Ухвала суду № 49648652, 03.09.2015, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Про залишення позовної заяви без руху

03 вересня 2015 рокуСєвєродонецьк№ 812/1345/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., перевіривши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання дій протиправними, визнання правочинів нечинними та визнання права на відшкодування за рахунок бюджету матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року до суду надійшов вказаний адміністративний позов, в обґрунтування якого позивач посилається на такі обставини.

З 11.12.1997 року позивач як пенсіонер за віком щомісячно отримує пенсію, розмір якої станом на 01.04.2015 року складає 1559,09 грн. Однак, з липня 2014 року по березень 2015 року відповідачем з її пенсії були утримані суми на підставі постанови №42479125 від 03.06.2014 року відділу ДВС Рубіжанського МУЮ, а саме: сума виконавчого збору, оплати виконавчих дій та боргу з єдиного соціального внеску на підставі вимоги №Ф-249-У від 13.12.2012 року - в загальній сумі 2596,14 грн. А також з липня 2015 року відповідач продовжує з її пенсії утримувати суми на підставі постанови №44588050 від 26.05.2015 року, а саме: сума виконавчого збору, оплати виконавчих дій та боргу з єдиного соціального внеску на підставі вимоги №Ф-1306-У від 25.04.2014 року - в загальній сумі 1617 грн. Позивач, посилаючись на норми Конституції, вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують її право на отримання пенсії в повному розмірі. Позивач вважає, що відповідач помилково нараховує їй заборгованість з єдиного соціального внеску за 2010-2011 роки, оскільки вона не була його платником. Також позивач вважає, що державна виконавча служба не мала права відкривати виконавче провадження за вказаними вимогами, оскільки не вважає їх виконавчими документами.

Посилаючись на норми чинного законодавства, позивач просить:

1.Визнати дії посадових осіб УПФУ м. Рубіжне в складанні актів, вимог про сплату боргу за окремі місяці 2010-2011 років на позивача без статусу платника соціального внеску протиправними, що суперечать вимогам закону №1058.

2.Визнати нечинними, такими, що суперечать вимогам закону №1058 та такими, що призвели до несприятливих матеріальних наслідків зменшення виплат її пенсії та матеріальних витрат на судовий захист своїх конституційних прав та завдали моральної шкоди позивачу наступні правочини УПФУ:

-«Вимогу про сплату боргу» від 13.12.2012 року;

-акт від 25.04.2014 року;

-«Вимогу про сплату боргу» від 25.04.2014 року №Ф-1306-У;

правочин Рубіжанської ОДПІ в складанні «Вимоги про сплату боргу» від 16.11.2013 року №Ф-249-У;

правочин ВДВС РМУЮ:

-Постанову №42479125 від 03.06.2014 року;

-Постанову №44588050 від 26.05.2015 року.

3.Визнати право позивача на відшкодування за рахунок бюджету матеріальної та моральної шкоди, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю УПФУ і ОДПІ м. Рубіжне, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, в порядку цивільного судочинства на відшкодування стягнутих сум пенсії з врахуванням інфляційних втрат в 2014-2015 роках, відшкодування сум матеріальних втрат на судовий захист, що повязані з захистом конституційних прав на свою власність в суді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви зясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України (форма і зміст адміністративного позову) адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 2 статті 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Відповідно до п.9) ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач субєкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, на підставі матеріалів адміністративного позову суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

В пункті 2. прохальної частини позову позивач просить визнати нечинними рішення не лише органу УПФУ, а і Рубіжанської ОДПІ і ВДВС Рубіжанського МУЮ, не вказуючи останніх в якості відповідачів у справі. Тому позивачу необхідно визначитися з правильними назвами відповідачів та зазначити їх реквізити у вступній частині позову, або виключити вимоги, що спрямовані до інших осіб, крім зазначеного ним відповідача.

Позовні вимоги щодо визнання нечинними правочинів (п.2. прохальної частини позову) є вимогами матеріального характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

Законом України від 19 вересня 2013 року №590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності 23 жовтня 2013 року, внесені зміни до Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду після 23 жовтня 2013 року позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що на дату звернення з даним адміністративним позовом складає 1 827,00 грн. та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат - 4 872,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 № 590-VII, який набрав законної сили 23.10.2013, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем надано платіжне доручення №88 від 28.08.2015 року про сплату судового збору в сумі 73,08 грн. Таким чином, позивачем сплачено судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру. Позивачу слід надати суду квитанцію про сплату суми судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру.

Частиною 6 статті 6 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що Уразі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Таким чином, при зверненні до адміністративного суду з позовною вимогою майнового характеру ( вимога від 16.11.2013 № Ф-249-У на суму 2312,07 грн., вимога від 25.04.2014 року № Ф 1306-У на суму 1440,00 грн., вимога від 13.12.2012 року № Ф1033 на суму 2312,07 грн.) позивач мав сплатити судовий збір у сумі 182,70 грн., що складає 10 відсотків розміру ставки судового збору - 1827,00 грн.

Крім того, позивач не вказує суму матеріальних витрат та розміру моральної шкоди, що завдані позивачу протиправними діями відповідача (відповідачів), які докази підтверджують ці обставини (факт заподіяння шкоди та розмір її відшкодування), копії цих доказів також не додані до матеріалів справи, що є порушенням ч.ч. 1, 2 ст. 106 КАС України. Тому позовні вимоги в цій частині потребують обгрунтування та конкретизації.

Частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, з огляду на приписи статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1,2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, що встановлений цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 181 КАС України передбачає десятиденний строк для оскарження рішення дій чи бездіяльності державного виконавця, що починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишаються без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки в позові, крім іншого, позивач не вказує ті обставини, коли саме йому стало відомо про прийняті відповідачем (відповідачами) рішення, що порушують його права, чи мали місце обставини, які суд може визнати в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду, які саме докази підтверджують ці обставини. Тому позовна заява підлягає уточненню і стосовно вказаних обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання дій протиправними, визнання правочинів нечинними та визнання права на відшкодування за рахунок бюджету матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства - залишити без руху.

Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви у строк протягом пятнадцяти календарних днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Луганського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із визначенням відповідачів за відповідними позовними вимогами, зазначенням їх реквізитів; зазначенням розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди та доказів на підтвердження фактів їх заподіяння та розміру відшкодування; зазначенням обставин щодо часу, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав, свобод чи інтересів протиправними діями та рішеннями відповідача (відповідачів) щодо кожного з них та доказів цих обставин. Також позивачу слід надати документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, або зазначити обставини , що є підставами для його несплати або звільнення від сплати.

Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_2