Постанова № 49645501, 24.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2015 р. Справа № 804/7791/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засіданні ОСОБА_1

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання неправомірними дій щодо встановлення порушень в ході ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2015р. Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції в частині встановлення в ході ревізії порушення Комунальним підприємством «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради вимоги п.6 Порядків №167, №30, п.6, 16 Порядку № 869, п.2.7, 2.8, 2.9 Порядку № 243, п.1 ст.14 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.12. №5515-VI із змінами, п.24 ст.14 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. № 719-VII із змінами внаслідок зайво отриманих коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення підприємством відповідних розрахунків на загальну суму 807100,66грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при встановленні в ході ревізії порушень з боку Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради. Пунктом 6 Постанови КМ України №167 передбачено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Відповідно до перерахунку, який був здійснений під час ревізії Нікопольською ОДФІ, сума заборгованості з різниці в тарифах за 2013 рік повинна була становити не 15495268 грн., а 14688167,34 грн. Тобто, виходячи з висновків ревізії, з боку позивача під час розрахунку суми заборгованості з різниці в тарифі було здійснено завищення фактичних витрат з надання послуг з водопостачання та водовідведення за 2013 рік на 807 100,66 грн. Позивач не погодитись з даними висновками ревізії, оскільки нормативно-правові акти, на які посилається та на застосування яких наполягає відповідач, жодним чином не регулювали питання розрахунку суми заборгованості різниці в тарифах в 2013 році. У 2014 році також був передбачений механізм погашення заборгованості з різниці в тарифах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30. В подальшому були внесені зміни до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30. Вказані зміни набрали чинності з 27.11.2014 року. Отже, необхідність врахування та застосування положень Постанови №869 від 01.06.2011р. та Постанови №243 від 17.02.2011р. при здійснення розрахунку заборгованості з різниці в тарифах виникла лише після набрання чинності даних зміни. Враховуючи період набрання чинності даних змін, їх дія не розповсюджувалась на порядок, який діяв протягом 2013 бюджетного року та протягом першого півріччя 2014 року. Таким чином, посилання Нікопольської ОДФІ на необхідність застосування КП «Нікопольводоканал» вищевказаних постанов є незаконним. Виходячи з наведеного, КП «Нікопольводоканал» вважає, що підприємство не повинно було виключати з розрахунків обсягу заборгованості із різниці в тарифах фактичні витрати на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом III Податкового Кодексу України (10% балансової вартості основних засобів) з урахуванням питомої ваги населений на суму 807100,66 грн. Позивач вважає неправомірними дії Нікопольської ОДФІ в частині встановлення в ході ревізії порушень, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.07.15р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 10.07.15р. та 24.07.15р.

24.07.15р. у судове засідання з'явилися представники позивача, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Пердставник відповідача в судове засідання не з'явився надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

07.07.15р. представник відповідача подав до суду заперечення, в якому зазначив, що на день звернення до суду з даним позовом, порушення відшкодовано в повному обсязі шляхом зменшення обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «НВУВКГ» НМР за 1 квартал 2015 року на суму 854213,0 гривень. Розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «НВУВКГ» НМР за 1 квартал 2015 року погоджено фінансовим управлінням Нікопольської міської ради та департаментом житлово - комунального господарства та будівництва облдержадміністрації.

Заслухавши представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову з задоволенні задоволення позову, виходячи з наступного:

08.04.2013 року відповідачем було складено акт №860-22/03 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради за період з 01.01.2013 року по 28.02.2015 року.

У вказаному акті ревізії від 08.04.2015р. зазначено, що з боку Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради були допущені порушення вимог п. 6 Порядків №167, №30, п.6, 16 Порядку №869, п.2.7, п. 2.8, п.2.9 Порядку №243, п.1 ст.14 Закону України від 06.12.12р. №5515- VI «Про державний бюджет України на 2013» із змінами, п.24 ст.14 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. № 719-VII, що полягає в наступному:

Нікопольською ОДФІ шляхом співставлення даних, внесених КП «Нікопольводоканал» до розрахунку із різниці в тарифах за 2013 рік в частині понесених витрат на поліпшення основних засобів з лімітом витрат, передбачених розділом ІІІ Податкового кодексу України, було встановлено завищення фактичних витрат з надання послуг з водопостачання та водовідведення за 2013 рік на загальну суму 1117571,00грн., що з урахуванням питомої ваги населення складає 807100,66грн. В наслідок чого з фактичних витрат з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у розрахунку із різниці в централізованого водопостачання та водовідведення у розрахунку із різниці в тарифах за 2013 рік КП «Нікопольводоканал» не зменшено фактичні витрати на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом ІІІ Податкового кодексу (10% балансової вартості основних засобів).

Позивач вважає, що дії Нікопольської обєднаної державної фінансової інспекції в частині встановлення порушення КП «Нікопольводоканал» є необгрунтованими та безпідставними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності з п. 1, п. 4, п. 6 Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції є структурними підрозділами державних фінансових інспекцій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Підрозділ має право в установленому порядку:

- здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення: інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій;

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 113 Бюджетного кодексу України до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за цільовим і ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, що затверджене Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011, остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

В свою чергу, Державну фінансову інспекцію України утворено на виконання вимог Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.

Частинами 1-2 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 року №2939-ХІІ (надалі - Закон №2939-ХІІ, в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачено, що державний фінансовий контроль здійснюється за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (надалі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому та реалізується через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частинами 5-6 статті 2 Закону №2939-ХІІ (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, результати ревізії оформляються актом, який повинен містити: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Як закріплено в абзаці 3 пункту 3 даного Порядку (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), винні особи - це посадові та матеріально відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій.

Таким чином, акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, що в свою чергу відповідає визначеним правилам складання даного акта, не є правовим документом, який встановлює відповідальність винних осіб.

В силу вимог частини 1 статті 13 Закону №2939-XII дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Диспозиція зазначеної норми передбачає можливість оскарження виключно тих дій посадових осіб, які полягають у порушенні порядку проведення ревізії, водночас, дії щодо включення до акта ревізії певних висновків не можуть вважатися порушенням.

Правова позиція аналогічного характеру висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.09.2013 року по справі №21-237а13.

Судом також досліджено, що посадові особи відповідача під час проведення ревізії Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, в тому числі, в частині оформлення її результатів, діяли на підставі та в межах власних повноважень, а також у спосіб передбачений законодавством, жодних порушень порядку проведення ревізії посадовими особами відповідача допущено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, акт ревізії від 08.04.2015 року №860-22/03 було вручено для ознайомлення та підписання заступнику головного бухгалтера підприємства позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції в частині встановлення в ході ревізії порушення Комунальним підприємством «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради вимоги п.6 Порядків №167, №30, п.6, 16 Порядку № 869, п.2.7, 2.8, 2.9 Порядку № 243, п.1 ст.14 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.12. №5515-VI із змінами, п.24 ст.14 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. № 719-VII із змінами внаслідок зайво отриманих коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення підприємством відповідних розрахунків на загальну суму 807100,66грн.

Органу державного фінансового контролю надано повноваження щодо здійснення контролю за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, в тому числі шляхом пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення порушень законодавства у разі виявлення таких правопорушень.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише те рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки, в тому числі з винних осіб, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення повинен перевіряти суд, який розглядає такий позов, а не позов про визнання неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції в частині встановлення в ході ревізії порушення.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь сторін не присуджуються.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання неправомірними дій щодо встановлення порушень в ході ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 28 липня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 28.07.15р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5