Постанова № 49650318, 27.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 серпня 2015 р. № 820/6102/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"

до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в якому просить суд:

- скасувати постанову, якою накладено арешт, а саме: арешт на частину квартири, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження №31317651 від 10.09.2012 року, винесеного Орджонікідзевським ВДВС Харківського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартира загальною площею 68,3 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Миру, буд, 46-А, кв. 16;

- зобов'язати Орджонікідзевське ВДВС Харківського МУЮ, винести постанову про зняття арешту з іпотечного майна ТОВ ФК Вектор Плюс.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ від 10.09.2012 року в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартира загальною площею 68,3 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Миру, буд, 46-А, кв. 16, порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як іпотекодержателя.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Треті особи, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №2008/0708/55-045, предметом якого є надання банком позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту у розмірі 69 800,00 доларів США (шістдесят девять тисяч вісімсот доларів 00 центів) (надалі кредит), на строк по « 21» липня 2018 р. включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором(а.с.12-21 том 1).

В забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором №2008/0708/55-045 від 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено іпотечний договір №2008/0708/55-045-Z-1 від 21.07.2008 року.

За умовами договору іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобовязань за договором кредиту №2008/0708/55-045 від 21.07.2008 року наступне нерухоме майно: квартира, загальною площею 68,3 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Слід вказати, що відповідно до Договору факторингу №15 ПАТ «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги за зобовязаннями кредитному та іпотечному договорам(а.с.40-46 том 1).

Згодом Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором №2008/0708/55-045-Z-1 від 21.07.2008 року, а саме: квартира № 16, в будинку № 46-А, що знаходиться за адресою: 61055. м. Харків, вул. Миру, загальною площею 68,3 кв. м. накладено арешт на частину квартири, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження №313117651 від 10.09.2012 року яка винесена Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Вищевказані правовідносини сторін врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку».

Задовольняючи позовні вимоги в даній справі, суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

За правилами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Положеннями пункту 5 ч. 3 ст. 11 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Зі змісту ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно пріоритетом, який визначається в порядку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Змістом вимог ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Враховуючи наведене позиває має переважне право на погашення боргу ОСОБА_2 за іпотечним договором №2008/0708/55-045-Z-1 від 21.07.2008 року за рахунок заставленого майна, а саме: квартира № 16, в будинку № 46-А, що знаходиться за адресою: 61055, м. Харків, вул. Миру, загальною площею 68,3 кв. м.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження №31317651 від 10.09.2012 року підлягають задоволенню.

Згідно частини сьомої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанови про накладення арешту на майно боржника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з іпотечного майна ТОВ ФК Вектор Плюс.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження №31317651 від 10.09.2012 року, винесену Орджонікідзевським ВДВС Харківського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартира загальною площею 68,3 кв. м., житловою площею 45,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з іпотечного майна ТОВ ФК Вектор Плюс.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ 38004195) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 243.60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко