Ухвала суду № 49632908, 17.02.2010, Апеляційний суд Рівненської області

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРА ЇНИ

17 лютого 2010 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка 3.1.

суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 23 грудня 2009 року у справі за позовом Сергієнка ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження дитини, -

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження дитини.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. Однак подружнє життя не склалося і після чергової сварки восени 2004 року він пішов від дружини. В період з 2005 року по кінець липня 2007 року проживав з іншою жінкою. В червні 2007 року від відповідачки дізнався, що вона вагітна.

Апелянт зазначав, що по стану здоров"я він не може мати дітей. Проте на пропозицію відповідачки повернутися до неї погодився, оскільки сподівався мати повноцінну сім"ю. Після народження 13 лютого 2008 року дитини він особисто зареєстрував себе її батьком.

Стверджував, що відповідачка залучила його до батьківства обманом, маючи намір добитися запису його батьком дитини для подальшого стягнення з нього аліментів.

Посилаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необгрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позову.

Справа №22-243-10 Головуючий суддя у І інстанції - Музичук Н.Ю.

Категорія № 46 Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3,1.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідачка рішення місцевого суду вважала правильним і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, розглянув справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні (ч.ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у момент реєстрації себе батьком ОСОБА_4 знав, що він не є її батьком, у зв"язку з чим відповідно до правил ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати своє батьківство у суді.

З такими висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, яким суд дав об'єктивну оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 3 листопада 2000 року по 13 жовтня 2009 року. Дітей подружжя не мало. Згідно медичного висновку центру планування сім"ї та репродукції людини Пологового будинку № 2 від 9 листопада 2009 року ОСОБА_1 з 2002 року встановлений діагноз - секреторно-ендокринне безпліддя І (а.с. 31).

З 2005 року по кінець липня 2007 року сторони разом не проживали і сімейні відносини не підтримували. В червні 2007 року позивач дізнався по вагітність своєї дружини і в липні цього ж року повернувся до неї та відновив сімейні відносини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що ще до народження Сергієнко К. Ю. усвідомлював той факт, що не є її батьком. Однак свідомо погодився її доглядати та утримувати.

З свідоцтва про народження дитини 1-ГЮ № 067916 від 19 лютого 2008 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції на актовий запис № 426 про народження ОСОБА_4 видно, що її батьком записаний ОСОБА_1 Матеріалами справи підтверджено, що позивач особисто зареєстрував новонароджену дитину.

Згідно з ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Таке правило щодо перешкод в оспорюванні батьківства діяло і на момент визнання ОСОБА_1 себе батьком малолітньої ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачка діяла недобросовісно, маючи намір добитися запису його батьком своєї дитини, щоб в подальшому стягнути з нього аліменти на її утримання, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 88 грн. 50 витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що пов'язані з розглядом справи, перерахувавши їх Державному бюджету м. Рівного, ЄДРПОУ 22586331, Банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31219259700002, код платежу 22050000, призначення платежу -ІТЗ для Апеляційного суду Рівненської області.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді