Постанова № 49654015, 01.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1426/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2014 року №0005701701, №0005731701, №000569701 та від 07.04.2015 року №0000681701.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було надано належних доказів використання скрапленого газу та автомобіля в його господарській діяльності, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити в частині, а в іншій скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду, а також скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2014 року працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 36 674,63 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 4 347,00 грн.; п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, у зв'язку з чим невірно відображено суму нарахованого та виплачено найманому працівнику доходу за 1 квартал 2012 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 18.12.2014 року №2919/17/НОМЕР_1. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 30.12.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0005701701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 433,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4 347,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 086,75 грн.; форми «Р» №0005721701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 45 843,29 грн., у тому числі за основним платежем - 36 674,63 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9 168,66 грн.; форми «Р» №0005691701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.; форми «Р» №0005731701, яким до Позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за порушення п. 177.10 ст. 177 ПК України.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 05.02.2015 року №94/Д/25-01-10-04-15 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

У ході розгляду повторної скарги Позивача від 17.02.2015 року ДФС України було прийнято рішення від 27.02.2015 року №1843/Д/99-99-10-01-03-14 про зобов'язання ГУ ДФС у Чернігівській області організувати проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань, що стали предметом оскарження, у зв'язку з чим було продовжено строк розгляду скарги Позивача.

На підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 ПК України, відповідно до наказу від 06.03.2015 року №594 та направлень від 06.03.2015 року №591, №592 та рішення ДФС України щодо призначення документальної позапланової перевірки працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки встановлено порушення Позивачем: ст. ст. 164, 177 ПК України, внаслідок чого занижено валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на 5 628,03 грн.; п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, ст. 177 ПК України, у результаті чого завищено валові витрати за 2011 рік на 94 245,49 грн.; ст. 177 ПК України, що спричинило заниження чистого доходу за 2011 рік на 99 873,52 грн.; п. 3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, у зв'язку з чим невірно відображено суму нарахованого та виплачено найманому працівнику доходу за 1 квартал 2012 року; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що мало наслідок завищення податкового кредиту на суму 7 688,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 7 688,00 грн.; пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено суму доходу, на який нараховується ЄСВ у розмірі 99 565,52 грн.; п. 11 ст. 8, п.п. 5, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується ЄСВ, з урахуванням максимальної величини було занижено суму єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року на 34 549,18 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.03.2015 року №509/17/НОМЕР_1.

За результатами аналізу викладених в акті перевірки висновків, ДФС України було прийнято рішення від 24.03.2015 року №2636/Д/99-99-10-01-03-14, яким частково задоволено скаргу ФОП ОСОБА_2 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 року №0005721702 в частині основного платежу на суму 21 693,60 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 5 423,40 грн. У решті вимоги скарги Позивача залишені без змін.

У зв'язку з прийняттям ДФС України даного рішення Відповідачем 07.04.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000681701, яким збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 18 726,26 грн., у тому числі за основним платежем - 14 981,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 745,26 грн.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року перебувала на загальній системі оподаткування. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що видами діяльності Позивача за КВЕД є: виробництво іншого одягу й аксесуарів; оптова торгівля одягом і взуттям; прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів (основний); роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Так, у ході перевірки встановлено, що згідно податкової декларації Позивача від 06.02.2012 року №9015055303 про майновий стан та доходи, останнім за 2011 рік задекларовано валовий дохід в сумі 794 274,00 грн., у той час як згідно даних перевірки, що відповідають даним Книги обліку доходів і витрат підприємця, що надає послуги, валовий дохід ФОП ОСОБА_2 склав у 2011 році 799 902,03 грн. У зв'язку з чим Відповідач прийшов до висновку про заниження Позивачем валового доходу за 2011 рік на суму 5 628,03 грн.

Надаючи оцінку такому твердженню ДПІ у м. Чернігові, якому, у свою чергу, не надав належної оцінки суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту ст. ст. 162, 164 Податкового кодексу України вбачається, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, базою оподаткування яких є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Станом на 2011 рік форми Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення були затверджені наказом ДПА України від 04.12.2010 року №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Порядок №1025).

Так, згідно п.п. 3.5, 3.6 Порядку №1025 у графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей. У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу.

