Рішення № 496461, 05.03.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2007 р.

Справа № 26/11-07-18

За позовом : відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ «Укртелеком»;

до відповідача : Ренійської райдержадміністрації Одеської області ;

про стягнення 10 907,87 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Чумак О.В. за довіреністю;

від відповідача : не з*явився;

Суть спору : заявлено вимога про стягнення боргу за надані послуги електрозв’язку в розмірі суми основного боргу –10066,47 грн., пені в сумі 421,96 грн.; 3% річих в сумі 419,44 грн. за невиконання відповідачем умов договору № 38/00688 від 18.10.2000 р. та судових витрат.

Представник позивача на час пред’явлення позову вимоги підтримує повністю. На час розгляду справи надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких відповідач частково в сумі 6600 грн. погасив заборгованість, у зв’зку з чим розмір суми основного боргу складає 3466,47 грн., розмір пені-421,96грн., 3% річних-419,44грн. та судових витрат залишені без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, був повідомлений належним чином про час та місце розглядання справи належним чином, відповідно до вимог статті 64 ГПК України, причини неявки суду не повідомив, надав лист № 24-030/107-316 від 19.02.2007р., згідно якого борг райдаміністрації перед ЦЕЗ № 8 складає 246,87 грн., про що свідчить акт звірки взаємороззахунків, складений та підписаний головою райдержадміністрацією та начальтником ЦЕЗ № 8.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позвиача, суд , -

ус т а н о в и в :

18 жовтня 2000 року між ВАТ „Укртелеком” в особі ЦЕЗ № 8 ( м.Ізмаїл) та відповідачем укладено договір № 38/00688 про надання платних послуг електрозв’язку.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів від 16.04.2004 р. ВАТ «Укртелеком»(протокол № 3 ) та наказу ВАТ «Укртелеком»№ 173 від 14.05.2004 р. Одеська дирекція ВАТ «Укртелеком»перейменована в Одеську філію ВАТ «Укртелеком»з правонаступництвом в частині основної діяльності.

Відповідно до вимог п.5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” ( далі –Закон), відповідач зобов‘язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.4 договору підприємство, тобто позивач, зобов’язаний забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку, усувати пошкодження телефонного зв’язку та радіомереж в контрольні технологічні терміни, а відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати послуги електрозв’язку по діючим тарифам, завтерджении наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 120 та зареєжстроаним в Міністерсті юстиції України 19.0978.2002 р. № 595/6883, зі змінами та доповненнями.

В порушення вказаних умов договору та вимог вказаного Закону відповідач не здійснив своєчасно розрахунок за надані послуги зв’язку в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.05.2006 р. по 01.11.2006 р. в загальній сумі 16 766,47 грн.

Згідно пункту 2 статті 36 вказаного Закону, у випадку затримки оплати за надані послуги відповідач повинен сплатити пеню за кожний день прострочення, яка нараховується виходячи із вартості несплачених послуг в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за відповідний період.

Пунктом 5.8 договору також передбачено стягнення з відповідача пені у випадку несплати наданих послуг понад встановлений термін ( з 21 числа місяця, що настає за звітним).

Згідно вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог частини 2 цієї ж статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язания сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно статті 536 цього ж кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до цих вимог відповідачеві нараховані пеня в сумі 421,96 грн.; 3% річних в сумі 419,44 грн., згідно наданого розрахунку, який господарський суд вважає правильним, оскільки він відповідає вимогам закону.

Вказані суми дотепер відповідачем повністюне погашені, що свідчить про порушення з його боку вимог статей 161 та 162 Цивільного кодексу України,( які діяли на час виникнення між сторонами правовідносин) відповідно яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається та зобов'язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічні вимоги містяться і в статтях 525 та 526 діючого Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 пункту 4 заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України, відносно цивільних відносин, що виникли після набрання сили Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов*язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним сили.

На час розгляду справи представником позивача надано заява про змінут позову, згідно якої відповідач частково в сумі 6600 грн. погашена заборгованість за наданя послуги зв’зку, у зв’зку з чим розмір суми основного боргу складає 3466,47 грн. Розмірі пені, 3% річних та судових витрат залишені юбез змін.

Представником відповдача надав лист № 24-030/107-316 від 19.02.2007р., згідно якого борг райдаміністрації перед ЦЕЗ № 8 складає 246,87грн. та акт звірки взаємороззахунків, складений та підписаний головою райдержадміністрацією та начальником ЦЕЗ № 8. Крім того до вказаного листа представником відповідача надані копії платіжних доручень № №449 та 450 від 27 грудня 2006 р. на суму 819,80 грн. та 2480,20 грн. та № 23 від 31 січня 2007 р. на суму 3219,60 грн. про сплату за послуги зв’язку, всього на суму 6519,6 грн.

Таким чином, відповідачем сплачено 9819,6 грн. та залишок боргу складає 246 грн. 87 коп.

Отже предмет спору між сторонами відносно стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 9819,6 грн. - відсутній.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає можливим в частині стягнення вже сплаченої суми боргу провадження по справі припинити з підстав пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто у зв*язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”, із змінами та доповненнями, судам необхідно враховувати, що у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивній частини рішення висновків з питань, не пов*язаних з вирішенням справи по суті. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог в самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

Згідно частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Згідно вимог статті 49 Господарського процсеуального кодексу Україи, державне мито покладається : у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути господарські витрати – 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу.

Вищевикладене повністю підтверджене дослідними господарським судом матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналізуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню з урапхуванням вже сплачегої суми.

Керуючись статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Ренійської районної державної адміністрації Одеської області ( 68800, м.Рені, вул. Комсомольська, 139; р/р 35219009001036 в УДК в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 04057215) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком»( 01030, м. Київ, пр-т Шевченка, 18) в особі Одеської філії ВАТ„Укртелеком» ( 65029, м.Одеса, вул. Садова, 10; р/р 26004258 в Одеській обласній філії АППБ „Аваль”, МФО 328351, код 01186691) : основний борг в сумі 246 грн. 87 коп.; пені в сумі 421,96 грн., 3% річних в сумі 419,44 грн.; держмита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Никифорчук М.І.