Постанова № 49645084, 26.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року (10:22) м. Київ810/2237/15

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дудіна С.О., судді Кушнової А.О., судді Лапія С.М. за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., позивача ОСОБА_1, представника Міністерства юстиції України ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України про зобовязання вчинити певні дії,

Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України про зобовязання вчинити певні дії, а саме:

-закрити виконавче провадження ВП № 37271537, відкрите 29.03.2013 року, відповідно до Рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим «Про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим штрафу в розмірі 170, 00 грн.» від 07.12.2012 № 1114;

-зобовязати Міністерство юстиції України зняти з розшуку автомобільний напівпричеп МАЗ 938662 1999 року виписку, номер шасі Y3M938662X0002803 реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1;

-зобовязати Департамент ДАІ МВС України видати автомобільний напівпричеп МАЗ 938662 1999 року виписку, номер шасі Y3M938662X0002803 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, який був затриманий 06.02.2015 працівниками УДАІ Цюрупинського РВ УМВС України та перебуває на тимчасовому зберіганні на спеціальному майданчику в Херсонській обл., м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 160.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неправомірність дій Міністерства юстиції України щодо відмови у прийнятті постанови про закриття виконавчого провадження та зняття з розшуку майна позивача, зокрема, автомобільного напівпричепу МАЗ 938662 1999 року виписку, номер шасі Y3M938662X0002803, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває на тимчасовому зберіганні на спеціальному майданчику в Херсонській обл., м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 160, оскільки заборгованість в сумі 170 грн., зазначена у виконавчому документі, була погашена в повному обсязі.

Перший відповідач заперечував проти позову, оскільки вважає, що Міністерство юстиції України не має повноважень щодо закриття виконавчого провадження ВП № 37271537 та зняття з розшуку вищевказаного транспортного засобу, у звязку з тим, що чинним законодавством України не регламентовано порядок делегування повноважень територіальних органів державної виконавчої служби, що діяли на території Автономної Республіки Крим до моменту тимчасової окупації даної території України.

У судовому засіданні 17.08.2015 позивачем було подано клопотання, в якому заявлені також вимоги про визнання незаконним примусового утримання на спеціальному майданчику м. Цюрупинська автомобільного напівпричепу. Вказане клопотання було розцінено в порядку статті 137 КАС України в якості заяви про збільшення позовних вимог, яка була прийнята до розгляду, про що постановлена усна ухвала, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання.

17.08.2015 позивачем було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 додатково просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Красноперекопського МРУЮ АР Крим про розшук майна боржника від 15.01.2014, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 37271537.

Вищевказана заява була прийнята до розгляду судом у судовому засіданні 26.08.2015, про що постановлена усна ухвала, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник Міністерства юстиції України проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Департамент Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника другого відповідача та можливість розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та першого відповідача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріалами справи встановлено, що 06.02.2015 працівниками посту ДАІ Цюрупинського РВ МВС в Херсонській області був затриманий автомобільний напівпричеп МАЗ 938662, 1999 року виписку, номер шасі Y3M938662X0002803, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 та який в подальшому був переданий на тимчасове зберігання на спеціальний майданчик в м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 160, про що посадовими особами посту ДАІ був складений акт огляду затриманого транспорту, що передається на тимчасове зберігання № ЦР 140956 від 06.02.2015.

Як вбачається зі змісту акта, підставою для затримання вищевказаного автомобільного напівпричепу є постанова відділу державної виконавчої служби в Красноперекопському районі АР Крим про розшук майна від 15.01.2014.

Так, на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені» № 1114 від 07.12.2012 , відділом державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37271537 від 29.03.2013, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн.

Під час проведення виконавчих дій Відділом державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції в межах виконавчого провадження ВП № 37271537 була винесена постанова про розшук майна боржника від 15.01.2014, якою було оголошено в розшук транспортний засіб: автомобільний напівпричеп МАЗ-938662, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, який належить на праві власності боржнику, ОСОБА_1

Отже, наявність у позивача заборгованості перед територіальним органом Пенсійного фонду у розмірі 170, 00 грн. стала підставою для відкриття виконавчого провадження ВП № 37271537 від 29.03.2013, що в подальшому зумовило винесення відділом державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції постанови про розшук майна, зокрема, автомобільного напівпричепу та його наступне затримання працівниками ДАІ Цюрупинського РВ МВС в Херсонській області.

Позивач, з метою усунення причин тимчасового затримання вищевказаного транспортного засобу звернулась до Пенсійного фонду України з письмовою заявою від 16.02.2015, в якій ОСОБА_1 просила надати їй відповідні реквізити для оплати вищевказаних штрафних санкцій.

