Постанова № 49646548, 28.08.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2015 року № 813/4224/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представника відповідача Бондара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 то Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ у Львівській області, управління Держаної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ у Львівській області (далі - УДСО при ГУМВСУ у Львівській області, Відповідач-1), управління Держаної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області (далі - Відповідач-2) з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.08.2015 року, визнати незаконними дії та бездіяльність Відповідача-1 щодо невиконання п.4.1.3, 4.2.3.5,4.2.3.6,4.2.3.7 Договору №4487 від 16 липня 2015 року про централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони при міністерстві внутрішніх справ України, відмови позивачу у задоволенні його вимоги про складання Відповідачем-1 акта про перешкоди у користуванні позивачеві помешканням з боку Відповідача-1, у наданні Відповідачем-1 відповідного пояснення про підстави чинення перешкод у користуванні позивачеві помешканням з боку Відповідача-1, у наданні відповідних письмових доказів щодо підстав чинення перешкод у користуванні позивачеві помешканням з боку Відповідача-1, а також зобов'язати Відповідача-2 стягнути судові витрати в сумі 73 грн 08 к. на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка Відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань. В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. 05.08.2015 року ОСОБА_2 прибув до помешкання за адресою: АДРЕСА_1, де він постійно проживає від народження, але не зміг зайти у помешкання, оскільки з невідомих підстав невідомою особою вказане приміщення здане під охорону УДСО при ГУМВСУ у Львівській області. Прибулі на виклик ОСОБА_2 посадові особи Відповідача-1 відмовилися складати акт про перешкоди у користуванні помешканням з боку Відповідача-1, від надання пояснення про підстави чинення перешкод у користуванні помешканням з боку Відповідача-1 та надання відповідних письмових доказів щодо підстав чинення перешкод у користуванні помешканням з боку Відповідача-1. При цьому посилається на норми ст.47 Конституції України, ст. 9, ч.1, ч.4 ст.156 Житлового кодексу України, ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, ч.1 ст.405, ст.406 Цивільного кодексу України.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав з підстав, викладених позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник Відповідача-1 Бондар В.В. в судовому засіданні позову не визнав. Пояснив, що між власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та УДСО при ГУМВСУ у Львівській області 16.07.2015 року було укладено договір №4487 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом ДСО при МВС України. Крім цього договору, ОСОБА_5 30.03.2015 року уклала договір №4293т централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації житлових приміщень громадян зі Стрийським МРВ УДСО при ГУМВСУ у Львівській області. Вказані договори були укладені за ініціативою власника будинку та у зв'язку із наявністю постанови слідчого СВ Сколівського РВ ГУ МВСУ в Львівській області від 12.01.2015 року про застосування заходів безпеки ОСОБА_4. яка є потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по факту побиття її позивачем ОСОБА_2 05.08.2015 року відбувся виклик за тривожною кнопкою, тобто на підставі договору №4293т від 30.03.2015 року, на який виїхали працівники УДСО. Вказані договори, а також Положення про УДСО при ГУМВСУ у Львівській області не передбачає складання працівниками УДСО жодних актів та надання на місці виклику інформації третім особам щодо договорів по охороні об'єктів, на місце знаходження якого вони прибули. Ствердив, що працівники УДСО 05.08.2015 року виконували свої посадові обов'язки, обумовлені договорами, та не чинили жодних перешкод ОСОБА_2 Ні позивач, ні його представник не зверталися з письмовим запитом щодо надання інформації по договорах №4293т від 30.03.2015 року та №4487 від 16.07.2015 року. Звернення позивача до суду з даним позовом 05.08.2015 року, тобто в день, коли мали місце події, про які позивач вказує у своїй позовній заяві, підтверджує відсутність таких письмових звернень. Вважає позов необґрунтованим і безпідставним. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Відповідача-2 ОСОБА_6 в судовому засіданні 25.08.2015 року позов в частині вимог, які стосуються стягнення судових витрат, визнала. Пояснила, що для виконання судових рішень в частині стягнення судового збору існує визначений порядок, який не передбачає залучення органу Казначейства до участі у справі в якості відповідача. Виконання судового рішення про стягнення судових витрат відбувається відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011. Цей Порядок передбачає подання стягувачем подає органові Казначейства заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судове рішення про стягнення коштів (у разі наявності) та оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не погодився з пропозицією суду про виключення управління Держаної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області з числа відповідачів у даній справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони визнали, що 05.08.2015 року позивач ОСОБА_2 мав намір потрапити у будинок АДРЕСА_1, однак не зміг цього зробити по причині перебування вказаного об'єкта під централізованою охороною.

На вказану адресу за викликом прибули працівники УДСО при ГУМВСУ у Львівській області, які на вимогу ОСОБА_2 не надали паролю доступу до об'єкту та інформації щодо договорів про охорону об'єкта, не склали акту про перешкоди у доступі ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1.

Такі дії і бездіяльність УДСО при ГУМВСУ у Львівській області є предметом оскарження з боку ОСОБА_2

Як на законність вимог про надання йому паролю доступу до вказаного будинку та інформації щодо договорів про його охорону позивач посилається на те, що він з народження проживає у цьому будинку з сім'єю, до складу якої входить дружина ОСОБА_7, 1987 р.н., та син ОСОБА_8, 2013 р.н.

На підтвердження цієї обставини подав ксерокопії акту обстеження матеріального стану від 08.05.2014 року (а.с.6), довідки про склад сім'ї від 08.07.2014 року (а.с.7) та титульної сторінки технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 від 25.02.2008 року, відповідно до якого власником 1/8 частини будинку є ОСОБА_7, власником 7/8 є ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідач-1 на підтвердження законності своїх дій представив суду наступні документи:

- договір №4487 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом ДСО при МВС України від 16.07.2015 року, укладений між УДСО при ГУМВСУ у Львівській області та ОСОБА_4;

- договір №4293т централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації житлових приміщень громадян від 30.03.2015 року, укладений між Стрийським МРВ УДСО при ГУМВСУ у Львівській області та ОСОБА_4;

- постанову слідчого СВ Сколівського РВ ГУ МВСУ в Львівській області від 12.01.2015 року про застосування заходів безпеки ОСОБА_4, яка є потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12014140300000717 по факту побиття її позивачем ОСОБА_2;

- рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі №2-47/2011,яким припинено право ОСОБА_7 на 1/8 ідеальних часток житлового будинку, надвірних споруд, будівель та відповідно до даної частки на земельну ділянку в АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_7 за його 1/8 ідеальних часток житлового будинку, надвірних споруд, будівель в розмірі 29 582 грн 00 к. та 1/8 частку земельної ділянки площею 0,125 га в розмірі 13 101 грн. всього 42 683 грн;

- ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2012 року про залишення без змін рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі №2-47/2011;

- квитанцію №68 від 27.05.2011 року про внесення ОСОБА_4 42 683 грн на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області;

- довідку ТУ ДСА у Львівській області від 07.10.2013 року про повернення 26.07.2013 року безспірним стягненням грошової компенсації ОСОБА_7 згідно виконавчого листа Сколівського районного суду від 26.06.2013 року по справі №453/246/13-ц;

- титульну сторінку технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 від 03.10.2012 року, відповідно до якого власником будинку одноособово є ОСОБА_4

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ у Львівській області, затвердженого наказом Департаменту ДСО при МВС України від 30.10.2007 №218 (далі - Положення), УДСО є державною установою, що провадить некомерційну (без мети одержання прибутку) господарську діяльність та підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту ДСО при МВС України.

Відповідно до пункту 1.2 Положення принципом та ідеєю створення УДСО є забезпечення громадського порядку та боротьба зі злочинністю на регіональному рівні шляхом охорони об'єктів, майна державної та інших форм власності, охорони фізичних осіб, патрулювання працівників міліції охорони, у тому числі мобільних груп затримання.

З довідки АА№570612 з ЄРПОУ від 15.06.2012 року видно, що одним із видів діяльності УДСО при ГУМВСУ у Львівській області за КВЕД-2000 є діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки (84.24).

Як встановлено судом та підтверджено належними доказами, між Відповідачем-1 та одноособовим власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 було укладено два договори:

- від 30.03.2015 року договір №4293т централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації житлових приміщень громадян,

- від 16.07.2015 року договір №4487 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом ДСО при МВС України.

Предметом договору №4293т є прийняття під спостереження системи тривожної сигналізації(сигналізацію), встановлену в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 та негайне направлення наряду міліції охорони на об'єкт у разі її спрацювання (п.2.1 договору).

Предметом договору№4487 є прийняття під охорону майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому «Охорона» (якою по договору є УДСО при ГУМВСУ у Львівській області ) несе майнову відповідальність за збитки, завдані майну «Клієнта» (яким по договору є ОСОБА_4) третіми особами внаслідок невиконання «Охороною» своїх зобов'язань по Договору у межах суми прямої дійсної шкоди «Клієнта», але не більше суми 2500 грн (п.2.1 договору).

Обов'язки та права кожної сторони визначені умовами вказаних договорів.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору №4293т «Охорона» зобов'язана здійснювати негайний виїзд міліції охорони в житлове приміщення «Клієнта», а відповідно до пунктів 4.1.2-4.1.4 договору №4487 приймати об'єкт під охорону і здійснювати його охорону за допомогою пункту централізованої охорони з моменту передачі об'єкта під охорону «Клієнтом» до моменту зняття об'єкта з-під охорони «Клієнтом», при виявленні нарядом НМО ознак проникнення сторонніх осіб на об'єкт вживати заходів до їх затримання, а також здійснювати охорону місця події до прибуття слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ, викликати на об'єкт «Клієнта» або його довірених осіб, а у випадку їх відсутності - пере закрити об'єкт у відповідності до п.4.1.4 цього договору; у разі спрацювання сигналізації відкривати і проводити внутрішній огляд об'єкта виключно в присутності «Клієнта», його довірених осіб чи понятих, про що складати відповідний акт.

Аналіз положень договорів від 30.03.2015 року №4293т централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації житлових приміщень громадян та

від 16.07.2015 року договір №4487 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом ДСО при МВС України свідчить, що вони створили обумовлені ними певні права та обов'язки для сторін, якими є Відповідач-1 та ОСОБА_4

Судом не здобуто доказів на підтвердження звернення позивача чи його представника з письмовим запитом на предмет отримання інформації про вказані договори, а хронологічний аналіз подій, що мали місце 05.08.2015 року та дата надходження даної позовної заяви до суду - 10.08.2015 року, свідчать про відсутність такого звернення.

Щодо надання Відповідачем-1інформації про код доступу до об'єкта, то за характером відносин, які виникли між ним та ОСОБА_4 такою інформацією володіє виключно ОСОБА_4 У зв'язку з цим Відповідач-1 не може надавати інформацію про код доступу до об'єкта, якою володіє виключно «Клієнт».

Встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що Відповідач-1 05.08.2015 року не чинив перешкод позивачу, а здійснював виконання обов'язків, передбачених умовами вищевказаних договорів.

У вказаних договорах ОСОБА_2 не є стороною,тому він не може оспорювати будь-які дії чи бездіяльність Відповідача-1 з приводу виконання чи невиконання умов цих договорів.

Наявними у справі доказами не підтверджуються доводи позивача та його представника про те, що ОСОБА_2 постійно проживає у АДРЕСА_1.

Ксерокопії акту обстеження матеріального стану від 08.05.2014 року та довідки про склад сім'ї від 08.07.2014 року вичерпали свою дію, оскільки були видані більше року від подій, що мали місце 05.08.2015 року.

Окрім цього, у довідці про склад сім'ї від 08.07.2014 року вказано, що ОСОБА_2 на час видачі такої довідки проживає у будинку без реєстрації.

Відомості з титульної сторінки технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 від 25.02.2008 року, відповідно до якого власником 1/8 частини будинку є ОСОБА_7, власником 7/8 є ОСОБА_4 спростовуються відомостями з титульної сторінки технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 від 03.10.2012 року, відповідно до якого власником будинку одноособово є ОСОБА_4

Жодних доказів про те, що ОСОБА_2 має законне право на користування будинком АДРЕСА_1 матеріалах справи немає.

За таких обставин у позивача відсутні підстави стверджувати про те, що йому чиняться перешкоди у користуванні вказаним будинком з боку Відповідача-1.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що спір про чинення перешкод у користуванні житловим приміщенням між власником та іншими особами вирішується в порядку цивільного судочинства.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що УДСО при ГУМВСУ у Львівській області вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх дій виконало.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржені позивачем дії та бездіяльність Відповідача-1, суд дійшов висновку, що такі вчинені відповідачем відповідно до Положення про УДСО при ГУМВСУ у Львівській області, умов договорів від 30.03.2015 року №4293т централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації житлових приміщень громадян та

від 16.07.2015 року договір №4487 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом ДСО при МВС України і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов переконання, що Відповідач-1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормативними актами України, тому вони є правомірними, відтак, позовні вимога про визнання дій та бездіяльності та зобов'язання надати відомості про підстави чинення ним перешкод є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вимога про зобов'язання Відповідача-2 стягнути судові витрати в сумі 73 грн 08 к. на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка Відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань не є позовною вимогу. Питання про розподіл судових витрат вирішується судом при постановленні судового рішення.

У зв'язку із висновком суду про безпідставність позовних вимог стосовно Відповідача-1, відповідно до положень статті 94 КАС України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за квитанцією №40 від 06.08.2015 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.