Вирок № 49626577, 04.09.2015, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/102/2015

Справа № 537/4918/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2015 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області, в складі: головуючого судді Маханькова О.В., за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В., прокурорів Бондарець Д.І., Дубодєл А.М., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця міста Кременчука, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта вища, розлучений, працює ПП,прожиає АДРЕСА_1, раніше не судимого, - у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 вчинив злочин за наступних обставин: Наказом начальника Управління МВС України в Полтавській області від 04 червня 2013 року №273о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області. В коло його посадових обов»язків входило, в тому числі, організація роботи ВКР КМУ, Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців. ОСОБА_1 здійснював функції представника влади та згідно займаної посади був керівником структурного підрозділу органу державної влади, що в понятті ст.364 КК України є службовою особою. Під час виконання завдання з розшуку особи, яка підозрювалася у спричиненні тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 встановлено, що гр.ОСОБА_3 може володіти інформацією про місцезнаходження цієї особи. Водночас ОСОБА_1 встановлено, що гр.ОСОБА_3 перебуває у розшуку, який здійснюється Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, щодо останнього 19.06.2013 року заведена оперативно-розшукова справа №11/13. 26 червня 2013 року ОСОБА_1 в процесі проведення оперативно розшукових заходів по встановленню особи в домоволодінні АДРЕСА_2, разом з іншими працівниками ВКР Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області був затриманий громадянин ОСОБА_3, який перебував в розшуку по розшуковій справі, заведеній Крюківським РВ Кременчуцького МУ за поданням Крюківського РП Кременчуцького МВ КВІ, як особа, що ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що вони розшукують особу на ім*я ОСОБА_4 та про те, що останній перебуває в розшуку та вони повинні його затримати. Затриманий гр.ОСОБА_3 був доставлений ОСОБА_1 та його підлеглими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до будівлі Кременчуцького МУ, що по вул.29 вересня в м. Кременчуці. В службовому приміщенні ОСОБА_1 провів бесіду з ОСОБА_3 з приводу можливого місцезнаходження особи на ім*я ОСОБА_4. Після цього ОСОБА_1 вивів ОСОБА_3 на вулицю та посадив до свого автомобіля. Знаходячись в автомобілі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що може вирішити питання щодо затримання ОСОБА_3 та припинення його розшуку, за надання йому неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, що на той час за курсом НБУ було еквівалентно 4000 грн. ОСОБА_3, як особа, яка вже притягувалася до кримінальної відповідальності розуміла, що на момент затримання знаходиться у розшуку, та свідчить про його залежність від правоохоронних органів, його дії перебувають під контролем міліції, погодився на пропозицію ОСОБА_1 На виконання домовленості, використовуючи своє службове становище, ОСОБА_1 дав вказівку, в присутності ОСОБА_3,своєму підлеглому о/у ОСОБА_6 скласти оперативне зведення та повідомити о/у Крюківського РВ ОСОБА_7 про розшук ОСОБА_3 ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7, що ОСОБА_3 затриманий та перебуває у них в кабінеті. В свою чергу ОСОБА_7 повідомив працівника КВІ ОСОБА_8 про затримання ОСОБА_3 та його місцеперебування. Після цього ОСОБА_8 прибув до МУ УМВС, де в кабінеті отримав у ОСОБА_3 пояснення та надав ОСОБА_3 направлення на відбування покарання. Після цього ОСОБА_3 відпустили, але ОСОБА_1 надав останньому номер свого мобільного телефону, та отримав номер телефону ОСОБА_3 ОСОБА_3, як особа, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, усвідомлював, що дійсно є вирок суду, дійсно він ухилявся від відбування покарання не пов*язаного з позбавленням волі за вироком суду,дійсно перебуває у розшуку, ОСОБА_1 є керівником карного розшуку, який здійснює розшук осіб, має можливість вплинути на процес настання негативних наслідків для нього. 26.06.2013 року біля будівлі Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, що по вул.29 вересня, в м.Кременчуці - ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 500 гривень. 27.06.2013 року, близько 18 год. 00 хв. біля хлібокомбінату, що по вул. М.Кучми, в районі Першого занасипу в місті Кременчуці ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 500 гривень. 12.07.2013 року, близько 19 год. 30 хв. біля в»їзду до кафе «Нептун», що по вул.50 років СРСР в м. Кременчуці ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 1000 гривень, тобто частину заздалегідь обумовленої неправомірної вигоди за організацію складання рапорту та направлення оперативного зведення для припинення розшуку ОСОБА_3, а також виключення, у зв*язку з цим, з бази розшукуваних органами МВС осіб, які за вказівкою ОСОБА_1 поклав на сидіння водія автомобіля ОСОБА_1 KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, що знаходився поруч. Після цього ОСОБА_1 сів до зазначеного транспортного засобу і намагався покинути місце події, однак був затриманий працівниками ВВБ міліції. Під час обшуку на передньому пасажирському сидінні автомобіля KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, предмет неправомірної вигоди в сумі 1000 гривень був виявлений та вилучений під час проведення слідчих дій. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винуватим у вчиненні злочину не визнав та пояснив наступне: Він дійсно працював в Кременчуцькому міському управлінні УМВС України в Полтавській області, де обіймав посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку. Працівниками ВКР проводились дії по встановленню особи на ім»я ОСОБА_4, яка можливо є причетною до спричинення тілесних ушкоджень іншій особі. Також, перевірялась інформація про те, що місцезнаходження цієї особи відоме іншому, раніше судимому чоловіку на ім»я ОСОБА_3. Отримавши від свого колеги ОСОБА_5 інформацію про те, що особа на ім»я ОСОБА_3 перебуває в розшуку Крюківського РВ, було вирішено перевірити цю особу за місцем його проживання. Так, 26 червня 2013 року він разом з іншими працівниками ВКР Кременчуцького МУ приїхали до будинку АДРЕСА_3, з якого для спілкування до них вийшов чоловік, який представився як ОСОБА_3. Йому під час спілкування було повідомлено, що він перебуває в розшуку, оголошеному кримінально - виконавчою інспекцією Крюківського району м.Кременчука і запропоновано прослідувати зараз з ними до Кременчуцького МУ. Він дав згоду на це. Перебуваючи в Кременчуцькому МУ, працівником ВКР по телефону про затримання ОСОБА_3 було повідомлено працівника кримінально-виконавчої інспекції Крюківського району. Останній прибув до Кременчуцького МУ, де в кабінеті сектору ВКР ( № 19 на другому поверсі КМУ), роз»яснив ОСОБА_3 наслідки ухилення його від відбування покарання. В цей час в кабінеті його ( ОСОБА_1) вже не було, ОСОБА_3 він до 12 липня 2013 року не бачив. ОСОБА_3 йому надав номер свого мобільного телефону і обіцяв зателефонувати, якщо дізнається про місцезнаходження особи на ім»я ОСОБА_4, стовно якої у ВКР була інформація, що можливо ця особа причетна до спричинення тілесних ушкоджень іншій особі. 12 липня 2013 року ОСОБА_3 зателефонував йому на мобільний телефон і повідомив, що необхідно зустрітися, та що він перебуває в барі «Нептун» в районі Першого занасипу в місті Кременчуці і в нього є інформація. На що він (ОСОБА_1) повідомив ОСОБА_3, що наразі повертається з міста Полтави і з ним зустрінеться після приїзду до Кременчука. Приїхавши до міста, він заїхав до бару «Нептун», після чого зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що вже під»їхав до бару. ОСОБА_3 вийшов з бару, він знаходився в нетверезому стані і між ними сталася розмова, під час якої ОСОБА_3 жалівся на проблеми в сім»ї. Після розмови він збирався їхати, але ОСОБА_3 підійшов до його автомобіля і, відкривши двері водія, щось поклав на переднє сидіння в салон. Він так зрозумів, що то була записка з інформацією, яку ОСОБА_3 бажав йому надати з інформацією. Після закінчення розмови він сів в автомобіль та побачив гроші, але ОСОБА_3 вже не було. Тоді він сів в автомобіль та намагався виїхати, направляючись до Кременчуцького МУ. Викликати працівників міліції він не став, тому що в машині були секретні документи, і він міг отримати за це покарання, а тому він вирішив сам поїхати до міського управління і там оформити ці кошти, однак його автомобіль заблокували і його затримали. Вважає, що до нього з боку працівників ВБ, прокуратури та ОСОБА_3, який є особою, раніше неодноразово судимою, мала місце провокація, як ОСОБА_3 клав в його машину гроші він не бачив, вважав, що ОСОБА_3 поклав йому записку, гроші побачив лише коли сів в машину, повернути гроші ОСОБА_3 не мав можливості, тому що ОСОБА_3 хутко зник. Одразу після цього він був затриманий працівниками ВВБ. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його вина на отримання неправомірної вигоди доведена наступними доказами: - показаннями в судовому засіданні самого обвинуваченого ОСОБА_1, який не заперечував, що 26 червня 2013 року разом з іншими працівниками сектору ВКР Кременчуцького МУ затримав ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, та доставлено до Кременчуцького МУ. В Кременчуцькому МУ ОСОБА_3 був допитаний за обставинами справи. Також було повідомлено Крюківське ВКВІ про затримання ОСОБА_3, особи, яка перебуває у розшуку. Після цього до них приїхав працівник ВКВІ та відібрав пояснення у ОСОБА_3 ОСОБА_3 пообіцяв допомогати йому у розшуку особи на ім*я ОСОБА_4. Потім він надав ОСОБА_3 номер свого мобільного телефону, записавши, в свою чергу, номер телефону ОСОБА_3 12 липня 2013 року ОСОБА_3 зателефонував йому та повідомив, що необхідно зустрітися. В той час він знаходився в м.