В свою чергу, Пенсійний фонд України листом вх. № 1744/0-11 від 25.02.2015 повідомив позивачу відповідні реквізити для перерахування коштів на оплату штрафу.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було сплачено штраф у розмірі 170,00 грн., що підтверджується квитанцією № В2-632 від 03.03.2015 та листом Пенсійного фонду України № 4172/0-100 від 14.04.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо, що у звязку з анексією Кримського півострову, територіальні органи та структурні підрозділи органів ДВС, які функціонували на території АР Крим, в тому числі ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим, припинили свою діяльність.

У звязку з цим, позивач, з метою повернення свого майна та зняття його з розшуку звернулась з письмовою заявою до Державної виконавчої служби України, якою 24.03.2015 ОСОБА_1 було надано письмову відповідь № 0-32007/3.1.

У вищевказаній відповіді в.о. начальника управління та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_3, повідомив позивачу про відсутність можливості витребувати у посадових осіб органів державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим інформацію щодо стану виконання рішень суду, інших органів (посадових осіб), що перебувають на виконанні в даних органах державної виконавчої служби та вжити відповідних заходів реагування до вказаних посадових осіб та повідомлено про неврегульованість на законодавчому рівні питання щодо порядку виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Надалі позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області, в якому ОСОБА_1 просила закрити виконавче провадження ВП №37271537, що було відкрите 29.03.2013 відділом державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної республіки Крим на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим № 1114 від 07.12.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Красноперекопському районі АР Крим штрафу в розмірі 170 грн. та зобов'язати Відділ виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області зняти з розшуку автомобільний п/причеп МАЗ 938662 1999 року випуску, номер шасі Y3M938662X0002803, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачці.

За результатами розгляду справи, Херсонським окружним адміністративним судом була винесена постанова від 12.05.2015 у справі № 821/1246/15-а , в якій суд відмовив ОСОБА_1 в задоволенні вищевказаних позовних вимог.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні позову, судом було вказано на відсутність підстав для зобовязання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зняти з розшуку автомобільний п/причеп позивачки та закрити виконавче провадження, оскільки даний територіальний орган ДВС не є правонаступником відділу ДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим.

Не погодившись з бездіяльністю органів Державної виконавчої служби України та з метою захисту своїх порушених прав, позивач звернувся до суду з цим позовом про зобовязання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII встановлено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

На сьогоднішній день, нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями ст. 25 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як було встановлено вище, відділом державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції, на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені» № 1114 від 07.12.2012 , було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37271537 від 29.03.2013.

Пунктом 8 ст. 49 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено в повному обсязі штраф у розмірі 170, 00 грн., який був нарахований ОСОБА_1 у відповідності до рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені» № 1114 від 07.12.2012, що стало підставою для відкриття ВДВС Красноперекопському міськрайонного управління юстиції в АР Крим виконавчого провадження ВП № 37271537.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття органами Державної виконавчої служби виконавчого провадження ВП № 37271537, у звязку зі сплатою ОСОБА_1 штрафу та, відповідно, виконанням останньою рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені» № 1114 від 07.12.2012.

Проте, внаслідок тимчасової окупації Кримського півострову, Відділ державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції, яким безпосередньо було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37271537 від 29.03.2013 та постанову про розшук майна боржника від 15.01.2014, на день виконання ОСОБА_1 рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені» № 1114 від 07.12.2012, фактично свою діяльність як територіальний орган Державної виконавчої служби не здійснює, і правонаступники цього органу дотепер не визначені.

У звязку з цим, ОСОБА_1, вважаючи, що правонаступником вищевказаного територіально органу ДВС є Міністерство юстиції України, звернулась з позовом саме до даного органу.

Міністерство юстиції України, запечеруючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначає про те, що воно не є правонаступником територіальних органів та структурних підрозділів органів Державної виконавчої служби, які діяли в Автономній Республіці Крим до моменту тимчасової окупації даної території, а тому, відповідно, Міністерство юстиції України не має повноважень щодо прийняття будь-яких рішень щодо виконавчих проваджень, які були відкриті відповідними територіальними органами.

Проте, вищевказана позиція першого відповідача є хибною та необґрунтованою у звязку з наступним.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади» (надалі-Постанова № 17) було ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) обєднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як субєктів інформаційної діяльності.Пунктом 2 Постанови № 17 передбачено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Отже, з вищевказаних приписів законодавства вбачається, що Міністерство юстиції України є єдиним центральним органом виконавчої влади, до виключної компетенції якого належить безпосереднє виконання завдань та функцій з реалізації державної політики в сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Так, на сьогоднішній день діяльність Міністерства юстиції України врегульована Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» (надалі-Положення № 228).

