Постанова № 49645852, 28.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 805/2542/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої

дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_1 (м. Маріуполь)

про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 792,01 грн.

В С Т А Н О В И В:

Маріупольський міський центр зайнятості (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 792,01 грн.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги наступним. Відповідно до наказу від 01.04.2014 року № НТ140407 відповідачу був наданий статус безробітного, тоді як, відповідно до договору цивільно-правового характеру, в період перебування на обліку позивача, відповідач працював та отримав дохід у ТОВ «Чистий світ «Чистий світ Фасиліком», у звязку з чим незаконно отримав суму допомоги по безробіттю у розмірі 792,01 грн.

Представник позивача до судового засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі та розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надав. Крім цього, не надав до суду заперечення на позов.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до заяви від 01.04.2014 року відповідач звернувся до позивача із проханням вирішити питання про надання статусу безробітного (а.с.23), у якій зазначив, що трудовою діяльністю не займається.

Згідно наказу позивача № НТ140407 від 07.04.2014 року відповідачеві був наданий статус безробітного, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (надалі Закон) та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі Закон № 1533). Згідно наказу від 08.04.2014 року за № НТ140408 відповідачеві призначена допомога по безробіттю.

Відповідно до ст. 1 Закону, безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Ст. 7 Закону № 1533 визначено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

П. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1533 передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

13 травня 2015 року на підставі обміну інформації між позивачем та Державною податковою адміністрацією було проведено звірку даних та складено акт № 197 про розслідування страхових випадків та обґрунтованість виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533, яким встановлено, що відповідач в період перебування на обліку, як безробітним, надавав послуги ТОВ «Чистий світ фасіліком» на умовах договору цивільно-правового характеру з 02.06.2014 року по 16.07.2014 року.

Відповідно до договору про надання послуг від 02.06.2014 року за № 40-02-11, укладеного між ТОВ «Чистий світ фасіліком» та відповідачем, останній виконував роботи з прибирання службових приміщень (а.с. 13), виконання робіт також підтверджується актами від 30.06.2014 року та 31.07.2014 року.

Згідно витягу із запиту-відповіді Державної податкової адміністрації України за 2 та 3 квартал 2014 року відповідачеві нараховано дохід.

Про вказані обставини відповідач позивача не повідомив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону № 1533, яка покладає на осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За період з 26.06.2014 року по 18.09.2014 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 792,01 грн., що підтверджується довідкою про нарахування допомоги по безробіттю.

20.10.2014 року наказом № НТ 141020 позивачем було припинено виплату відповідачеві допомоги по безробіттю.

13.05.2015 року позивачем видано наказ № НТ150513 від 13.05.2015 року про повернення коштів безробітним.

14.05.2015 року відповідачеві було надіслано претензію № 10-1825, якою позивач пропонує у добровільному порядку повернути сплачену суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю та зазначає, що у випадку несплати вищевказаних коштів питання про їх стягнення буде вирішуватись відповідно до чинного законодавства.

Проте, станом на 28.07.2015 року відповідачем сума заборгованості у розмірі 792,01 грн. не повернена.

Відповідно до п. 7 ст. 23 Закону № 1533 порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Ст. 39 Закону № 1533 визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Підставою для повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю є факт того, що він був зайнятою особою, оскільки уклав цивільно-правовий договір та своєчасно не повідомив про цю обставину позивача.

Згідно ст. 1 Закону зайнятість це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

П. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198 визначено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня, зокрема, укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вже зазначалося, відповідач, під час перебування на обліку у позивача, уклав цивільно-правовий договір про надання послуг від 02.06.2014 року з ТОВ «Чистий світ фасіліком», тобто на цей період відносився до категорії зайнятого населення і не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Крім цього, відповідач не надав заперечень до суду про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На підставі викладеного, позивачем доведений факт незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю у сумі 792,01 грн., яка підлягає поверненню.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248, ст. 72, 160, 163, 185, 186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 355318091) на користь Маріупольського міського центру зайнятості суму допомоги по безробіттю у розмірі 792,01 коп. на розрахунковий рахунок № 37170300901052 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 24815706, одержувач Маріупольський міський центр зайнятості.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Маслоід О.С.