Постанова № 49653775, 02.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Лозицька І.О.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 рокусправа № 804/7312/15 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання Фірсік Д.Ю., з участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Афанасенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 р. у справі № 804/7312/15 за позовом ОСОБА_2 до начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просила визнати протиправними дії та бездіяльність начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України; зобов'язати начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. надати, керуючись юридичними термінами, чітку, вмотивовану та по суті офіційну відповідь на всі запитання в запиті щодо отримання інформації від 18 лютого 2015 року громадянці України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Рівненської області Сарненського району с.Любиковичі.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 18.02.2015 року нею було подано до Генерального прокурора України запит в рамках Закону України "Про доступ до публічної інформації" на отримання інформації про наявність кримінальних проваджень відносно позивача, зареєстрованих в ЄРДР та притягнення позивача в якості обвинуваченої або підозрюваної, потерпілої, за якою датою та яким правоохоронним органом внесено цю інформацію до ЄРДР, за якою статтею та прізвища, ім'я, та по-батькові потерпілих, підозрюваних або юридичних осіб, відповідно.

У наданій відповідачем відповіді на вказаний запит, було відмовлено з тих підстав, що дана інформація є інформацією з обмеженим доступом, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Позивач вважає, що відповідачем були допущені грубі порушення та перевищено службові повноваження, що є злочином у сфері службової діяльності та посягає на права позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що маючи докази підробки офіційних документів відносно себе згідно відповідей за ідентичними запитами на отримання інформації з ГУМВС України в Дніпропетровській області, Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури Індустріального району м.Дніпропетровська, які містили абсолютно різні відомості та інформацію відносно неї за одними і тими ж фактами. Тому нею 18.02.2015 року було подано запит до Генеральної прокуратури України, що є держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно наказу № 69 від 17.08.2012 року. Підставою для відмови в наданні інформації відповідачем зазначено, що запитувані відомості є інформацією з обмеженим доступом, що становлять службову інформацію.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що відомості досудового розслідування відповідно до ст.222 КПК України, можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що запитувана позивачем інформація не є публічною, а є саме інформацією з обмеженим доступом та може бути отримана на запит, наданий в рамках кримінального процесуального законодавства України, а не в порядку, передбаченому Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Генеральної прокуратури України з запитом на отримання інформації на підставі Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» та просила надати публічну інформацію, яка знаходиться в розпорядженні Генеральної прокуратури України, що є держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань, про наявність:

- кримінальних проваджень, зареєстрованих щодо обвинуваченої або підозрюваної ОСОБА_2: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР; за якою статтею; прізвище, ім'я та по батькові потерпілих або юридичної особи;

- кримінальних проваджень, зареєстрованих щодо потерпілої або заявником ОСОБА_2: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР; за якою статтею; прізвище, ім'я та по батькові підозрюваних або юридичної особи (а.с.10-11).

26 лютого 2015 року начальником відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л. на запит позивача стосовно надання інформації, надано відповідь про те, що дія Закону України "Про доступ до публічної інформації" не поширюється на відносити у сфері звернення громадян, що регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України. Відомості, які зберігаються на матеріальних носіях інформаційної бази даних ЄРДР, згідно Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України, і Переліку документів, у яких міститься службова інформація, затверджених наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2014 року за № 158, становлять службову інформацію, яка відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є інформацією з обмеженим доступом (а.с.16).

Відповідно до ч. 3 статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1, ч.2, ч.4, ч.7 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

За приписами ч.1, ч.2, ч.3 ст.9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Статтею 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Згідно з частиною 2 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Обсяг відомостей, що вносяться до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань передбачено пунктом 2.1 Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 року.

Згідно п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, держатель Реєстру - Генеральна прокуратура України.

Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (п. 4.1 Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань).

У п. 4.2 Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань визначено, що витяг з Реєстру - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру або про відсутність таких у Реєстрі, отриманих за параметрами пошуку, визначеними в пункті 4.3 цього розділу.

Відповідно до п. 4.3 Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, до витягу з Реєстру включається інформація про:

1) номер кримінального провадження;

2) дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

3) прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код ЄДР);

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

5) прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру;

6) орган досудового розслідування;

7) прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих), який здійснює досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який здійснює процесуальне керівництво.

Наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2014 року за № 158 затверджено Перелік документів, у яких міститься службова інформація.

Зі змісту даного Переліку вбачається, що до документів, яким присвоюється гриф "Для службового користування", віднесено:

1. Організаційно-розпорядчі документи (накази, розпорядження, вказівки) керівництва Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня, доповідні записки, довідки, інформаційні листи, аналізи, узагальнення, документи прокурорського реагування, методичні рекомендації, відомча кореспонденцію та інші документи, для створення яких використовується службова інформація.

2. Акти приймання-передачі справ, документів та майна прокуратур.

3. Спеціальні повідомлення про злочини та надзвичайні події.

4. Номенклатуру посад працівників органів прокуратури України, зайняття яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці.

5. Листування з органами Служби безпеки України щодо оформлення допуску працівників прокуратури до державної таємниці.

6. Номенклатуру секретних справ органів прокуратури України.

7. Звіти про стан забезпечення охорони державної таємниці.

8. Довідки та листи з питань охорони державної таємниці, які не містять таємної інформації.

9. Довідки, матеріали службових розслідувань (перевірок).

10. Листування та матеріали з питань оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах прокуратури України.

