Постанова № 49645069, 19.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року 810/1883/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "УКпостач" звернулось до суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.04.2011 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Приватному акціонерному товариству "УКпостач" зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року на суму 395 148 грн. 60 коп., на думку позивача, прийнято контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, письмових заперечень проти позову чи інших пояснень не надав, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "УКпостач" (ідентифікаційний код 30169718, місцезнаходження: 62301, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, буд. 31-с) зареєстроване в якості юридичної особи з 25.10.2001 року та здійснює господарську діяльність, повязану, зокрема, з виробництвом промислового холодильного та вентиляційного устаткування, інших машин і устаткування загального призначення, наданням в оренду інших машин, устаткування та товарів та оптовою торгівлею іншими машинами й устаткуванням.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач, як платник податків, перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

У березні 2011 року посадовою особою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством "УКпостач" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось підприємством у серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року .

За результатами перевірки складено акт від 28.03.2011 № 105/07-00/30169718 (далі акт перевірки), в якому зафіксовано, що Приватним акціонерним товариством "УКпостач" під час декларування податкових зобовязань за господарськими операціями з придбання у ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» товарів та послуг не дотримано вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту у серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року на загальну суму 395 148,60 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведений вище звітний період контролюючим органом прийнято до уваги наступні відомості:

ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» - не знаходяться за юридичною адресою;

ТОВ «Юг Метпром» не відобразило суму зобовязання з ПДВ за господарськими операціями з позивачем, у звязку з чим виникла розбіжність на 65 479,43 грн.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту у серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року податку на додану вартість у сумі 395 148,60 грн.., сплаченого у складі ціни придбаних у його контрагентів товарів та послуг, з огляду на порушення порядку заповнення податкових накладних, що виписані ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» за результатами виконання правочинів, а саме: відображення у податкових накладних недостовірних відомостей про адресу місцезнаходження контрагентів позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від'ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, та декларування суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) суми бюджетного відшкодування, заявленої підприємством у податковій декларації за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму 395 148,60 грн.

На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 № НОМЕР_1, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 395 148,60 грн.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо зменшення Товариству відємного значення ПДВ, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «УКпостач» та ТОВ «ПСФ» укладено договір поставки від 20.01.2010 № 2001/ЗН-1 відповідно до умов та на підставі якого на користь позивача за плату постачалася продукція виробничо-технічного призначення.

Між ПрАТ «УКпостач» та ТОВ «Ін-Тайм» укладено договір від 30.09.2010 № 003/20/3-343, відповідно до умов та на підставі якого на користь позивача за плату надавалися послуги з перевезення продукції.

Відповідно до договорів від 15.10.2007 № 32-11/07-ХБ-003/20-475, від 31.01.2008 3 14-01/08ХБ-003/20/1-78 ТОВ «УПК-Харківзбут» надавав позивачу експедиційні послуги, а згідно з договором від 30.05.2007 № 003/20-300 поставив на користь позивача за плату пивне устаткування.

Також, між ПрАТ «УКпостач» та ТОВ «Юг Метпром» укладено договір від 07.06.2009 3 003/20/2-190, на підставі якого останній поставляв на користь першого товар сталь оцинковану, а позивач оплачував поставку.

Всього за серпень-листопад 2010 позивачем оплачено за товари та послуги за вказаними договорами суму в загальному розмірі 2 370 704,45 грн., з них ПДВ 395 117,37 грн., що підтверджено регістрами бухгалтерського обліку позивача, податковими накладними, які були також предметом дослідження судово-економічної експертизи, проведеної Центром судових експертиз, результати якої відображені у висновку від 30.08.2014 № 268/11.

Об'єкти, базу та ставки оподаткування податком на додану вартість, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок обліку, звітування та внесення цього податку до бюджету до 1 січня 2011 року визначались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР).

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на додану вартість, повноваження і обов'язки посадових осіб податкового органу під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пункт 7.5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

При цьому в силу приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

У свою чергу, право на отримання бюджетного відшкодування відсутнє у особи, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України), у особи, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), а також у особи, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців (підпункт "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Суд звертає увагу на те, що пунктом 200.14 статті 200 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби надсилає платнику податків податкове повідомлення - рішення, в якому зазначається сума заниження або завищення заявленої суми бюджетного відшкодування, виключно у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Це означає, що перевірці на відповідність підлягає сума податку на додану вартість, що заявлена до бюджетного відшкодування на предмет сплати її до бюджету, а також достовірності проведення та правильності математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилась частина від`ємного значення податку на додану вартість, що бере участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що реалізація платником податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість залежить виключно від волі такого платника та за умови, що сума бюджетного відшкодування має дорівнювати сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх податкових періодах.

Таким чином, право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість обмежується лише сумами податку, які фактично сплачені ним у попередніх податкових періодах на користь постачальників товарів/послуг або до Державного бюджету України (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобовязань відповідного звітного податкового періоду).

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» на користь позивача товарів та надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про виконані послуги та поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, відсутні.

У період виконання ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» господарських зобов`язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тобто не була позбавлена права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з надання послуг та постачання товарно-матеріальних цінностей.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, що не оформлена рішенням субєкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарської операції платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів, робіт (послуг).

Водночас, з акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт постачання ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» на користь позивача товарів і послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут Альянс", що ґрунтується на субєктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Частиною другою статті 17 зазначеного Закону визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб, зокрема, про адресу місцезнаходження юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п`ята статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Жодних доказів стосовно внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням у період виконання ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» на користь позивача господарських зобовязань контролюючим органом суду не надано.

Крім того, доказів того, що у період складання контрагентом позивача податкових накладних місцезнаходження ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «ПСФ», ТОВ «Ін-Тайм» та ТОВ «Юг Метпром» за адресою, вказаною контрагентом позивача у податкових накладних, не було підтверджено у передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV порядку, відповідачем також не подано.

За таких обставин, твердження податкового органу стосовно наявності у наведених вище податкових накладних недостовірних даних щодо місцезнаходження юридичної особи контрагента позивача суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Також, суд звертає увагу на те, що вказані відповідачем доводи про відсутність з боку ТОВ «Юг Метпром» декларування сум податкових зобовязань з ПДВ за операціями, за якими були віднесені позивачем суми до податкового кредиту, не є законодавчою підставою для можливості стверджувати про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки він не може відповідати за дотримання своїм контрагентом податкової дисципліни.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про вчинення позивачем податкового правопорушення були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході виконання господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, задекларованого позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.04.2011 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 70-72, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11 квітня 2011 № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.