Постанова № 49645442, 25.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. Справа № 804/9193/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас» (далі позивач) до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с.28-29) про скасування податкового повідомлення - рішення Нововолинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області № НОМЕР_1 від 08.05.15 за платежем: акцизний податок з реалізації субєктам господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким визначена сума грошового зобовязання: за основним платежем 67 260,98 грн. та штрафні санкції 16 815,25 грн., а всього - 84 076,23 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18.06.15 №0000802100 за штрафними санкціями в розмірі 16 815,25 грн. (а.с.28-29). На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при визначенні сум податкового зобовязання з акцизного податку позивач оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам - підприємцям не включає до обєкту оподаткування через використання ними нафтопродуктів у своїй господарській діяльність (комерційне використання). Позивачем зауважено, що при визначені сум податкового зобовязання з акцизного податку товариство виходило з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр.3 - гр. 4 Додатку 6 до Декларації акцизного податку), а податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобовязання включив вартість товарів реалізованих контрагентам для використання у господарській (комерційній) діяльності. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про збільшення позовних вимог отримав 21.08.15, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №49000 2964365 8, в судове засідання свого уповноваженого представника не направив. До канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку представника через перебування значної кількості працівників управління правової роботи у відпустках та супроводженню ряду справ у Волинському окружному адміністративному суді. Також від відповідача надійшли заперечення проти позову, за змістом яких відповідач просить відмовити в задоволені позову, оскільки оскаржуване рішення є законним та відповідає вимогам ПКУ, адже через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля» Терміни та визначення понять»), такі операції є обєктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9, п.213.1 ст.213 ПКУ. Таким чином, податкові зобовязання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд відмічає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження доводів, викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи, зокрема щодо перебування працівників управління у відпустці та супроводження наявними працівниками інших справ в іншому суді, необґрунтована необхідність супроводження відповідачем таких інших справ, а не даної справи. За викладених обставин суд не визначає поважними причини неявки відповідача в судове засідання 25.08.15.

Враховуючи наведене, зважуючи на визначені в ст.122 КАС України строки розгляду адміністративної справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 08.05.15 №0000112100 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем - акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 67 260,98 грн. та за штрафними санкціями - 16 815,25 грн., вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 21.04.15 №261/32560942 (а.с.15). зі змісту оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 18.06.15 №0000802100 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем - акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за штрафними санкціями в розмірі 16 815,25 грн., вбачається, що воно прийнято на підставі рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.06.15 №3909/10/03-20-10-03-06 (а.с.31).

Вказаний акт перевірки складений відповідачем за результатами камеральної перевірка даних, задекларованих у декларації з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів податку позивача за лютий 2015р. За висновками означеного акту перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 213, ст. 214, пп.215.3.4. ст.215, ст.216 ПКУ, що призвело, до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 р. в сумі 67 260,98 грн. Підставою для означених висновків слугували судження посадової особи відповідача про те, що через мережу АЗС позивачем здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля» Терміни та визначення понять»), такі операції є обєктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9,п.213.1 ст.213 ПКУ. Крім того, відповідачем зазначено, що продаючи пальне субєктам господарювання, позивач не зясовував подальше їх використання, зокрема факт їх комерційного використання, що передбачає саме перепродаж товару (підакцизних товарів) іншому - кінцевому споживачу.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 08.05.15 воно рішеннями ГУ ДФС у Волинській області від 08.06.15 та ДФС України від 03.07.15 залишилось без змін, скарги позивача без задоволення (а.с.18-22). Крім того, відповідно до рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.06.15 №3909/10/03-20-10-03-06 контролюючим органом зазначено, що розглядаючи первинну скаргу та матеріали перевірки встановлено, що при складанні розрахунку штрафних санкцій за результатами перевірки та при винесенні рішення ОДПІ не враховано вимог пункту 123.1 статті 1123 ПКУ щодо накладення штрафу у підвищеному розмірі за повторно протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання цього податку. Так, ОДПІ застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та не враховано, що Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.15 №0001881502 про збільшення грошового зобовязання з акцизного податку. Отже, на думку ГУ ДФС у Волинській області відповідачем занижено розмір застосованої штрафної санкції на 25 відсотків суми зазначеного податкового зобовязання. На підставі зазначено рішення ГУ ДФС у Волинській області відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 08.06.15 №3909/10/03-20-10-03-06.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Положеннями пп.14.1.4 п.14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПКУ платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п.215.1 ст.215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

Як визначено пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПКУ базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Згідно з пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абз.2 пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що реалізацією субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації субєктом господарювання підакцизних товарів є обєктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПКУ, якщо субєктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

З наведеними положеннями узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Суд зазначає про помилковість доводів відповідача про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою КМУ від 20.12.1997р. №1442, через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Відповідно до вказаних Правил вони визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування, тобто регулюють порядок роздрібної, а не оптової торгівлі нафтопродуктами. Суд відмічає, що згадані Правила не містять заборони на оптовий продаж пального через АЗС.

Крім того, суд зважує на той факт, що названі Пра вила роздрібної торгівлі розроблені на вико нання ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не повязаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника (п. 22 ст. 1).

Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на визначення «роздрібна торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», також не заслуговують на увагу. Вказаний ДСТУ пояснює як термін «роздрібна торгівля», так і термін «оптова торгівля». Так, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за до говорами постачання партіями для їх наступно го продажу кінцевому споживачу через роздріб ну торгівлю або для виробничого використання (п. 4.5). Зазнаючи про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарі саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом не спростований належним та допустимим доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям для виробничого використання, тобто факт здійснення ним оптової торгівлі.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п.5.3 ст. 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» законом не є.

Суд відмічає також, що за даними ЄДРЮОФОП видами діяльності позивача є як роздрібна торгівля пальним (основний), так і оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідачем не заперечується факт надання позивачем до заперечень на ОСОБА_1 перевірки реєстру податкових накладних за субєктами господарювання, якими реалізовано товари для комерційного використання. Суд зазначає, що відповідно до п.75.1 ст.75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Отже, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

З огляду на викладене, суд констатує, що під час проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем, які підлягають акцизному оподаткуванню, тому викладені в акті перевірки від 24.04.15 та в рішенні ГУ ДФС у Волинській області від 08.06.15 доводи та висновки про порушення позивачем ст.ст.213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення субєкта владних повноважень не узгоджуються з вимогами податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ ВТФ «Авіас» підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області від 08.05.15 №0000112100 та від 18.06.15 №0000802100.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ ВТФ «Авіас» (код ЄДРПОУ 32560942) витрати по сплаті судового збору в розмірі 366 грн. (триста шістдесят шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1