Полтаві, а тому повідомив ОСОБА_3, що коли повернеться в Кременчук, то він зустрінеться з ним. Коли він повернувся до Кременчука, приблизно о 19.00 год, то він зателефонував ОСОБА_3, який в той час знаходився в барі Нептун, по вул. 50років СРСР в м.Кременчуці. Коли він під*їхав до бару, то до нього підійшов ОСОБА_3 та став жалітися на своє життя. Потім ОСОБА_3 відкрив водійські двері автомобіля та щось поклав на водійське сидіння. Після цього ОСОБА_3 хутко зник. Коли він сів у машину, то побачив гроші. Але він не міг повернути гроші ОСОБА_3, тому що останній зник, а тому він став рухатися, але був затриманий працівниками ВВБ. Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував факт зустрічі його 12 липня 2013 року з ОСОБА_3 та вилучення слідчим після його затримання в керованому ним (ОСОБА_1) транспортному засобі грошових коштів в сумі 1000 гривень; - показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який пояснив наступне: в листопаді 2012 року вироком Крюківського районного суду міста Кременчука він був засуджений за умисне ухилення від сплати аліментів до покарання у вигляді громадських робіт, однак, до виконання покарання так і не став, так як став проживати за іншою адресою. 26 червня 2013 року він знаходився вдома, коли до нього зайшли троє працівників міліції, в тому числі ОСОБА_1, та повідомили, що вони шукають особу на ім*я ОСОБА_4 та, що він перебуває в розшуку, після чого доставили його до Кременчуцького міського управління міліції. Після його опитування в кабінеті працівниками ВКР, ОСОБА_1 вивів його з приміщення і вони з ним поїхали в автомобілі. В автомобілі ОСОБА_1 повідомив йому, що останній перебуває у розшуку, є звернення прокурора про заміну покарання. На його запитання, чи можливо цю проблему вирішити, ОСОБА_1 відповів, що можливо вирішити, якщо він (ОСОБА_3) передасть йому ( ОСОБА_1) особисто 500 доларів США. Так як він (ОСОБА_3) знав про вирок суду, ухилявся від відбування покарання, знаходиться у розшуку, і в зв*язку з цим можуть виникнути негативні наслідки для нього, він погодився на пропозицію ОСОБА_1, однак повідомив, що зараз в нього таких грошей немає і, заїхавши на роботу, яка була поруч з МУ Позичивши гроші він передав ОСОБА_1 частину з 500 доларів США в сумі 500 гривень. Після чого вони повернулись до Кременчуцького МУ. В його присутності працівник міліції, за вказівкою ОСОБА_1,зателефонував до Крюківського РВ і повідомив про затримання ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_1 сказав йому, що наступного дня слід з обумовленої в цілому суми передати йому ще 2000 гривень. Потім ОСОБА_1 знову завів його до кабінету сектору ВКР КМУ, а сам поїхав. Там дочекались прибуття інспектора Крюківського РП КВІ, який відібрав від нього пояснення та дав направлення для відбування покарання у виді громадських робіт. З бесіди з інспектором він зрозумів, що дійсно перебуває у розшуку, дійсно було звернення до прокурора м.Кременчука про порушення проти нього справи, в зв*язку з ухиленням від виконання рішення суду. Знаючи, що ОСОБА_1 є керівником підрозділу міліції і вважаючи, що він може неправомірно впливати як на своїх підлеглих, так і на інспектора КВІ, він вважав, що повинен віддати ОСОБА_1 залишок грошей, про передачу яких вони вже домовились раніше. Він також розумів про можливість ОСОБА_1 зняти його з розшуку, тому що в майбутньому мав намір на працевлаштування в Росії. Так, 27.06.2013 року, близько 18.00 год. біля хлібокомбінату, що на вул. М.Кучми в місті Кременчуці, він передав ОСОБА_1 500 гривень. Потім, 02.07.2013 року він звернувся з заявою про неправомірні дії ОСОБА_1 до відділу внутрішньої безпеки міліції. Після цього, 12 липня 2013 року, близько 19 год. 30 хв. біля в»їзду до кафе «Нептун», що по вул. 50 років СРСР в місті Кременчуці, він передав ОСОБА_1 належні йому 1000 гривень, 5 купюрами по 200 гривень, які були працівниками ВВБ попередньо оброблені спеціальною речовиною. При передачі грошей ОСОБА_1, за його згодою, працювала спеціальна відеокамера, яку облаштували в його одязі працівники ВВБ. Гроші він за вказівкою ОСОБА_1 поклав до салону його автомобіля на сидіння водія. - показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що, дійсно, згідно подання Крюківского КВІ - про ухилення засудженого ОСОБА_3 від призначеного судом покарання була заведена ОРС «розшук». Про затримання ОСОБА_3 26.06.2013 року йому повідомили по телефону з ВКР Кременчуцького МУ. Після цього він зателефонував працівникам КВІ і повідомив їм про затримання ОСОБА_3 та перебування його в кабінеті ВКР Кременчуцького МУ. Пізніше, за його рапортом ОСОБА_3 був знятий з розшуку. Ніяких вказівок від ОСОБА_1 не отримував, по телефону не розмовляв. Про те, шо затримали ОСОБА_3 йому зателефонував ОСОБА_6. За його рапортом ОСОБА_3 був знятий з розшуку та направлений на виконання громадських робіт. - показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що в червні 2013 року працював оперуповноваженим сектору карного розшуку Кременчуцького міського управління МВС. Його безпосереднім керівником був ОСОБА_1 Перевіряючи інформацію щодо вчинення тяжкого злочину, 26.06.2013 року ним, разом з ОСОБА_1 та оперуповноваженим ОСОБА_5 приблизно о 12.00 год був здійснений виїзд на АДРЕСА_2, до місця проживання громадянина ОСОБА_3 Було встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться в розшуку, який здійснює Крюківський РВ, що оголошений інспекцією Крюківського РП Кременчуцького МВ КВІ, - як особа, що ухиляється від виконання покарання. Ними ОСОБА_3 був затриманий та за його згодою доставлений до Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області. Там ОСОБА_3 було заведено до кабінету № 19, де знаходився кабінет їхнього сектору ВКР. Про те, що ОСОБА_3 перебуває у розшуку останній не знав. Про затримання ОСОБА_3 та його доставку до Кременчуцького МУ було повідомлено відповідальних осіб Крюківського РВ та Крюківського РП КВІ. Після цього до них приїхав працівник ВКВІ та опитав ОСОБА_3 після цього його відпустили. - показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, який підтвердив факт затримання ним, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 громадянина ОСОБА_3, як особи, що знаходилася в розшуку, після чого було здійснено повідомлення про затримання розшукуваної особи спецзведення. Як відвідувач ОСОБА_3 був записаний у журналі відвідувачів. ОСОБА_3 не знав, що перебуває у розшуку, і йому про це було повідомлено. Після цього він вийшов з кабінету та залишив відділ. Що відбувалося пізніше йому не відомо. - показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який також пояснив, що в червні 2013 року працював оперуповноваженим сектору карного розшуку Кременчуцького міського управління МВС. Його безпосереднім керівником був ОСОБА_1 26 червня 2013 року, коли він знаходився на роботі, до кабінету № 19 Кременчуцького МУ, де розташовувався їхній сектор карного розшуку, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привезли особу на прізвище ОСОБА_3, що перебувала в розшуку. Про затримання ОСОБА_3 було складене спецповідомлення, яке було відправлене до УМВС України в Полтавській області. Також, ним (ОСОБА_6) чи кимось з інших працівників ВКР про затримання ОСОБА_3 було повідомлено працівника ВКР Крюківського РВ ОСОБА_7, який і оголошував ОСОБА_3 в розшук. В розмові з»ясувалося, що ОСОБА_3 оголошений в розшук за ініціативою інспекції КВІ, як особа, що ухиляється від відбування покарання, після чого було зателефоновано інспектору Крюківського РП КВІ ОСОБА_8, повідомлено про затримання ОСОБА_3 та запропоновано здійснити необхідні дії після затримання оголошеної в розшук особи, які виконати в приміщенні ВКР Кременчуцького МУ. Під час перебування ОСОБА_3 в кабінеті, з ним розмовляли оперуповноважені ВКР, під час розмови з ОСОБА_3 в останнього з»ясовувалось місцезнаходження його знайомого ОСОБА_9. До приїзду до кабінету ВКР інспектора КВІ ОСОБА_8, ОСОБА_3 весь час безвідлучно знаходився в кабінеті. Після прибуття ОСОБА_8, останній про щось спілкувався з ОСОБА_3, зміст розмови він ( ОСОБА_6) не чув; - показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, який пояснив, що в червні 2013 року обіймав посаду інспектора Крюківського РП КВІ, та , в силу своїх службових обов»язків, займався питанням виконання призначеного судами покарання у вигляді громадських робіт. ОСОБА_3 перебував на обліку, як засуджений вироком 09.11.2012 року Крюківського районного суду міста Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України - до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт. Так як засуджений ОСОБА_3 до інспекції за викликами не з»являвся та було встановлено, зазначена особа за адресою, зазначеною у вироку суду, не проживає, до Крюківського РВ Кременчуцького МУ, ним ( ОСОБА_8) було направлене подання про розшук ОСОБА_3 до Крюківського РВ Кременчуцького МУ. 26 червня 2013 року йому на мобільний телефон зателефонував працівник ВКР Крюківського РВ на ім»я ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_3 затримано і він знаходиться в приміщенні ВКР Кременчуцького МУ у працівника на прізвище ОСОБА_6. Після цього він ( ОСОБА_8) поїхав до Кременчуцького МУ, де дійсно, в кабінеті сектору ВКР знаходився ОСОБА_3 Від останнього ним було відібране пояснення, де ОСОБА_3 зазначив , що дійсно змінив місце свого проживання, після чого ним ОСОБА_3 було видане направлення для відбування громадських робіт; - показаннями свідка ОСОБА_10, який повідомив, що працював оперуповноваженим з ОВС ВВБ в Полтавській області МВС України. В рамках кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів працівником міліції він склав протокол огляду, де зафіксував індивідуальні ознаки (серія, номер) грошових купюр, наданих ОСОБА_3, зробив ксерокопії купюр, та обробив ці купюри спеціальною хімічною речовиною, після чого повернув купюри ОСОБА_3 для подальшої передачі ОСОБА_1 Також, цього ж дня - 12 липня 2013 року слідчим прокуратури він був залучений в якості спеціаліста в слідчих діях, в тому числі в освідуванні особи та обшуку автомобіля, проведених після затримання ОСОБА_1 Про його (ОСОБА_10) залучення до участі в слідчих діях було зазначено в протоколі. Під час проведення слідчих дій приймав участь захисник. Також складений протокол від 12.07.2013 року про огляд грошових коштів. ОСОБА_3 були вручені помічені грошові кошти. Затримання відбулося в той же день. Домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була. Також була можливість скритного відеоспостереження зустрічі. В його обов*язки входило перекриття руху. Після того як ОСОБА_3, за вказівкою ОСОБА_1, поклав гроші на водійське сидіння, розмова між ними закінчилася, ОСОБА_3 повернувся до бару, було прийнято рішення про затримання ОСОБА_1 Машину ОСОБА_1 було затримано при виїзді з бару «Нептун». Всі дії проведені в присутності понятих та запрошеного адвоката. ОСОБА_1 намагався втекти, але був затриманий. - показаннями свідка ОСОБА_11, який повідомив що обвинуваченого ОСОБА_1, знає як колишнього працівника карного розшуку. В 2013 року до відділу внутрішньої безпеки звернувся ОСОБА_3 з заявою про вимагання з нього неправомірної вигоди. В ході проведення разом з прокуратурою Полтавської області оперативних дій, ОСОБА_1 був затриманий, в його автомобілі були виявлені гроші в сумі 1000 грн, які він отримав від ОСОБА_12 Зустріч ОСОБА_1 з ОСОБА_3 фіксувалася за допомогою відеозйомки. Дійсно після звернення ОСОБА_12 з заявою про вимагання, заява була направлена до прокуратури області для порушення справи. Дійсно ОСОБА_3 було роз*яснено відповідальність за завідомо неправдиву інформацію. Окрім того, вина ОСОБА_1 доведена наступними, визнаними судом належними та допустимими доказами: - скаргою ОСОБА_3 до ВВБ в Полтавській області - щодо вимагання в нього працівником міліції 4000 гривень, за те щоб уникнути негативних наслідків для себе,як особа, що перебуває в розшуку /а.с.70 т.1/, - матеріалами ВВБ про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення /а.с.71-75 т.1/, - витягом з ЄРДР, яким підтверджується внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ознаками ст.368 ч.4 КК України - про вимогу працівниками Кременчуцького МУ від громадянина Б. коштів в розмірі 4000 гривень - за непоміщення останнього до місць позбавлення волі /а.с.67 т.1/, - дорученням слідчого оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі проведення огляду грошових купюр, наданих ОСОБА_3, помічення цих грошових купюр спеціальною речовиною для можливої подальшої передачі цих грошей ОСОБА_3 ОСОБА_1 /а.с.76-77 т.1/, - протоколом огляду о/у ВВБ ОСОБА_10, наданих ОСОБА_3 5 грошових купюр номіналом 200 гривень кожна із створенням ксерокопій купюр та поміченням кожної купюри спеціальною хімічної речовиною /а.с.81-83 т.1/ - рапортом о/у ВВБ ОСОБА_10 - про затримання співробітниками ВВБ ОСОБА_1 після отримання останнім від ОСОБА_3 неправомірної вигоди /а.с.84-85 т.1/, - розсекреченим протоколом про результати проведення негласної слідчої ( розшукової) дії та відеоконтролю особи, де зазначено, що негласні слідчі( розшукові) дії стосовно ОСОБА_1 проводились на підставі ухвали № 2000 т від 03.07.2013 року заступника голови Апеляційного суду Полтавської області та доручення слідчого на проведення цих дії № 13-274т/13 від 03.07.2013 року. Негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_1 проводились з 03.07.2013 року по 01.08.2013 року. Також, з протоколу видно, що обставини передачі грошових коштів в сумі 1000 гривень ОСОБА_3 ОСОБА_1 відповідають показанням свідка ОСОБА_3 /а.с.63-66 т.1/, - відповіддю голови Апеляційного суду Полтавської області, якою підтверджено, що слідчим суддею Апеляційного суду дійсно надавався дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-, відео- контролю особи ОСОБА_1 /а.с.125 т.2 - протоколом огляду місця події /а.с.86-87 т.1/, - протоколом освідування особи ОСОБА_1, з якого видно, що в ОСОБА_1, після його затримання в присутності понятих на марлеві тампони відібрані змиви з долонь обох рук /а.с.89-90 т.1/, - протоколом обшуку автомобіля KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 під час його затримання, з якого( протоколу) видно, що в ході проведення обшуку на передньому пасажирському сидінні автомобіля виявлені грошові кошти - 5 купюр номіналом по 200 гривень кожна. Дані купюри при освітленні спеціальною лампою видають свічення жовто-зеленого кольору та за серіями та номерами відповідають купюрам, зафіксованих протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_3 /а.с.91-92 т.1/ - висновком судової експертизи, з якого видно, що на поверхні марлевого тампону зі змивом з правої руки ОСОБА_1 а також на поверхні вилучених під час обшуку в автомобілі ОСОБА_1 грошових купюр загальною сумою 1000 гривень виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини - люмінофору, які мають спільну родову належність між собою і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння /а.с.26-28 т.2/, - копіями документів з особової справи ОСОБА_1, з яких видно, що з 04 червня 2013 року ОСОБА_1 обіймає посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ /а.с.47-117 т.2/, - копією посадової інструкції ОСОБА_1, з якої видно, що до його посадових обов»язків входить, в тому числі організація роботи ВКР КМУ, Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців /а.с.18-19 т.2/, - подання ст.інспектора Крюківського РП Кременчуцького МВ КВІ від 31.05.2013 року ОСОБА_8 до прокурора м.Кременчука про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ст.389 ч.2 КК України /т.2 а.с.196/ - копією особової справи ОСОБА_3, з якої видно, що: ОСОБА_3 був засуджений вироком від 09.11.2012 року Крюківського районного суду міста Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт. Після направлення вироку до виконання засуджений за викликами до інспекції КВІ не з»являвся, змінив місце свого проживання, в зв»язку з чим було оголошено його розшук. 26.06.2013 року, після його затримання, інспектором КВІ від нього було відібрано пояснення, та вручена копія вироку суду і направлення на відбування громадських робіт /а.с.139-221 т.1/, - копією оперативно - розшукової справи, з якої видно, що, дійсно, за поданням інспектора Крюківського РП КВІ була заведена оперативно - розшукова справа, яка була закрита 02.07.2013 року в зв»язку із затриманням ОСОБА_3 26.06.2013 року працівниками СКР Кременчуцького МУ /а.с.230-264 т.1/, - продемонстрованому в судовому засіданні відеозаписом проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, з якого видно, що ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 відчиняє двері автомобіля KIA Cerrato, держ № ВІ 0140 та кладе гроші в розвернутому вигляді на сидіння водія автомобіля. Окрім того, з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 продовжував створювати перед ОСОБА_3 впевненість його впливу на інспекторів КВІ, так як ОСОБА_3 просить його допомоги у вирішенні питання про виїзд за кордон, на що останній запевняє ОСОБА_3, що таку допомогу при необхідності надасть. - продемонстрованому в судовому засіданні відеозаписом слідчої дії - протоколу обшуку автомобіля KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 під час його затримання, з якого (відеозапису) видно, що в ході проведення обшуку грошові кошти в загальній сумі 1000 гривень - 5 купюр номіналом по 200 гривень кожна виявлені не на сидінні водія, а на передньому пасажирському сидінні. - процесуальними документами слідчого судді під час досудового розслідування, якими підтверджена правомірність здійснення слідчих дій, на які передбачена обов»язковість надання дозволу слідчим суддею /а.с.127-128, 224-225 т.1, 1-6, 14,23-24 т.2/. Судом також врахована розмова, яка сталася 12.07.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 біля бару «Нептун», відповідно до якого ОСОБА_1 жодного разу в розмові не обмовився про надання ОСОБА_3 оперативної інформації. Гроші положив, за вказівкою ОСОБА_1, на водійське сидіння о 19 год. 24 хв. 45сек. Посилання ОСОБА_1, що ОСОБА_3 раптово зник не заслуховує на увагу, тому що після того, як ОСОБА_3 положив гроші на водійське сидіння, вони ще 3 хвилини розмовляли, потім потиснули руки один одному, після чого ОСОБА_3 повернувся до бару, а ОСОБА_1 сів в машину та намагався виїхати, але був затриманий. Коли ОСОБА_1, після закінчення розмови з ОСОБА_3, відкрив двері автомобіля, то не міг не побачити гроші на передньому сидінні водія, а тому побачивши їх він переклав їх на сидіння пасажира, та намагався виїхати з цього місця. В своїй розмові ОСОБА_1 посилається на те, що посприяє уникненню та ненастання наслідків для ОСОБА_3 Неспростовним та достовірним доказом цього являється відеозапис розшукової дії згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 демонстративно кладе грошові кошти в розгорнутому вигляді за персональною вказівкою обвинуваченого в його автомобіль на водійське сидіння та відповідно ОСОБА_1 бачить, що ОСОБА_3 кладе в автомобіль саме грошові кошти, а не інші предмети. Після проведення обшуку в автомобілі обвинуваченого вказані 1000 грн. були виявлені, не на водійському сидінні, а вже на пасажирському. Після освідування обвинуваченого, на тампоні змиву з долонь ОСОБА_1 був виявлений люмінофор, яким були оброблені грошові кошти з метою фіксації дій обвинуваченого. Таким чином вказані фактичні обставини отримання 1000 грн. ОСОБА_1 від ОСОБА_3 є неспростовними, достовірними та легітимними. Ніяких порушень вимог чинного законодавства під час проведення розшукових і слідчих дій в кримінальному провадженні та під час розгляду в судовому засіданні, з цього приводу, судом встановлено не було. Свідок ОСОБА_3 під час судового засідання достовірно та детально повідомив підстави та обставини передачі ним грошових коштів обвинуваченому за сприяння на «зняття його з розшуку», що в кінцевому результаті і було зроблено за діями ОСОБА_1 ОСОБА_3 можливість його арешту та направлення в місця позбавлення волі внаслідок його розшуку, на момент незаконної домовленості між ним та обвинуваченим вважав реальною та тому погодився на передачу коштів працівнику карного розшуку ОСОБА_1 , саме за «зняття його з розшуку». Підставою добровільного звернення ОСОБА_3 до відділу внутрішньої безпеки міліції із заявою про неправомірну діяльність працівника міліції ОСОБА_1 стала бесіда ОСОБА_3 з інспектором КВІ, який видав йому направлення для відбування покарання у вигляді громадських робіт, внаслідок чого ОСОБА_3 зрозумів про відсутність підстав направлення його в місця позбавлення волі для відбування законно визначеного йому покарання у вигляді громадських робіт та відповідного усвідомлення безпідставності дій обвинуваченого та наслідків цього. Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26.04.2002 року відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї адміністративно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов*язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Відповідно до юридичної практики (постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від: 4 жовтня 2012 року, 23 травня 2013 року, 30 травня 2013 року, 5 вересня 2013 року - справи № 5-12 кс 12, № 5-13 кс 13, № 5-14 кс 13, № 5-28 кс 13), Верховний Суд України констатував, що така ознака, як вимагання хабара може бути поставлена за провину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією із основних і обов'язкових ознак вимагання. На відміну від цього, у разі якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається. Із вказаного вбачається, що коли службова особа вимагає дати їй хабар, а особа, яка його дає і при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати його, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара. Судом враховані вимоги Ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015року, а саме, що при розгляді справи не було надано належної оцінки доказам, а також що суд припустився суперечності при встановленні обставин справи, кваліфікації дій засудженого та надання їм юридичної оцінки. В ході досудового слідства свідок ОСОБА_3 чітко зазначив, що він як особа, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, перебуває у розшуку, настання негативних наслідків від цього, віддав кошти за вчинення дій з боку ОСОБА_1, як службовою особою карного розшуку, направлених на «зняття його з розшуку», що в кінцевому результаті і було зроблено за діями ОСОБА_1 За вказівкою ОСОБА_1 його підлеглі надали інформацію про затримання ОСОБА_3, повідомили про його затримання, та іншими діями в сукупності. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 підтвердили обставини затримання ОСОБА_3, його доставки до КМУ та зняття з розшуку. Відповідно до протоколу негласної слідчої дії за допомогою відеозапису ОСОБА_13 розмовляє зверхньо, сам відкриває водійські двері та вказує ОСОБА_3 куди необхідно покласти кошти. ОСОБА_1 при цьому знаходиться у безпосередній близькості до ОСОБА_3 та не може не бачити, що ОСОБА_3 виймає та перераховує кошти. Сам момент надання коштів зафіксовано на відео у відображенні дверей автомобіля. Щодо розшукуваної особи на ім*я « ОСОБА_4», то ОСОБА_1 за своєю ініціативою повідомляє ОСОБА_3 що того оголосили у розшук, ОСОБА_1 не робить будь яких спроб з*ясувати у ОСОБА_3 будь яких відомостей про місцезнаходження особи на ім*я «ОСОБА_4», та спростовує покази ОСОБА_1, що він зустрічався з метою отримання інформації відносно «ОСОБА_4». На звернення ОСОБА_3 щодо можливого виїзду за кордон, ОСОБА_1 запевняє останнього, що будь яких проблем не буде. ОСОБА_1 продемонстрував, що він виконав попередні домовленості. Коли ОСОБА_1 затримали працівники ВВБ, він впізнав даних осіб, зрозумів що коїться та намагався втекти, замість того щоб відкрито заявити слідчому прокуратури при понятих, що кошти йому нібито підкинули та одразу видати їх. Таким чином, згідно зазначеного, судом були достовірно встановлені фактичні обставини скоєного ОСОБА_1 злочину із визначенням вірної кваліфікації його дій за ст. 368 ч.2 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища. Суд вважає за необхідне виключити із обвинувачення вказівок про передачу ОСОБА_3 обвинуваченому: 26.06.2013 року біля будівлі Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, що по вул.29 вересня, 8 в м. Кременчуці - неправомірної вигоди в сумі 500 гривень та 27.06.2013 року, близько 18 год. 00 хв. біля хлібокомбінату, що на вул. М.Кучми, в районі Першого Занасипу в місті Кременчуці неправомірної вигоди в сумі 500 гривень, оскільки вказане достовірно не підтверджено. Відсутні докази аудіо- або відео- фіксації неправомірних дій ОСОБА_1, вказані грошові кошти не вилучені та не долучені до матеріалів справи в якості доказів, достеменно не доведено коли, де, у кого та при яких обставинах із зазначенням деталізації ОСОБА_3 залучав для цього грошові кошти, їх номінал та кількість банкнот. Крім того відсутні зафіксовані дані фрагментальності в показаннях самого вказаного свідка про детальні обставини передання ним коштів обвинуваченому, що унеможливлює на теперішній час перевірку його показань у інший спосіб. Тому, враховуючи тільки фактичні показання ОСОБА_3 про передачу вказаних коштів та заперечення проти цього ОСОБА_1 суд вимушено трактує вказані сумніви на користь обвинуваченого, а тому вважає вказану частину обвинувачення не доведеною та такою, що підлягає виключенню із обвинувачення ОСОБА_1 Щодо клопотання обвинуваченого - про визнання доказів недопустимими, судом вирішується наступне: Згідно п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України, щодо офіційного тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України в аспекті конституційного подання щодо суб*єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини 3 статті 62 Конституції України відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженої на те особою без дотримання конституційних положень або одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Клопотання ОСОБА_1 про визнання недопустимими доказами, що отримані в результаті проведення слідчої дії від 12 липня 2013 року не підлягають задоволенню. Під час демонстрації в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії встановлено, що слідча дія проведена з дотриманням правил КПК, в тому числі, з забезпеченням права підозрюваного на захист. Судом також встановлено, що оперуповноважений ВВБ ОСОБА_10, який здійснював вилучення на марлеві тампони змивів з долонь рук підозрюваного, діяв за дорученням слідчого і був зазначений в протоколі, як особа, що приймала участь в проведенні цієї слідчої дії. Суд критично відноситься і до інших показань обвинуваченого щодо неотримання ним від ОСОБА_3 грошової винагороди і вважає це правовою позицією обвинуваченого, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Відтак, з урахуванням викладеного, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд знаходить ці докази взаємопов»язаними і достатніми для висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, встановленого судом. Отже, дії обвинуваченого слід вірно кваліфікувати за ч.2 статті 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища. Враховуючи зменшення обсягу обвинувачення, одноепізодність злочинних дій обвинуваченого та фактичні обставини скоєного ним злочину, незначний розмір суми отриманої ним неправомірної вигоди, виключно позитивні данні про особу ОСОБА_1 протягом всього його життя, звільнення його із лав МВС України за власним бажанням, відсутність можливості в подальшому внаслідок появи судимості працювати в органах МВСУ та на державній службі, суд вважає за необхідне, в межах санкції ст.368 ч.2 КК України, обрати покарання у виді штрафу. Обставин, які пом»якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено. Речові докази - грошові кошти в сумі 1000 гривень, вилучені в автомобілі KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1 - повернути власнику. Зразок барвника «Світлячок-М», змиви з долонь правої та лівої рук ОСОБА_1, контрольний зразок бинту слід залишити долученими до матеріалів кримінального провадження. Керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов*язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування строком на два роки. Виключити із мотивувальної частини вироку, із обвинувачення, вказівки про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 неправомірної вигоди 26.06.2013 року в сумі 500 гривень та 27.06.2013 року в сумі 500 гривень, внаслідок недоведеності цього. Речові докази - грошові кошти в сумі 1000/одна тисяча/ гривень, відповідно до вимог ст.100КПК України, повернути власнику. Речові докази - вилучені в автомобілі KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, зразок барвника «Світлячок-М», змиви з долонь правої та лівої рук ОСОБА_1, контрольний зразок бинту - залишити долученими до матеріалів кримінального провадження. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинувачений та прокурор - негайно, після проголошення вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення. Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, яка подається через Крюківський районний суд міста Кременчука, Полтавської області.

СУДДЯ: О.В. Маханьков