Рішення № 4964213, 10.06.2008, Приморський районний суд м. Одеси

  Справа№2-3675/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2008 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Федусик В.В.,

при секретарі Нікітіної О.Г.,

за участю представника відповідача Клочко Н.В.,

представника третьої особи Нейко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Одеської залізниці про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу про дострокове розірвання трудового договору незаконним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати наказ начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці № ЛВЧДК-3-01/3011 від 19.12.2007 року про звільнення її за порушення умов трудового договору на підставі п.8ст.36КЗпП України та п.18пп.Б. контракту -незаконним та відмінити його. Крім того, позивачка просить поновити її в займаній посаді та стягнути з відповідача на її користь суму за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної платні.

В заяві позивачка ОСОБА_1вказала, що згідно вказаного наказу за встановлений факт допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України вона була звільнена 19.12.2007 року з посади провідника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна незаконно, оскільки наказ не відповідає вимогам чинного законодавства. Підставами припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно ст.36 КЗпП України, являються вимоги статей 40,41 КЗпП України, а також з підстав передбачених контрактом. Підстави являються вичерпаними і не можуть бути розширені. З них витікає, що за одноразове грубе порушення трудових обов'язків можуть бути звільнені тільки керівні працівники та посадові особи , які перелічені в п.1 ст.41 КЗпП України, в перелік яких не входять провідники пасажирських вагонів.

За порушення трудової дисципліни та посадових обов'язків, у тому числі за допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України несе дисциплінарну відповідальність у відповідності з п 8.2 Інструкції провіднику пасажирського вагону № ЦЛ-0038, затвердженої наказом Міністра транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці за № 234- Ц від 01.09.2003 р.

Відповідальність у вигляді звільнення за порушення посадової інструкції передбачена трудовим законодавством і може наступати згідно з п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне їх невиконання.

Разом з тим, з вимог ст.9 КЗпП України слідує, що умови договору про працю (яким є контракт), погіршуючи становище працівників в порівнянні з законодавством України про працю, являються недійсними.

Тобто, включення в п. 18 Контракту № 77 від 18.03.2004 року твердження про те, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця, у разі встановлення факту допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України являється незаконним, так як ці умови контракту погіршують становище працівників в порівнянні з вимогами статей 40 та 41 КЗпП України.

Позивачка у судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, вказуючи на те, що під час підписання контракту позивачка була ознайомлена з умовами контракту, підпис заявника в контракті свідчить про те, що ОСОБА_1з умовами контракту погоджується та зобов'язується виконувати свої посадові обов'язки відповідно до умов контракту, Інструкції провідників пасажирського вагону № ЦЛ-0038 та інших нормативних актів, що регулюють порядок роботи провідника пасажирського вагону. Та вказує, що згідно з підпунктом 2 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.98р. № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України визначено, що сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови : зокрема, це як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо. ОСОБА_1порушила п.18 контракту від 19.07.2007 p., а саме був виявлений факт допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши надані ними докази, суд вважає можливим задовольнити позов з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2007 р. між ОСОБА_1та пасажирським вагонним депо Одеса - Головна Одеської залізниці було укладено контракт № 619 про прийняття ОСОБА_1в пасажирське вагонне депо Одеса-Головна на посаду провідника пасажирського вагону.

29.10.2007 року при перевірці поїзда №23 сполученням Москва-Одёса, було виявлено порушення, а саме був встановлений факт перевезення в службовому купе провідника 12 відер чорної ікри, загальною вагою 250 кг., без відповідних документів, черговим провідником була ОСОБА_1

Наказом начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці ОСОБА_2. № ЛВЧДК-3-01/3011 від 19.12.07. її було звільнено за порушення умов трудового договору( контракту) на підставі п.8 ст.36 КЗпП України та п.18 пп.Б контракту №619 за встановлений факт допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.

В п.18 пп Б контракту №619 вказується, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України. І дальше у вказаному пункті вказується, що при розірванні контракту з підстав не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за п.8 ст.36 КЗпП України.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище працівників в порівнянні з законодавством України, являються недійсними.

Суд приходить до висновку, що п.18 контракту № 619 від 19.07.2007 року, який передбачає додаткові умови розірвання контракту, які не передбачені діючим законодавством погіршує становище позивача в порівнянні з вимогами ст. 40 та 41 КЗпП України.

Крім того, звільняючи ОСОБА_1з займаної посади, відповідач не виконав вимоги ч.3ст.149КЗпП України, п.п.15,21 Положення про дисципліну робітників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№55 від 26.01.1993року, а саме те, що позивачка працювала на посаді провідника у відповідача, не мала дисциплінарних стягнень.

В зв'язку з вищезазначеним суд вважає, що ОСОБА_1була звільнена з посади провідника пасажирського вагону без законних підстав та згідно ст.235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі в займаній посаді.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1складає 1931,58 грн.( довідка №819). Згідно зі ст.236 КЗпП України Одеська залізниця повинна виплатити позивачці за час вимушеного прогулу з 19.12.2007року по 10.06.2008року у розмірі 11106 гривень 59 копійок.

Крім того з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 149 235-236 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до Одеської залізниці про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу про дострокове розірвання трудового договору незаконним - задовольнити.

Визнати наказ начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці № ЛВЧДК-3-01/3011 від 19.12.2007 року про звільнення ОСОБА_1за порушення умов трудового договору на підставі п.8ст.36КЗпП України та п.18пп.Б. контракту - незаконним та відмінити його.

Поновити ОСОБА_1в посаді провідника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна.

Стягнути з Одеської залізниці (р/р №26009000027 МФО 328801 код ЕДРПОУ 01071427 Одеська філія АБ Експрес-банк, підприємство ЛВЧД-3 Одеса-Головна) на користь ОСОБА_1середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2007року по 10.06.2008року у розмірі 11106 гривень 59копійок.

Стягнути з Одеської залізниці на користь держави державне мито у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7.50гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.