Спеціальні повідомлення про злочини та надзвичайні події - це повідомлення про тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також події, які набули суспільного резонансу (вказівка Генеральної прокуратури України від 05 липня 2004 року за № 04-66вих-04/197окв).

Таким чином, колегія судді вважає, що запитувана позивачем інформація не належить до службової інформації визначеної Переліком документів, у яких міститься службова інформація, що затверджений Наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2014 року за № 158.

Крім того наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2014 року за № 158 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України.

Згідно з даним Переліком, до службової інформації належать:

1. Відомості, що містяться в наказах, розпорядженнях, вказівках та інших управлінських актах, а також доповідних записках, довідках, інформаційних листах, аналізах, узагальненнях, документах прокурорського реагування, методичних рекомендаціях, відомчій кореспонденції та інших документах, для створення яких використовується службова інформація.

2. Відомості, одержані під час здійснення нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, які не віднесені до секретної інформації.

3. Відомості, що містять цифрові або відсоткові показники щодо здійснення правоохоронними органами оперативно-розшукової діяльності, негласних слідчих (розшукових) дій, а також дані статистичної звітності щодо здійснення нагляду із цих питань.

4. Відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб.

5. Відомості щодо загроз безпеці життєдіяльності військових формувань, стану військових об'єктів, протидії замахам на підрив боєздатності військових формувань.

6. Відомості стосовно засобів охорони, режимних вимог, а також із питань додержання законів під час здійснення нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю органів та установ виконання покарань.

7. Відомості, одержані під час здійснення представницької діяльності, поширення яких може призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, негативно позначитися на забезпеченні громадського порядку, створити загрозу безпеці підприємств, установ, організацій.

8. Відомості, отримані під час здійснення представницької діяльності, щодо законності при плануванні, формуванні, розміщенні та виконанні державного оборонного замовлення, а також стосовно накопичення, зберігання, використання та поповнення запасів державного резерву.

9. Відомості, у яких розкриваються форми та методи здійснення прокурорської діяльності, тактика слідчих дій.

10. Відомості, що містяться в матеріалах службових розслідувань (перевірок).

11. Відомості (за сукупністю), які зберігаються на матеріальних носіях інформаційної бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань.

12. Відомості з питань мобілізаційної роботи в органах прокуратури України, у тому числі організації та стану мобілізаційної підготовки, оперативного чергування, цивільного захисту, зокрема в ході переведення органів прокуратури на функціонування в умовах особливого періоду; дані щодо військового обліку, бронювання військовозобов'язаних співробітників і працівників, які призвані на військову службу за мобілізацією та виконують завдання у сфері оборони держави; інформація про кількість і місця зберігання відомчої вогнепальної зброї.

13. Відомості (за сукупністю складових показників) про стан забезпечення охорони державної таємниці, які не містять таємної інформації.

Таким чином, відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб, за визначенням категорії "службової інформації", яке встановлене ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не можуть належати до службової інформації, а відомості про особу щодо якої внесено запис до бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, за якою статтею, яким правоохоронним органом та за повідомленням якої особи, що запитувались позивачем, не відповідають сукупності вимог, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для обмеження доступу до даної інформації.

Оскільки до витягу з Реєстру включається інформація про: номер кримінального провадження; дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код ЄДР); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру; орган досудового розслідування; прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих), який здійснює досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який здійснює процесуальне керівництво, - то можна зробити висновок, що дана інформація витягу не використовується виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, розголошення інформації не може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації не переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, пункти 4 та 11 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України, що затверджений Наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2014 року за № 158, суперечать ч. 2 ст. 6 та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у зв'язку з чим, суд повинен застосовувати саме правовий акт, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про доступ до публічної інформації".

З аналізу ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та п. 4.3 Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань вбачається, що витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, який формується держателем, тобто Генеральною прокуратурою України не містить інформації, зібраної в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни чи інформації, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації.

У рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

У рішенні Європейського Суду, з відповідними змінами, у справі "Групо Інтерпрес проти Іспанії", № 32849/96, рішення Комісії від 07 квітня 1997 року (Рішення та доповіді, 1989, стор. 150) зазначено про те, що у даному випадку організація-заявник звернулась із запитом про ознайомлення з адміністративними документами, які були в розпорядженні органів влади. За цих обставин Суд визнає, що відмова у відповіді на зазначений запит є втручанням у право заявника на отримання інформації".

Із прийняттям Законів України "Про доступ до публічної інформації" та "Про внесення змін до Закону України "Про інформацію" (нова редакція) вбачається гарантованість кожній особі у відкритості, доступності інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, шляхом вільного її отримання (через звернення чи через запит на інформацію) для забезпечення своїх потреб і законних інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що запитувана позивачем про себе інформація, що міститься у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, повинна була бути надана ОСОБА_2 держателем реєстру - Генеральною прокуратурою України, відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_2 від 18 лютого 2015 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та вимоги про зобов'язання начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. розглянути запит ОСОБА_2 від 18 лютого 2015 року та надати відповідь відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, так як бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. По даній справі відповідачем надана відповідь на запит позивача, а тому не має підстав вважати наявність в діях відповідача бездіяльності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 р. у справі № 804/7312/15 за позовом ОСОБА_2 до начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_2 від 18 лютого 2015 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов'язати начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Л.В. розглянути запит ОСОБА_2 від 18 лютого 2015 року та надати відповідь відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 02 вересня 2015 року, в повному обсязі постанова складена 03 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А. Олефіренко

В.А.Шальєва