Ухвала суду № 49637007, 17.08.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2920/14-к

Провадження №1-кп/635/98/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 р. Харківський районний суд Харківській області у складі:

Головуючого судді Караченцева І.В.,

при секретарі Врублевській І.О.,

за участю прокурора Чирик В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Покотилівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220430005439 від 08.11.213 р., за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2011 року, о 17 год. 50 хв., ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, на якому рухався по вул. Шевченко в смт. Бабаї Харківського району Харківської області з боку центру у напрямку с. Хорошево та смт. Високий. Під час руху, в районі кінцевої автобусної зупинки, розташованої по вул. Шевченко в смт. Бабаї Харківського району Харківської області водій ОСОБА_1 змінив напрямок руху праворуч та виїхав за межі проїжджої частини дороги, чим грубо порушив вимоги п.п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

-п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною, напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-п.12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, які стояли на узбіччі кінцевої автобусної зупинки праворуч по ходу напрямку руху автомобіля.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 згідно з висновком судово-медичної експертизи №363-ОКБ/13 від 22.11.2013 р. були заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоровя, а саме ? травма лівої гомілки у вигляді закритого косого перелому метадіафизу великогомілкової кістки та метадіафизу кістки з незначним зміщенням; у пішохода ОСОБА_5, згідно з висновком судово-медичної експертизи №364-ОКБ/13 від 21.11.2013 р. тілесні ушкодження не встановлені; пішоходу ОСОБА_6, згідно з висновком судово-медичної експертизи №365-ОКБ/13 від 21.11.2013р. були заподіяні легкі тілесні ушкодження, а саме ? садна на лівому колінному суглобі.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1 виразилося в тому, що він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, змінив напрямок руху праворуч, при цьому не урахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням транспортним засобам за межами проїжджої частини дороги, створивши небезпеку для інших учасників дорожнього руху і скоїв наїзд на пішоходів: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які стояли на узбіччі праворуч по ходу напрямку його руху, заподіявши при цьому потерпілій ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що викликали тривалий розлад здоровя потерпілої.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 226/14 від 19.03.2014 р., знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно з якою ОСОБА_1 у дорожній ситуації що склалася, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, при запобіганні дорожньо-транспортної пригоди у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно з матеріалами наданими обвинуваченим до суду в порядку п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК України встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вироку від 20 жовтня 2009 року Комінтернівського районного суду міста Харкова визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, призначено 1 (один) рік позбавлення волі та звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 березня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання призначеного вироком Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2009 року.

З огляду на положення ч. 3 ст. 88 КК України, де зазначено, що особа визнається раніше не судимою у разі повного звільнення від покарання, ОСОБА_1 вважається раніше не судимим.

В судовому засідання обвинувачений свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю та разом з потерпілою ОСОБА_3 звернувся до суду із спільним клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у звязку із примиренням з потерпілим, в якому просить суд кримінальне провадження щодо нього закрити, звільнити його від кримінальної відповідальності та пояснив, що добровільно відшкодував в повному обсязі завдану шкоду потерпілій ОСОБА_3 На підтвердження відшкодування завданої шкоди до суду було надано копії розписок (а.с. 23, 33, 47)

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримав заяву свого підзахисного, просив закрити кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 у звязку з примиренням сторін, оскільки обвинувачений вперше вчинив злочин середньої тяжкості з необережності, примирився з потерпілою ОСОБА_3 та відшкодував їй завдані збитки.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засідання підтримала спільне з обвинуваченим клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 у звязку з примиренням сторін, оскільки обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому ним злочині, який вчинено вперше та відшкодував завдані дорожньо-транспортною пригодою збитки. Моральних чи матеріальних претензій у потерпілої до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, від цивільного позову відмовилась.

Прокурор у судовому засідання заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовуючи це тим, що заподіяна злочином, передбаченним ч.1 ст.286 КК України шкода не може бути усунена.

Суд дослідивши матеріали кримінального провадження № 12013220430005439 від 08.11.213 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 прийшов до висновку, що спільне клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК України підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у звязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Також, враховуючи положення п.4 Пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», в якому зазначено, що примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який не правомірний вплив, незалежно від того, яка із сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у звязку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обовязковим. Суд має здійснити його за правилами, встановленими ст. 8 КПК України. При цьому необхідно зважати на те, що ч. 1 ст. 27 КПК України також передбачено обовязкове закриття справ, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, у звязку з примиренням останнього з обвинуваченим або підсудним.

Суд, заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України ? закрити, оскільки обвинувачений примирився із потерпілою ОСОБА_3, що відповідно до ст. 46 КК України є підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності, при цьому суд виходить з тих обставин, що обвинувачений вперше вчинив необережний злочин середньої тяжкості, потерпілий претензій матеріального або морального характеру не має.

Оскільки запобіжний захід не обирався, підстави для вирішення питання про його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.2 ст.284, ч. 1, 4 ст. 286, ст.ст. 369, 372 КПК, ст. 46 КК України, п. 4 Пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суд ?

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, на підставі ст. 46 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у звязку з примиренням обвинуваченого з потерпілими.

Закрити кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.В. Караченцев