Ухвала суду № 49619346, 18.08.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4508/15-к

1-кс/206/430/15

У Х В А Л А

18 серпня 2015 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретаріГуртовий В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого середню загальну освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою:

м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, буд. № 26,

кв. № 50, раніше неодноразово судимого, останній раз:

22.12.2011 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.185 КК України до 2 років п/волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

28.03.2013 ухвалою Самарського районного суду

м. Дніпропетровська іспитовий строк скасовано, засудженого направлено в місця позбавлення волі строком на 2 роки;

24.07.2014 ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області засудженого за вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 22.12.2011 звільнено від відбування покарання на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2014 році»,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Спесивцев А.В.,

слідчого: Кривенко К.С.,

в с т а н о в и в:

18 серпня 2015р. слідчий СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старший лейтенант міліції ОСОБА_1 звернулася до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову скоїв корисливий злочин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.07.2015 приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_2, проходячи повз огороджене металевим парканом домоволодіння № 367, розташоване по вул. Чаплинській у м.Дніпропетровську, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, через ворота огорожі цього домоволодіння побачив мопед «SUZUKI ADDRESS» (рама № CF11A-112502), сірого кольору. В цей момент у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, вчинене з проникненням у інше сховище.

У той же час, продовжуючи перебувати за вищезазначеною адресою, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, проник на територію вказаного домоволодіння, відкривши внутрішній засув на воротах огородження домоволодіння № 367, розташованого по вул. Чаплинській у м.Дніпропетровську.

Перебуваючи на території домоволодіння, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи щодо мопеду «SUZUKI ADRESS» (рама № CF11A-112502), сірого кольору ані дійсного, ані передбачуваного права власності або користування, всупереч волі власника - ОСОБА_3, не приводячи в дію двигун викотив його, через відкриті ворота за межі території вищевказаного домоволодіння.

Заволодівши мопедом «SUZUKI ADRESS» (рама № CF11A-112502), сірого кольору та покинувши місце скоєння злочину ОСОБА_2, у подальшому, розпорядився ним на власний розсуд, продавши його ОСОБА_4

Умисними злочинними діями ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_3, відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця по визначенню ринкової вартості КТЗ № 4006-15 від 12.08.2015, заподіяно матеріальний збиток у розмірі 11 054 гривні 64 копійки.

Дії ОСОБА_2 слідчий кваліфікує за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у інше сховище.

Слідчий зазначає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінально процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та прохав його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Пояснив, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, за який відповідно до ч. 2 ст. 289 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та знаходячись на волі може перешкоджати встановленню істини у провадженні, а також знаючи про покарання за вчинений ним злочин, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, оскільки ОСОБА_2, раніше судимий, маючи не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив. Також, 03.08.2015 вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська, який до цього часу не набрав законної сили, підозрюваного ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і засуджено до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки. Крім того, ОСОБА_2 не працевлаштований та тривалий час не має постійного джерела прибутку, що може свідчити про подальше зайняття злочинною діяльністю.

Підозрюваний ОСОБА_2 визнав клопотання, підтвердив, що дійсно викрав вказані у клопотанні речі, поклався на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і пояснив, що більш мякі запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку підозрюваного та виконання обовязків згідно КПК України, оскільки домашній арешт є занадто мяким. При цьому підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 28.07.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 2 ст. 289 КК України, кримінальне провадження № 12015040700001194.

18 серпня 2015 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 18 серпня 2015 року о 11 год. 30 хв.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобовязання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Вказані обставини виключають обєктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобовязалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а також те, що кримінальне правопорушення вчинено саме за одним із вірогідних місць проживання підозрюваного, він не має сталого місця проживання, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п.2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2015р. 1218,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 24360,00грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312022006709, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обовязки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старший лейтенанта міліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 18 серпня 2015р, по 16 жовтня 2015р. включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 24360,00грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з-під варти під заставу, покласти на нього обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

Зазначені обовязки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_2 з-під варти.

Розяснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старший лейтенанта міліції ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддяА.О. Сухоруков