КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2015 року 810/3033/14
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс – 1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправними дії та скасування постанов, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Технополіс-1» звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області з вимогою визнати протиправними та скасувати постанови №90, №91, №92 від 19.12.2013 р. та проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
У обґрунтування своїх вимог вказує, що 05.12.2013 р. по 06.12.2013 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області була здійснена виїзна позапланова перевірка характеристик продукції у магазині «Ельдорадо» за адресою: м. Нова Каховка, вул. паризької Комуни, 55, що належить ТОВ «Технополіс-1». За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки характеристик продукції № 00000125 від 05.12.2013 року (надалі - Акт).
19.12.2013 р. відповідачем винесені Постанови про накладення штрафних санкцій №№90, 91, 92 (надалі - Постанова) відповідно до яких до Позивача застосовано штраф у розмірі сумарно 34000,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками викладеними у Акті перевірки та вважає їх безпідставними, необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, вважає оскаржувану постанову незаконною.
В судове засідання представник позивача не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду письмові заперечення на позовні вимоги, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та розглядати справу у письмову провадженні без участі представника відповідача.
Відповідно ст. 128 КАС України, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Технополіс -1” є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 18.04.2003.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013 р. по 06.12.2013 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області була здійснена виїзна позапланова перевірка характеристик продукції у магазині «Ельдорадо» за адресою: м. Нова Каховка, вул.. паризької Комуни, 55, що належить ТОВ «Технополіс-1».
Підставами для зазначеної перевірки були: Згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів № 28.11.2013 р.; Направлення на проведення перевірки від 04.12.2013 р. № 00000177, що були видані у зв’язку зі зверненнями Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 28.11.2013 року № 406/01-01.
За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки та винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.
19.12.2013 Р. відповідачем винесені Постанови про накладення штрафних санкцій №№90, 91, 92 відповідно до яких до позивача застосовано штраф у розмірі сумарно 34000,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваними постановами про накладення штрафних санкцій та Рішенням про вжиття обмежувальний та корегувальних заходів Позивач, у порядку ст. 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», звернутися до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) зі скаргою на дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області.
Держспоживінспекцією України листом від 10.04.2014 р. № 2156-2-11/8 запропоновано Позивачу звернутися до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам суд вважає за необхідне вказати наступне.
Як вже зазначалося вище «підставою» для проведення виїзної позапланової перевірки стали: Згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів № 28.11.2013 р.; Направлення на проведення перевірки від 04.12.2013 р. № 00000177, що були видані у зв’язку зі зверненнями Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 28.11.2013 р. №406/01-01.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.
Аналогічною є вимога, що міститься у ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» якою передбачено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.
Норма ст. 19 Конституції України імперативно встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З викладених положень нормативних актів та Конституції України вбачається, що органи державного нагляду та контролю зобов’язані діяти виключно на підставі Закону.
Позапланова перевірка може здійснюватись виключно з підстав, що перелічені у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ст. 23 Закоун України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та можуть з'ясовуватися лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
У зверненнях Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 26.11.2013р. № 405/01-01 та від 28.11.2013р. № 406/01-01 не визначено, чи була придбана якась продукція громадською організацію споживачів, відповідно чого було зроблено такий висновок щодо невідповідності технічних регламентів, чи є з даного приводу якісь експертні висновки компетентних органів щодо небезпечності продукції, що може завдати шкоди споживачам, чи це є суб’єктивна думка певної особи щодо невідповідності продукції технічним регламентам.
Посилання Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва на якість абстракті порушення, перелічуючи всі можливі порушення не може бути підставою для призначення та проведення позапланової перевірки суб’єктів господарювання.
Щодо відповідності продукції технічним регламентам необхідно вказати наступне.
Статтею 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.
Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження (п. 3 ч. 4 ст. 13 Закону).
У ст. 33 Закону визначено, що Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує Правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту. У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до Національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу. Національний знак відповідності наноситься на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Згідно Правил застосування національного знака відповідності (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599) Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції. Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної ним продукції.
Відповідно до п. 5 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. № 1149) введення електрообладнання в обіг на території України дозволяється за умови, що його розроблено та виготовлено відповідно до встановлених вимог безпеки, у разі дотримання яких таке електрообладнання не створюватиме небезпеки для життя та здоров'я людей, тварин, майна і довкілля.
Пунктом 7 цього ж регламенту унормовано, що забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 49, ст. 2188).
Національний знак відповідності наноситься виробником або його уповноваженим представником безпосередньо на електрообладнання, а у разі відсутності можливості його нанесення - відповідно на пакування або документацію, що супроводжує електрообладнання (інструкцію з експлуатації, гарантійне свідоцтво тощо), так щоб забезпечувалася його чіткість, розбірливість та незмивність протягом передбаченого строку служби.
Пунктом 12 цього ж регламенту за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник проставляє на кожному виробі електрообладнання, пакуванні, інструкції з експлуатації або гарантійному свідоцтві національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком до цього Технічного регламенту.
Відповідно до п.24-28 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання №785, затвердженого ПКМУ від 29.07.2009, «на апаратуру чи обладнання, оцінка відповідності якої була проведена з дотриманням вимог пунктів 13-15 цього Технічного регламенту, повинно бути нанесено маркування національним знаком відповідності.
Маркування національним знаком відповідності наносить виробник або його уповноважений представник - резидент.
Якщо виробник не є резидентом і відсутній його уповноважений представник - резидент, маркування національним знаком відповідності наносить постачальник - резидент, який відповідає за введення в обіг апаратури чи обладнання.»
З викладених норм вбачається, що всі товари та послуги введені в обіг на території України, незалежно від їх походження, мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити національним знаком відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником.
Товари, що зазначені у Акті перевірки відповідають технічним регламентам, про що свідчать сертифікати відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, що надавалися посадовцям Відповідача під час перевірки.
Всі товари, які перевірялися, забезпечені національним знаком відповідності, що міститься, на упаковці, тарі, супровідній (експлуатаційній) документації до кожної одиниці товару, яка належним чином не була перевірена.
Такий спосіб нанесення національного знаку відповідності в повній мірі відповідає Правилам застосування національного знака відповідності (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599).
Оскільки посадовими особами неналежним чином було досліджено продукцію Позивача, в тому числі упаковку, супровідну документацію, на якій було розміщено етикетку із зображенням національного знаку відповідності, посадові особи Відповідача прийшли до хибного висновку про відсутність на продукції національного знаку відповідності.
Судом встановлено, що вся продукція, яка занесена до Акту у повній мірі забезпечена належним маркуванням з зображенням національного знаку відповідності та іншою необхідною інформацією. Продукція повністю відповідає технічним регламентам та законодавству про загальну безпечність нехарчової продукції.
На підтвердження даного факту ТОВ «Технополіс-1» поштовим зв’язком надсилало заперечення на рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, в яких звертало увагу контролюючого органу на незаконність винесених ним документів.
Таким чином на продукції позивача був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією, а отже «порушення» викладені в акті перевірки та у рішеннях, в постанові про накладення штрафних санкцій щодо розповсюдження продукції без національного знаку відповідності та невідповідності Технічним регламентам не відповідає дійсності, є необгрунтованим.
Щодо підтвердження того, що товари відповідають вимогам технічних регламентів необхідно вказати наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних і необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.
Декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.
Декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.
Згідно п.7 Постанови КМУ № 1149 від 29.10.2009р. «Про затвердження Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання» забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності». Аналогічні положення зазначені і у Технічному регламенті електромагнітної сумісності обладнання (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 785).
Судом встановлено, що позивач на вимогу посадових осіб відповідача в ході проведення позапланової виїзної перевірки надав декларації про відповідність продукції (всієї продукції, що перевірялася Відповідачем).
Встановлено, що позивач не приймає продукцію від постачальників (осіб, що ввели продукцію в обіг) без повного пакету документів включаючи і декларацію відповідності.
Статтею 32 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» передбачено, що форма декларації про відповідність визначається центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
Оформлена відповідно до вимог, установлених технічним регламентом, декларація про відповідність підлягає реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулювання у строк, який не повинен перевищувати три дні.
Всі декларації про відповідність, що надані під час позапланової виїзної перевірки посадовим особам Держспоживінспекції України зареєстровані у центральному органі виконавчої влади і в повній мірі відповідають вимогам що установлені технічними регламентами.
Отже, викладене свідчить, що твердження відповідача про невідповідність продукції технічним регламентам не відповідає дійсності.
Як вже зазначалося вище відповідачем 19.12.2013 року, Постановами №№ 90,91,92 про накладення штрафних санкцій, було застосовано до Позивача штраф сумарно у сумі 34000,00 грн.
Так відповідно п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов'язані об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України.
Згідно частини 14 ст. 33 Закону пояснення, заперечення та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб'єктом господарювання, підлягають обов'язковому розгляду органом ринкового нагляду та зберігаються в органі ринкового нагляду.
З викладених положень Закону вбачається, що застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання (розповсюджувача) можливе лише у випадках передбачених ст. 44 Закону та за умови повного та об’єктивного розгляду всіх наявних матеріалів у тому числі заперечень та пояснень, що були надані розповсюджувачем з приводу проведення перевірки та розгляду проектів рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Як вже зазначалося вище, Позивачем направлялися до Відповідача пояснення, заперечення які залишилися поза увагою та без розгляду.
Щодо позовних вимог позивача про скасування рішень Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів необхідно вказати наступне.
Позивачем не вказано які саме рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є протиправними, а саме не вказано ні номера, ні дати винесення даних рішень. Суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, як встановлено судом, проведення відповідачем перевірки позивача з вищенаведених підстав здійснено протиправно, факт вчинення порушення не доведено належними та допустимими доказами, тому застосування за наслідками такої перевірки до позивача штрафних санкцій, також є протиправним, відтак винесені відповідачем постанови №90, №91, №92 від 19.12.2013 про накладення штрафу із наведених підстав підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладення штрафних санкцій від 19.12.2013 р. за № 90.
3. Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладення штрафних санкцій від 19.12.2013 р. за № 91.
4. Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладення штрафних санкцій від 19.12.2013 р. за № 92.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Судове рішення № 49648493, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 20.08.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/3033/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: