Постанова № 49645855, 03.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 р. Справа № 805/3125/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулося до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкової інспекції, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки про порушення пп. «а» п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у звязку з чим йому збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 61670,00 гривень згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000062200/1479 від 13 лютого 2015 року. Також вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15418,00 гривень.

Сутність порушень, визначених у акті позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 30 січня 2015 року полягає у тому, що господарські взаємовідносини позивача (покупця) з товариством з обмеженою відповідальністю «Обрійбуд (постачальника), на думку податкового органу, не мали реального характеру, оскільки перевізник постачальника неналежним чином заповнив товарно-транспортні накладні щодо перевезення на склад позивача придбаного ним товару, відповідно до технічних характеристик транспортування здійснювалось неналежним транспортом, який не здатний перевозити відповідні обсяги вантажу. Тобто, відповідачем встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Обрійбуд» не мав взаємовідносин з перевізниками, яким належать транспортні засоби фізичними особами ОСОБА_1Н та ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи виписані ТТН на постачання товару від ТОВ «Обрійбуд», які неналежно оформлені або дефектні, податковий орган дійшов висновку про відсутність господарських операцій згідно укладених між позивачем та ТОВ «Обрійбуд» договору постачання № ЦД/2014/12-КП від 21 січня 2014 року та, як наслідок, безпідставність включення до складу податкового кредиту позивача суми ПДВ згідно трьох податкових накладних, виписаних ТОВ «Обрійбуд» у серпні 2014 року на загальну суму ПДВ 370016,76 гривень, у звязку з чим збільшив суму податкового зобовязання з ПДВ за серпень 2014 року на 61669,46 гривень.

Позивач наполягає на реальності господарських операцій згідно договору постачання № ЦД/2014/12-КП від 21 січня 2014 року, укладеного позивачем з постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Обрійбуд». Вважає, що надав відповідачеві всі необхідні документи бухгалтерської та податкової звітності, тому має право на податковий кредит по податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Обрійбуд».

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту позапланової документальної виїзної перевірки від 30 січня 2015 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479 просить скасувати.

Через канцелярію суду представником позивача надано клопотання, в якому він просив розглянути справу в письмовому провадженні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення від 16 серпня 2015 року (а.с. 118-121). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення стали висновки, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 30 січня 2015 року.

З зазначених підстав податковим органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ «Обрійбуд» не мали реального характеру, тому не підтверджені належними первинними документами, до яких відповідач відносить товарно-транспортні накладні.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, представник відповідача зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Через канцелярію суду представником відповідача надано клопотання, в якому він просив розглянути справу в письмовому провадженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 00176472 з 19 квітня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 54, 56).

Позивач перебуває на податковому обліку у Добропільській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 30 жовтня 1996 року за № 10, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 56 зв. бік) та в пункті 2.4 акту документальної позапланової виїзної перевірки від 30 січня 2015 року № 29/22/00176472 (а.с. 14), правонаступником якої є Добропільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позивач є платником податку на додану вартість, що доведено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100335039 (а.с. 55).

Підстави правомірності проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 30 січня 2015 року позивачем не оспорюються.

Фахівцями Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операції з ТОВ «Обрійбуд» за серпень 2014 року, про що складено акт від 30 січня 2015 року № 29/22/00176472 (а. с. 14-30).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення пп. «а» п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Обрійбуд» за серпень 2014 року у сумі 370016,76 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у сумі 61669,46 гривень (а.с. 30).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 3.1 акту перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з ТОВ «Обрійбуд» за серпень 2014 року зазначено, що до перевірки надано договір № ДЦ/2014/12-КП від 21 січня 2014 року, податкові накладні за серпень 2014 року № 291, 292, 293, видаткові накладні за серпень 2014 року № 291, 292, 293, банківські виписки, товарно-транспортні накладні за серпень 2014 року, сертифікати якості, висновки експертиз, декларацію з ПДВ за серпень 2014 року з додатком 5, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2014 року, акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Обрійбуд» з питань дотримання податкового законодавства з податку на дадану вартість при взаємовідносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за серпень 2014 року, а також інформацію з АІС «Податковий блок» (а.с. 18).

Згідно з положеннями пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, порушення якого вказано у акті перевірки, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до приписів абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України, порушення якого також вказано в акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, документи, надані позивачем до перевірки відповідач вважає неналежним підтвердженням через дефектність товарно-транспортних накладних, виписаних перевізником, з яким ТОВ «Обрійбуд» укладено угоди на перевезення товару, придбаного позивачем.

В свою чергу, пунктом 201.11 201 цього Кодексу встановлено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України;

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у пункті 201.11 статті 201 ПК України взагалі не йдеться про товарно-транспортні накладні. Підставою для включення до складу податкового кредиту позивачем є податкові накладні, отримані від постачальника. Акт перевірки не містить зауважень щодо порушення порядки їх виписки чи реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, ці обставина не є спірною між сторонами.

Таким чином, відповідач фактично не визнав податкові накладні, виписані ТОВ «Обрійбуд».

Відповідач виключив зі складу податкового кредиту позивача суми за наслідками встановлення нікчемності договору постачання від 21 січня 2014 року, укладеної позивачем з ТОВ «Обрійбуд» через сумніви відповідача в реальності (нікчемності) вказаної угоди через сумніви у транспортуванні придбаного товару перевізниками контрагента позивача.

Ні підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 січня 2015 року № 28/22/00176472 органом доходів і зборів винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за серпень 2014 року в розмірі 61670,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15418,50 гривень (а.с. 36).

Судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Обрійбуд» (постачальник) 21 січня 2014 року було укладено договір постачання № ЦД/2014/12-КП на постачання товару, вказаного у специфікаціях (а.с. 143-146). Умови постачання продукції DDP згідно «Інкотермс-2000». Сплата товару повинна відбутися шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання відповідної партії продукції.

В доказ постачання товару постачальник надає покупцю: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості, сертифікат відповідності, якщо товар підлягає сертифікації, інструкції по експлуатації.

В акті перевірки наданий позивачем спірний договір постачання від 21 січня 2014 року детально описаний (а.с. 18-19 зв. бік).

Як зазначено в акті перевірки, згідно до вказаного договору було виписано три специфікації: від 08 травня 2014 року, від 18 червня 2014 року та від 22 липня 2014 року на загальну суму 362700,00 гривень, у тому числі ПДВ 60450,00 гривень (а.с.20).

На виконання спірного договору 18 серпня 2014 року постачальником було виписано 3 видаткових та 3 податкових накладних № 291, 292, 293 на загальну суму придбаного товару 370016,74 гривень, у тому числі ПДВ 61669,46 гривень (а.с. 20 зв. бік). Спірні податкові накладні надані позивачем до матеріалів справи (а.с.150, 165, 180).

Вказані податкові накладні було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2014 року та відображено у відповідній декларації з ПДВ (а.с. 134-142а), що не оспорюється сторонами.

Відповідачем також досліджено у акті перевірки, що позивач за придбаний товар розрахувався з постачальником платіжними дорученнями від 18 листопада 2014 року на суму 34573,83, у тому числі ПДВ 5762,31 гривень, від 03 грудня 2014 року на суму 59985,84, у тому числі ПДВ 9997,64 гривень, від 17 грудня 2014 року на суму 1776,00 гривень, у тому числі ПДВ 296,00 гривень, від 17 грудня 2014 року на суму 5540,74 гривень, у тому числі ПДВ 923,46 гривень, від 14 січня 2015 року на суму 268140,36 гривень, у тому числі ПДВ 44690,06 гривень (а.с. 21). Позивачем надано банківські виписки та платіжні доручення, що свідчать про оплату придбаного товару (а.с.154, 167, 182-194). Тобто, умови договору виконані обома сторонами. Отже, вказані обставини виконання спірного договору постачання не є спірними між сторонами. В акті перевірки досліджено також відображення спірної господарської угоди в бухгалтерському обліку позивача (а.с. 20 зв. бік).

Спірним питанням даної справи є правомірність позбавлення податковим органом права на формування податкового кредиту позивача за угодою, яку відповідач фактично вважає нікчемною через неналежне, на думку відповідача оформлення товарно-транспортних накладних перевізником.

Транспортування товару отриманого позивачем відбулося на підставі трьох товарно-транспортних накладних, описаних в акті перевірки (а.с. 21-22) та наданих позивачем до матеріалів справи (а.с. 156-157, 171-172 та 195-196).

Відповідачем зазначено, що перевізником не заповнено деякі графи товарно-транспортних накладних. Також відповідачем встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Обрійбуд» не мав взаємовідносин з перевізниками, яким належать транспортні засоби фізичними особами ОСОБА_1Н та ОСОБА_2

Тобто, з підстав невірно заповнених товарно-транспортних накладних за угодами постачальника позивача ТОВ «Обрійбуд» на перевезення вантажу з третіми особами, відповідач дійшов висновку про нереальність (нікчемність) договору постачання від 21 січня 2014 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Обрійбуд».

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Суд зауважує, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Спірний договір та первинна документація до нього, питання оплати за придбаний товар та оприбуткування товару у бухгалтерському обліку позивача досліджено в акті перевірки. З зазначених підстав, посилання не невірно заповнені, на думку податкового органу, товарно-транспортні накладні не можуть служити доказом нікчемності спірної угоди.

Разом з тим, фахівці відповідача прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарської операції між ним та ТОВ «Обрійбуд».

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від сплати контрагентом його зобовязань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у серпні 2014 року, виписані належним чином ТОВ «Обрійбуд», яке на момент спірних правовідносин було зареєстровано платником ПДВ, що не спростовано в акті перевірки відповідачем.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Відповідачем також не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Лонгкон» договору.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, первинними документами, наданими позивачем підтверджено придбання, перевезення, оплату, оприбуткування придбаного товару, що спростовує в свою чергу висновки відповідача про нереальність укладеної угоди з підстав невірного заповнення перевізником товарно-транспортних накладних та позбавлення з зазначених підстав, позивача права на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 лютого 2015 року № 0000062200/1479.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (код ЄДР 00176472) судові витрати з судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 03 вересня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.