Відповідно до п. 1 Положення № 228 Мінюст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень).

Згідно з п. 3 Положення № 228 основними завданнями Міністерства юстиції України є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень (п.п. 2-3); забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством (п.п. 2-4).

Відповідно до п. 4 Положення №228 Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого: організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом (п.п.83-21); забезпечує доступ державних виконавців до баз даних і реєстрів, зокрема електронних, що містять інформацію про боржників, їх майно та кошти (п.п.83-22); організовує інформаційне забезпечення виконавчого провадження, зокрема електронного документообігу, забезпечує ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та здійснює контроль за внесенням державними виконавцями відомостей про вчинені виконавчі дії (п.п.83-23); здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями (п.п.83-24); аналізує результати діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері примусового виконання рішень, розробляє заходи щодо підвищення ефективності функціонування таких органів (п.п.83-25); забезпечує контроль за роботою структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері примусового виконання рішень (п.п.83-28)

Крім того, пп. 3-2 п. 5 Положення № 228 передбачено, що Мінюст з метою організації своєї діяльності організовує та контролює роботу державних виконавців, вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво та проводить перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.

З урахуванням вищевказаних положень законодавства, суд дійшов висновку про те, що на даний момент, саме Міністерство юстиції України є тим центральним органом державної влади, який уповноважений забезпечувати державну політику в сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів державної влади.

Таким чином, враховуючи, що на теперішній час саме Міністерство юстиції України визначено правонаступником Державної виконавчої служби, яка ліквідується, та саме на цей орган наразі покладені повноваження по забезпеченню реалізації державної політики у сфері примусового виконання рішень, приймаючи до уваги те, що дотепер повноваження органів державної виконавчої служби, які були розташовані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, не передані до інших органів, що унеможливлює вирішення спірних питань, які повязані з діяльністю цих органів, суд вважає, що саме Міністерство юстиції України є належним відповідачем у справі та тим органом, який має забезпечувати належну організацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, у тому числі вирішувати всі спірні питання, повязані з цим, зокрема щодо процедури та механізму закриття (у випадку наявності передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав) виконавчих проваджень, відкритих органами ДВС, які функціонували на території Автономної Республіки Крим до моменту тимчасової окупації даної території Російською Федерацією.

Окрім того, суд вважає, що на Міністерство юстиції України як правонаступника Державної виконавчої служби, покладена безпосередня відповідальність за всі виконавчі дії, які попередньо були вчинені відповідними територіальними органами ДВС.

У звязку з цим, судова колегія вважає, що вимога позивача в частині зобовязання Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження ВП № 37271537 є правомірною, оскільки, як встановлено вище, компетенція даного органу як правонаступника Державної виконавчої служби, охоплює вчинення таких дій. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що з моменту звернення позивача до Державної виконавчої служби України з вимогою про закриття виконавчого провадження, у задоволенні якої було відмовлено листом №О-3207/3.1 від 24.03.2015, та до теперішнього часу Міністерством юстиції України (до складу якого входила Державно виконавча служба та правонаступником якої воно є) не вчинені жодні дії, направлені на захист порушеного права позивача, зокрема, щодо закриття виконавчого провадження за наявності на це законодавчих підстав. У звязку з цим, суд також вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо незакриття виконавчого провадження ВП № 37271537, яке було відкрите постановою Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 23.03.2013.

При цьому, стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим про розшук майна боржника від 15.01.2014 (ВП № 37271537) суд зазначає наступне

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону № 606 встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України № 606 у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

На виконання положень Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій № 74/5 (надалі Інструкція № 74/5).

Так, зокрема, пп. 4.13.1 Інструкції № 74/5 встановлено, що підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини.

У разі відсутності відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку з утратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини (додаток 16) (п. 4.13.2. Інструкції № 74/5).

Згідно з пп. 4.13.3 Інструкції № 74/5 у разі відсутності відомостей про місцезнаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними в пункті 4.13.2 цієї Інструкції, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, нормативно передбачено, що постанова про розшук майна боржника може бути винесена державним виконавцем лише за певними виконавчими документами, а саме: про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку з утратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини.

Відповідно до пп. 4.13.8 Інструкції № 74/5 за іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому випадку стягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, повязаних з проведенням розшуку.

Як вбачається з матеріалів справи, документом, на підставі якого здійснювалось відкриття виконавчого провадження ВП № 37271537, було рішення Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені» № 1114 від 07.12.2012, яке не відноситься до переліку виконавчих документів, під час примусового виконання яких державний виконавець наділений правом самостійно виносити постанову про розшук майна боржника. При цьому, в постанові про розшук майна боржника від 15.01.2014 не зазначено про надання стягувачем письмової згоди відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону. Не були надані докази отримання такої згоди і під час розгляду справи по суті.

Отже, керуючись вищевказаними положеннями Інструкції, суд дійшов висновку про порушення державним виконавцем порядку винесення постанови про розшук майна, автомобільного напівпричепу, який належить ОСОБА_4, оскільки вчиненню таких дій передує наявність письмової згоди стягувача, тобто, УПФУ в Красноперекопському районі АР Крим, про відшкодування витрат на розшук майна та авансування відповідних витрат.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Проте, дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 по винесенню постанови про розшук майна боржника від 15.01.2014 зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи невідповідність зазначеним вимогам спірної постанови про розшук майна боржника від 15.01.2014, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання її протиправною та скасування, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 4.13.6 розшук громадянина-боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, установленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справі України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства України від 25.06.2002 № 607/56/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.06.2002 за № 541/6829.

Так, зокрема, п. 2.1 Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справі України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства України від 25.06.2002 № 607/56/5 (надалі-Інструкція № 607/56/5) встановлено, що працівники органів внутрішніх справ у разі необхідності залучаються державними виконавцями для охорони громадського порядку до проведення виконавчих дій при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) у випадках:примусового входження до приміщень та сховищ боржників - юридичних осіб у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них; примусового входження до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи за рішенням суду, у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них; арешту й опису майна боржників, його вилучення; вселення та виселення; розшуку у виконавчому провадженні громадянина-боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця.

Розділом 6 Інструкції № 607/56/5 передбачено, що у виконавчому провадженні розшук громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому чинним законодавством України. У разі їх виявлення органи внутрішніх справ у триденний термін з моменту виявлення повідомляють ініціатора розшуку про місце знаходження, а транспортні засоби боржника негайно затримують та доставляють на спеціальні майданчики чи стоянки тимчасового зберігання Державтоінспекції.

На сьогоднішній день, процедура тимчасового затримання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянка» від 17.12.2008 № 1102. (надалі- Порядок № 1102, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 2 Порядку № 1102 у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України Про виконавче провадження, уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

Абзацом 3 п. 4 Порядку № 1102 встановлено, що у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України Про виконавче провадження, у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, який доставляє транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням: дати, часу, місця виявлення транспортного засобу і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку недоліків і пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку, які можливо встановити під час візуального огляду такого засобу; найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; адреси місця зберігання транспортного засобу; посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи. До протоколу і акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за можливості додаються фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають в ньому. Протокол підписують особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар в разі їх присутності.

Відповідно до п. 12 Порядку №1102 повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Проте, суд зазначає, що вказаний порядок повернення затриманого транспортного засобу поширюється на випадки правомірного затримання, тобто за умови наявності законних підстав для таких дій. У звязку з цим суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується протиправність спірної постанови про розшук майна боржника від 15.01.2014, яка не може тягти за собою жодних правових наслідків, належний та ефективний захист порушеного права позивача також потребує зобовязання Департамент Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (до складу якого входить УДАІ Цюрупинського РВ УМВС України) повернути позивачеві затриманий напівпричіп.

При цьому, суд зазначає, що вимога позивача про зобовязання Міністерства юстиції України зняти з розшуку затриманий транспортний засіб нормативно не мотивована, а положення Закону № 606 та Інструкції №74/5 не передбачають можливості вчинення таких дій, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Крім того, необґрунтованою також є вимога про визнання незаконним примусового утримання на спеціальному майданчику м. Цюрупинська автомобільного напівпричепу, яка за своєю суттю є вимогою про встановлення факту та не є тим способом захисту порушеного права, який може містити адміністративний позов.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 26.08.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 31.08.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо незакриття виконавчого провадження ВП № 37271537, яке було відкрите постановою Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 23.03.2013.

3.Зобовязати Міністерство юстиції України закрити виконавче провадження ВП № 37271537, яке було відкрите постановою Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 23.03.2013;

4.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим про розшук майна боржника від 15.01.2014 (ВП № 37271537).

5.Зобовязати Департамент Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України повернути ОСОБА_1 автомобільний п/причеп МАЗ 938662 1999 року виписку, номер шасі Y3M938662X0002803, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, який був затриманий 06.02.2015 працівниками УДАІ Цюрупинського РВ УМВС України та перебуває на тимчасовому зберіганні на спеціальному майданчику в Херсонській обл., м. Цюрупинск, вул. Гвардійська, 160.

6.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (09113, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя Дудін С.О.

Судді: Лапій С.М.

ОСОБА_6