Рішення № 49618664, 27.08.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

27.08.2015

Справа № 203/2723/15-ц

2/0203/935/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 серпня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Маймур Ф.Ф.,

при секретарі Авраменко А.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2015 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що внаслідок ДТП, яка сталася 11 грудня 2014 року на перехресті вул. Гавриленко та пр. Кірова в м. Дніпропетровську з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1, застрахованим у відповідача ПАТ «СК «Україна» із лімітом відповідальності за майнову шкоду 50000 гривень та франшизою 1000 гривень, позивачу було завдано матеріальної шкоди в розмірі 99491,64 гривень внаслідок пошкодження її автомобіля НОМЕР_2. Крім того, позивач для визначення розміру заподіяної їй шкоди витратила 800 гривень на послуги експерта. За таких обставин, посилаючись виконання всіх передбачених законом вимог щодо повідомлення страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, про настання ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, проведення огляду пошкодженого транспортного засобу постраждалої особи, надіслання необхідного для виплати страхового відшкодування пакету документів, що, тим не менш, не призвело до виконання ПАТ «СК «Україна» свого обовязку із виплати страхового відшкодування, позивач просила суд стягнути з ПАТ «СК «Україна» на її користь розмір страхового відшкодування в межах ліміту відповідальної страховика та за вирахуванням франшизи 49000 гривень, а також стягнути вартість послуг експерта в розмірі 800 гривень. Решту суми матеріальної шкоди, а це 50491,64 гривень, позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 Окрім цього, вказуючи на заподіяння їй моральної шкоди, яка полягала у стражданнях фізичного та морального характеру, погіршенні стосунків в сімї, зумовлених фактом ДТП та пошкодженням автомобіля, необхідності користування громадським транспортом, позичанні коштів на ремонт автомобіля в родичів, знайомих, колег, позивач просила суд також стягнути з відповідача ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги своєї довірительки підтримав повністю, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідачі в судове засідання повторно не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, ст.224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

11 грудня 2014 року близько 10 години 00 хвилин мала місце ДТП за участю автомобілів сторін. Так, відповідач ОСОБА_3 у вказаний день і час, керуючи автомобілем НОМЕР_3 на перехресті вул. Гавриленко та пр. Кірова в м. Дніпропетровську, виконуючи поворот ліворуч не дав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням позивача, чим автомобілям було завдано механічних пошкоджень. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина відповідача ОСОБА_3 в її скоєнні встановлені постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2015 року, якою відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 02 лютого 2015 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина відповідача ОСОБА_3 у її спричиненні відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню. (а.с.6-9).

При цьому судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована ПАТ «СК «Україна» на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді відповідного полісу №АІ/5566866. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_3, а розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, склав 50000 гривень, розмір франшизи 1000 гривень. (а.с.72)

Факт належності автомобіля НОМЕР_2 позивачу та отримання даним авто механічних ушкоджень внаслідок зазначеної ДТП підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією довідки ДАІ про ДТП (а.с.5-8).

16 грудня 2014 року позивачем повідомлено відповідачів про можливість участі в огляді пошкодженого автомобіля НОМЕР_4 задля подальшого визначення розміру майнової шкоди, надіслано ПАТ «СК «Україна» заяву про страховий випадок, повідомлення/довідку про ДТП разом з іншими документами, необхідними для вирішення питання про виплату страхового відшкодування. Однак вказані поштові відправлення залишились без відповіді. (а.с.25-26)

Відповідно до висновку №2542 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 31 грудня 2014 року, складеного на підставі протоколу огляду експертом транспортного засобу позивача від 19 грудня 2014 року, вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу, як власнику автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП від 11 грудня 2014 року, з урахуванням втрати товарної вартості становить 99491,64 гривень (а.с.10-23).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень зазначеного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договір, який є обовязковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.17 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обовязкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.

Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, повязана із пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний окрім іншого, повідомити страховика про факт настання ДТП. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування та виплачує його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ст.ст.23, 1167, 1188 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. Моральна шкода зокрема полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової та моральної шкоди.

За змістом ст.ст.10, 11, 57-60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, надавши суду належні та допустимі докази.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду даної цивільної справи дійсно зайшли підтвердження заявлені стороною позивача в обґрунтування свого позову факт ДТП 11 грудня 2014 року, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_3, і внаслідок якої останнім завдано позивачу майнову шкоду у вигляді пошкодження її автомобіля НОМЕР_2 на заявлену в позові суму. Знайшла підтвердження і та обставина, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 перед третіми особами на час ДТП була застрахована ПАТ «СК «Україна» із лімітом відповідальності страховика за завдану майнову шкоду в розмірі 50000 гривень. Після виникнення ДТП позивач своєчасно повідомила вказаного страховика про факт ДТП, подала необхідний пакет документів для виплати страхового відшкодування, однак страхової виплати не отримала, не направив страховик свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. За таких обставин, позов в частині вимог про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (відповідачем ПАТ «СК «Україна» в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи, а відповідачем ОСОБА_3 у вигляді різниці між сумою матеріальної шкоди та сумою страхового відшкодування, яку мав виплатити страховик), а також вимог про стягнення з відповідача ПАТ «СК «Україна» вартості послуг експерта з визначення розміру матеріальної шкоди є обґрунтованим та доведеним, а відтак підлягає задоволенню в цій частині в повному обсязі.

Не викликає в суду сумнівів і дійсність спричинення позивачу внаслідок ДТП від 11 грудня 2014 року з вини відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях позивача через пошкодження її майна, неможливості його використання певний час та необхідності докладати додаткових зусиль для його відновлення, зокрема в судовому порядку через небажання відповідачів здійснити відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в позасудовому порядку. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що об'єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачу моральної шкоди і настання суттєвих негативних наслідків саме для її психологічного стану, не доведено необхідність позичання коштів на ремонт автомобіля, напружених відносин в сімї через цю обставину, жодним чином не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди. З урахуванням викладеного, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають лише частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 1000 гривень.

Крім того, не приймає суд до уваги посилання сторони позивача стосовно витрат позивача на суму 81,59 гривень на повідомлення відповідачів при намаганні врегулювати спір в досудовому порядку, оскільки заявлена сума не знайшла свого відображення в прохальній частині позову, тобто не врахована позивачем безпосередньо в позовних вимогах, в межах яких суд і розглядає справу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду із даним позовом судові витрати у вигляді судового збору в розмірі по 623,26 гривень з кожного з відповідачів (а.с.1).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 23, 629, 979, 980, 981, 999, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.3, 5, 6, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 33-36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування», ст.ст.3, 10, 11, 57-61, 64, 88, 169, 208-210, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5) в рахунок відшкодування заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 11 грудня 2014 року матеріальної шкоди 50491,64 гривень, моральної шкоди 1000 гривень, у рахунок відшкодування судових витрат 623,26 гривень, а всього 52114,9 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 11 грудня 2014 року, 49800 гривень, у рахунок відшкодування судових витрат 623,26 гривень, а всього 50423,26 гривень.

ОСОБА_2 у задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур