Рішення № 49614064, 02.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/8217/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Демидовська А.І.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Крижанівської Г.В.,

за участю секретаря - Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

У мотивування вимог посилалася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5.

05.04.1995 вона склала заповіт на ім'я ОСОБА_6, який в подальшому скасувала, склавши 24.09.2003 року заповіт на ім'я ОСОБА_4.

Даним заповітом вона заповіла трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_4.

Згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.2013 року в справі №2-3146/13, рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2014 року в справі №22-ц/796/594/2014, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.08.2014 року в справі №6-17507св14 визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.12.2008 року на ім'я ОСОБА_6

У серпні 2014 року вона звернулася до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції в м. Києві щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, однак постановою від 22.10.2014 року їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року визнано за ОСОБА_4 прав власності на спадкове майно, 3-кімнтану квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 37,00 кв.м, загальною площею 55,60 кв.м.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.05.2005 року визнано заповіт ОСОБА_5, посвідчений 24.09.2003 року Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою Головного управління юстиції в м. Києві в реєстрі нотаріальних дій за №7-91, на користь ОСОБА_4 недійсним.

Таким чином судом першої інстанції було визнано право власності на спадщину за особою, яка не має право на спадкування за заповітом, оскільки заповіт визнаний судом недійсним.

Окрім того, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 28.10.2010 року ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1. Продавцем квартири була ОСОБА_6, право власності якій належало на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою 22.12.2008 року за реєстровим №3-1529.

Свідоцтво про право власності від 22.12.2008 року на ім'я ОСОБА_6 видане на підставі рішення Подільського районного суду від 30.03.2005 року.

ОСОБА_4 та Київська міська рада в судове засідання не з»явилися про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується розписками про вручення їм поштових відправлень відповідно 21.07.2015 року та 13.07.2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на спадкове майно померлої ОСОБА_5, суд помилково виходив з того, що заповіт ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 є чинним, відсутні інші спадкоємці і квартира не перебуває у власності інших осіб.

Проте такі висновки суду є хибними.

Зі змісту поданої ОСОБА_4 05 листопада 2014 року позовної заяви про визнання права власності на спірну квартиру вбачається, що позов заявлено до Київської міської ради з посиланням на те, що інших спадкоємців не має.

При цьому ОСОБА_4 не повідомила суд першої інстанції про те, що Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22 жовтня 2014 року скасована Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року, якою ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року про задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та саме рішення Подільського районного суду міста від 05 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та справа направлена на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва.

Крім того, ОСОБА_4 не повідомила також суд першої інстанції про те, що на час ухвалення рішення суду спірна квартира перебувала у власності ОСОБА_2, який придбав її за договором купівлі-продажу від 28.10.2010 року. Продавцем за даним договором була ОСОБА_6, право власності якій належало на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Дев'ятою київською Державною нотаріальною конторою 22.12.2008 року за реєстровим номером 3-1529.

Наведене свідчить про те, що на час ухвалення рішення суду про визнання за ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру власником квартири був ОСОБА_2, який не залучався до участі в справі ні позивачем, ні судом в статусі третьої особи, як те передбачено ст.36 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що задовольняючи позов про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_4 суд першої інстанції порушив його право на судовий захист, що суперечить закону.

На час ухвалення оскаржуваного рішення суду від 29 січня 2015 року в провадженні Апеляційного суду міста Києва перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року про задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та рішення Подільського районного суду міста від 05 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

Зазначена справа була розглянута судом апеляційної інстанції 05 лютого 2015 року, тобто, після ухваленням судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено 29 січня 2015 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру з урахуванням того, що позов заявлено до Київської міської ради, яка на час ухвалення рішення суду і не могла бути належним відповідачем, з урахуванням спору, що виник між спадкоємцями за двома заповітами - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і знаходився в провадженні суду.

Згідно наданої до суду апеляційної інстанції Ухвали від 5 лютого 2015 року Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва вбачається, що цією ухвалою заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 березня 2005 року, яким визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 від 24.09.2003 року на користь ОСОБА_4 залишено без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_4

Керуючись статтями 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно -квартиру АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :