Ухвала суду № 49616884, 01.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1339/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/1363/15 Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Веремчук Л.М., Антонюк К.І.

при секретарі Кирилюку О.О.

з участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Зленка Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства (далі по тексту АТ) «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 24 липня 2015 року в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вищезгаданим рішенням суду позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій вказують на незаконність рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач та його представник апеляційну скаргу із наведених у ній мотивів підтримали, тоді як представник відповідача просив її відхилити, з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних мотивів.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 даної статті передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 19 травня 2014 року між ОСОБА_4 та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «8 років разом» № 003-02516-190514 строком дії до 15 листопада 2014 року з виплатою 25, 5 % річних на суму 408 000 грн. (а.с. 8).

19 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулась до банку із письмовою вимогою про повернення зазначених коштів, на що їй було запропоновано залишити кошти в банку та укласти два договори банківського вкладу (депозиту) (а.с. 9).

Цього ж дня, між ОСОБА_4 та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 007-02516-191114 строком дії до 03 грудня 2014 року з виплатою 18, 5 % річних на суму 160 470 грн. (а.с 14).

20 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 001-02516-201114 строком дії до 04 грудня 2014 року з виплатою 18, 5 % річних на суму 160 470 грн. (а.с 15).

Також встановлено, що згідно із п.п. 1.9, 1.10 вищезгаданих договорів нараховані відсотки виплачуються вкладнику одночасно з поверненням суми вкладу по закінченню строку залучення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на власний поточний рахунок, відкритий на ім'я вкладника, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що строк закінчення дії договорів банківського вкладу сплив 03 грудня 2014 року та 04 грудня 2014 року.

У ці ж дні, відбулось повернення вкладів позивачів з нарахованими відсотками, шляхом зарахування коштів на їх поточні рахунки.

З огляду на викладене, АТ «Дельта Банк», здійснивши перерахунок депозитних коштів на поточні рахунки позивачів в повному обсязі виконав свої зобов'язання за вищевказаними договорами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивачів про стягнення 18, 5 % відсотків відповідно до ставок депозитних договорів до дня фактичного повернення грошових коштів з огляду на наступне.

Виплата відсотків у розмірі, визначеному умовами договору банківського вкладу, установою банку проводиться лише під час розміщення коштів на вкладному рахунку, при умові дії договору. Тоді як нарахування відсотків на кошти, що перебувають на поточних рахунках, за умовами договорів банківського вкладу не передбачено ні договором, ні чинним законодавством.

Разом з тим, позивачами не враховано, що виплата відсотків у зазначеному випадку здійснюється відповідно до п.п. 1.7.1.3.; 1.7.1 Тарифів на обслуговування поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, в рамках тарифного пакету «Ощадна картка № 1 Debit» затверджений Рішенням Тарифного комітету АТ «Дельта Банк» протокол № 80 від 15 жовтня 2014 року передбачено, що банк сплачує процент на суму позитивного залишку в % річних якщо сума залишку від 100 000 грн. і більше в розмірі 10%.

Згідно виписок по поточних рахунках позивачів банк вчасно здійснював виплату вказаних відсотків.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-V1 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон), який є спеціальним Законом, що регулює такі правовідносини.

Згідно із п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Статтю 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно із п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Відтак починаючи з 03.03.2015 року, часу введення тимчасової адміністрації, банк не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати будь-які перерахування з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_2

З матеріалів справи, зокрема з виписок по рахунках клієнтів вбачається, що з моменту закінчення терміну дії договорів депозитного вкладу та до моменту введення тимчасової адміністрації ОСОБА_4, ОСОБА_2 мали можливість з певними обмеженнями (які передбачено Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», з якими позивачі були ознайомлені) щоденно знімати певні суми.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

З врахуванням вищенаведеної норми закону вимога позивачів про стягнення з відповідача в їх користь суми пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання не ґрунтується на вимогах спеціального закону, який регулює спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2015 року у даній залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/