При цьому в п. 5 Порядку №1025 визначено, що дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

З наведеного випливає висновок, що відомості про валові доходи і витрати, зазначені Позивачем у податкових деклараціях, мають відповідати показникам, що вказані ФОП ОСОБА_2 у Книзі обліку доходів та витрат.

При цьому зі змісту акту перевірки вбачається, що розбіжність у даних декларації та книги обліку Позивачем не заперечувалася та пояснювалася допущенням помилок при фіксуванні доходів. Разом з тим, за результатами дослідження даних Книги обліку доходів і витрат за 2011 рік судовою колегією встановлено, що 4 117,66 грн. (сума ПДВ за квітень 2011 року) Позивачем не була врахована до суми доходів за квітень 2011 року, а сума у розмірі 1 510,00 грн. до складу доходів за березень 2011 року не включалася.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія вважає обґрунтованим висновок податкового органу про заниження Позивачем валового доходу за 2011 рік на суму 5 628,03 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 у 2011 році та у 2012 році до складу валових витрат було включено 138 638,58 грн. та 5 736,69 грн., витрачених на придбання скрапленого газу.

З матеріалів справи випливає, що придбання скрапленого газу, на переконання Позивача, було зумовлено необхідністю вироблення додаткової електроенергії, що здійснювалося за допомогою електрогенератора, який працював від двигуна автомобіля ГАЗ 33021 КТП6 бортовий малотонажник - В, що належить Позивачу. Крім іншого, вказаний транспортний засіб, згідно пояснень ФОП ОСОБА_2, використовувався останньою для перевезення будівельний матеріалів у м. Донецьк з метою будівництва приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю.

Надаючи оцінку такому твердженню Позивача, суд першої інстанції, погодившись з доводами податкового органу, зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_2 не було надано жодних доказів використання придбаного Позивачем скрапленого газу для виробництва електроенергії, а також подорожніх листів вантажного автомобіля, підстави для включення коштів, сплачених за придбання скрапленого газу, до складу валових витрат за 2011 та 2012 роки були відсутні.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів, а саме: видаткової накладної (а.с. 125); квитанції до прибуткового касового ордера (а.с. 126); інструкції з експлуатації та технічних характеристик інвертора АТАВА (а.с. 129-145); висновку електротехнічної лабораторії від 25.04.2011 року №7 (а.с. 151), свідчать, на думку колегії суддів, про те, що виробництво додаткової електроенергії Позивачем за допомогою автомобільного адаптеру напруги було зумовлено недостатністю договірної потужності електромережі, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про відсутність доказів використання скрапленого газу та автомобіля ГАЗ 33021 КТП6 бортовий малотонажник - В є передчасними.

Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх оформлення як підстава для визнання безтоварними господарських операцій колегією суддів оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків формування валових витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Тобто, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі №К/800/10421/14.

При цьому посилання суду першої інстанції на відсутність подорожніх листів вантажного автомобіля як на підставу для неможливості підтвердження транспортування у 2011 - 2012 роках є, на думку суду апеляційної інстанції, помилковим, адже наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності подорожніх листів вантажного автомобіля, в порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що документальне підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей до м. Донецька (а.с. 208-220) не може бути безумовною підставою правомірності формування валових витрат Позивача у 2011 та 2012 роках в частині використання скрапленого газу для здійснення вантажних перевезень, адже в силу приписів п. 177.2 ст. 177 ПК України такі витрати мають бути обов'язково пов'язані з господарською діяльністю платника податків. Водночас, доказів набуття права власності чи користування на земельну ділянку, на якій планувалося ведення будівництва, дозволів на здіснення будівельних робіт, Позивачем надано не було, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неможливість включення до складу валових витрат за 2011 та 2012 роки витрат, пов'язаних з транспортуванням товарно-матеріальних цінностей до м. Донецька.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження податкового органу про заниження Позивачем валових доходів за 2011 рік на суму 5 628,03 грн. та завищення валових витрат за 2011 та 2012 роки на суму коштів, витрачених останнім на придбання скрапленого газу для здійснення перевезення товарів до м. Донецька. Однак, зважаючи на те, що виокремлення кількості скрапленого газу, використаного для виробництва електроенергії та газу, використаного для здійснення вантажних перевезень, урахуванням висновків щодо заниження Позивачем валового доходу за 2011 рік, неможливе виходячи з того, що суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визначення грошового зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №0000681701 у повному обсязі.

