Вирок № 49625255, 02.09.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4944/15-к

н.п. 1-кп/415/432/15

ВИРОК

Іменем України

02.09.15 рік м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Соболь Ю.В.

прокурора Можнякова Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 06 грудня 2007 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 297 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 13 квітня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст.121 ч.1,296 ч.4,70,71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 07 травня 2014 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2015 року приблизно о 19 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті виниклих неприязних стосунків, знаходячись в районі будинку №18 в провулку Московському міста Лисичанська, в ході виниклої сварки з ОСОБА_2, почав хаотично розмахувати ножем перед останнім, внаслідок чого наніс йому порізи в області пальців лівої руки та лівої сідниці, а потім наніс три удари лобовою частиною голови ОСОБА_2 в перенісся, спричинивши фізичну біль.

Після цього ОСОБА_2 упав на землю, а ОСОБА_1 продовжував хаотично розмахувати перед ним ножем, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження в області лівого колінного суглоба.

Всього ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 не менше трьох ударів ножем, в результаті чого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді:різаної рани лівої сідниці з ушкодженням сідничних м`язів, 2-3 пальців лівої кісті з частковим ушкодженням сухожилля розгинача 3 пальця лівої кісті,різаної рани лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю, та пояснив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 22 червня 2015 року приблизно о 19 години 45 хвилин, він знаходячись в районі будинку №18 в провулку Московському м. Лисичанська, посварився з ОСОБА_2 і умисно наніс йому порізи ножем, причинив тілесні ушкодження. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 22 червня 2015 року близько о 19 години 45 хвилин меж ним і знайомим ОСОБА_1 відбулася сварка в провулку Московському міста Лисичанська в районі будинку №18, в ході який Кононов заподіяв йому ножем тілесні ушкодження в вигляді різаних ран. Наполягав на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я повністю доведена, а його дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковані вірно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який раніше судимий (а.с.72-76), має постійне місце проживання, одружений (а.с. 63), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 65), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с. 66), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи думку потерпілого,який наполягав на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання, дані про особу обвинуваченого, який не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, маючи незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості, в тому числі за вчинення умисних тяжких злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин, пов'язаний з посяганням на життя та здоров'я особи, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України з урахуванням вимог, встановлених ст. 61 КК України, яке являється найбільш суворим видом покарання з числа передбачених за вчинений злочин.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного,суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором прокуратури міста Лисичанська в інтересах Лисичанської комунальної лікувально - профілактичної установи Центральної міської лікарні імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор прокуратури міста Лисичанська в інтересах Лисичанської комунальної лікувально - профілактичної установи ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого у сумі 1887 гривень 20 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі, проти його задоволення не заперечував.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах Лисичанської комунальної лікувально - профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд вважає встановленою у судовому засіданні і доведеною повністю, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.82).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази : футболка чоловіча, штани чоловічі з камуфляжним малюнком, перчатки шкіряні чорного кольору «велосипедки», що знаходяться в камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.20-21), підлягають поверненню власникові - обвинуваченому ОСОБА_1

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально - профілактичної установи Центральної міської лікарні імені Титова 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок (на розрахунковий рахунок № 31410544700051 в банку УДК у Луганській області, МФО 84013, код 240603000, ідент. код 37800278).

Речові докази: футболка чоловіча, штани чоловічі з камуфляжним малюнком, перчатки шкіряні чорного кольору «велосипедки», що знаходяться в камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області, повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_1

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченого ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова