Постанова № 49650280, 28.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 серпня 2015 р. № 820/6743/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучма Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Молчановій О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТОК" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТОК", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 220302203 від 13.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення №220302203 від 13.01.2015р. Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням №220302203 від 13.01.2015р. та посилається на те, що висновки відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ" безпідставні, оскільки за даними операціями товар поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що операції із продажу товарів, робіт/послуг мали не реальний товарний характер з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи встановив наступні обставини.

Позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, основними видами діяльності згідно Акту перевірки № 5996/20-30-22-03/24674909 від 22.12.2014р. є: ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (а.с. 24).

22.12.2014 року фахівцями податкового органу проведено позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ" за період липень-серпень 2014 року, про що складено акт № 5996/20-30-22-03/24674909 від 22.12.2014р., яким зафіксовані порушення: ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 16257,00 грн. за липень-серпень 2014 року.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення- рішення №220302203 від 13.01.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 20321,25 грн., в т.ч. за основним платежем 16257,00 грн., за штрафними санкціями 4064,25 грн. (т.1 а.с. 22).

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТОК" (надалі - Покупець) та ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ" (надалі - Продавець) було укладено Договір № 71 від 18.06.2014 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одниницю, загальна вартість товару), а Покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату на умовах цього Договору (т.1 а.с. 65).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору № 71 від 18.06.2014 року, позивачем подані до суду виписані ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ" податкові накладні податкові накладні: № 208 від 28.07.2014 року на загальну суму 37065,00 грн. в т.ч. ПДВ 6177,50 грн. та № 78 від 12.08.2014р. на загальну суму 60474,00 грн. в т.ч. ПДВ 10079,00 грн. (т.1 а.с.69-70, 77-78).

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Мінфіну від 14.01.2014 року № 10, а отже, у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи виписок банку від 01.08.2014 року та від 12.08.2014 року (т.1 а.с. 71, 79) встановлено факт виконання позивачем зобовязань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 327 від 28.07.2014 року, № 362 від12.08.2014 року (т.1 а.с. 67,74-75). Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 28.07.2014 року № 8900862 та від 12.08.2014 року № 8929756 (т.1 а.с. 68,76).

Подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ " СПЕЦКОНСАЛТ" товарно-матеріальних цінностей підтверджується: договорами на заправку і відновлення картриджів, технічне обслуговування та ремонт, тощо (т.2 а.с.27-51), актами виконаних робіт з надання послуг по обслуговуванню картриджів ( т.1 а.с. 80-144), рахунками на оплату та виписками банку щодо здійснення оплати за договорами обслуговування картриджів, укладених позивачем з контрагентами (т.2 а.с.52-145), податковими накладними (т.2 а.с.146-209).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що отриманий від контрагента товар відповідає основному виду господарської діяльності позивача (ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування), а отже висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ" та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо посилань податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 31.07.2014 року (акт від 09.09.2014 року № 2072/26-59-22-08/38518156), яким встановлено відсутність ознак реальності господарської діяльності, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагента. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТОК" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 220302203 від 13.01.2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 02 вересня 2015 року.

СуддяКучма Ю.В.