Надаючи оцінку твердженню податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту з ПДВ на 7 688,00 грн. суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, як було встановлено у ході перевірки, до складу податкового кредиту за листопад - грудень 2011 року та січень 2012 року було включено 7 688,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «Український паливний альянс» за придбання скрапленого газу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у м. Чернігові про завищення Позивачем податкового кредиту стали ті ж самі обставини, що й для зменшення ФОП ОСОБА_2 валових витрат, а саме - не підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Український паливний альянс» скрапленого газу.

Відтак, зважаючи на викладені вище висновки судом апеляційної інстанції щодо часткового підтвердження використанням Позивачем у господарській діяльності скрапленого газу, та зважаючи на те, що виокремлення кількості скрапленого газу, використаного для виробництва електроенергії та газу, використаного для здійснення вантажних перевезень, неможливе виходячи з того, що суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визначення грошового зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 року №0005701701 у повному обсязі.

Надаючи оцінку висновками податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_2 п. 3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 (далі - Порядок №1020), що, у свою чергу, не було зроблено судом першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. пп. 1.1, 1.2 Порядку №1020 останній визначає порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України (далі - органи ДПС) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Приписи пп. 2.1 вказаного Порядку визначають, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкового розрахунку можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом.

Якщо після подачі податкового розрахунку за звітний період податковий агент подає новий податковий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у пункті 50.1 статті 50 Кодексу, не застосовуються.

Згідно пп. 3.2 Порядку №1020 у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності.

Пунктом 3.3 Порядку №1020 закріплено, що у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни у наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано. Наприклад, до податкового розрахунку за I квартал входить заробітна плата за січень, яка нарахована у січні та виплачена у лютому, за лютий (нарахована у лютому та виплачена у березні), за березень (нарахована у березні та виплачена у квітні).

Як вбачається зі змісту акту перевірки та жодним чином не спростовується Апелянтом, Позивачем до ДПІ у м. Чернігові 03.05.2012 року за вх. №21497 було подано податковий розрахунок доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з низ податку за І квартал 2012 року, в якому відображено суму нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_4 в розмірі 2 150,79 грн. Однак, за наслідками аналізу наданих Відповідачу первинних документів та за даними пояснень Позивача, податковим органом встановлено, що протягом І кварталу 2012 року ФОП ОСОБА_2 було нараховано доходу вказаному працівнику в сумі 1 073,00 грн. за січень 2012 року та 4,79 грн. - за лютий 2012 року.

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про недотримання Позивачем вимог Порядку №1020, а саме подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, за що положеннями абз. 1 п. 119.2 ст. 119 ПК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі 510 гривень. У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Відповідач мав правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 року №0005691701.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 року №0005731701, якому судом першої інстанції не було надано оцінки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено раніше, відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Зазначена норма закріплює обов'язок платника податку не тільки вести Книгу обліку доходів і витрат, а й мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується Позивачем, останнім 02.12.2014 року була загублена папка «Готівка», в якій зберігалися чеки й накладні, що під час проведення планової документальної перевірки унеможливило встановити факт придбання Позивачем товарів у ТОВ «Техноком АТ».

Згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що під час проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_2 у грудні 2014 року останньою не було надано первинні документи, що підтверджуються факт формування валових витрат на підставі податкової накладної від 25.05.2012 року №7, виданої ТОВ «Техноком АТ», у зв'язку з їх втратою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у ДПІ у м. Чернігові правових підстав для накладення на Позивача штрафу у розмірі 510,00 грн. у відповідності до вимог п. 121.1 ст. 121 ПК України, про що й було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 року №0005731701.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено помилкове застосування норм матеріального та процесуального права та порушення таких норм при вирішені питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зв'язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови помилково застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи та питання, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 201, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2014 року №0005701701 та від 07 квітня 2015 року №0000681701.

Ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року №0005701701 та від 07 квітня 2015 року №0000681701.

У решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - змінити, зазначивши, що підстави для відмови у задоволенні решти позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови суду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.