальну суму 297,00 грн. здійснювались 08.07.2014 року, а оприбутковано (здійснено запис до КОРО) наступного дня 09.07.2014 року, контролюючим органом зроблений висновок про несвоєчасне оприбуткування готівки на загальну суму 297,00 грн.

Разом з тим, вірним є посилання суду першої інстанції, що проведення готівкових коштів у Книзі ОРО із роздрукуванням Z-звіту є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки та ухилення позивача від оподаткування.

Разом з тим, судом першої інстанції було досліджено оригінал Книги ОРО № 2505000365Р1_5, яка розпочата 02.02.2014 року та закінчена 31.01.2015 року, прошнурована та належним чином зареєстрована, з якої судом першої інстанції встановлено, що на стор. 76-77 08.07.2014 року зроблено запис про оприбуткування суми 297,00 грн. (а.с.9).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача роздруковані фіскальні чеки та внесення запису до Книги ОРО (а.с.9,37) є належним підтвердженням оприбуткування готівки в сумі 297,00 грн.

При цьому, не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків свідчить лише про порушення позивачем порядку ведення КОРО, зокрема пункту 9 статті 3 та пункту 4 статті 17 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'', а не про ухилення позивача від оподаткування зазначеної суми. Та за вказане правопорушення (ППР № 00000240 від 22.04.2015 року) позивачем сплачено штраф у розмірі 340,00 грн., що не заперечувалось відповідачем.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначає, що дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи.

Так, пунктом 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на ту обставину, що у діях позивача відсутня шкода чи загроза її завдання інтересам держави у вигляді ухилення від сплати податків, застосовані відповідачем штрафні санкції не відповідають переслідуваній меті та є непропорційними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки під час розгляду справи не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача уникнути оприбуткування готівки та оподаткування, то застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 статті 1 Указу Президента ''Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки'', є неспіврозмірним та непропорційним завданим інтересам держави шкоди несвоєчасним роздрукуванням розрахункових документів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ними оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини, та позовні вимоги законні обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 03 вересня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.