Постанова № 49613824, 28.08.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2015 р. Справа № 802/1651/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області (далі УПФ України у Вінницькому районі) з адміністративним позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1М.) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно не сплатив суму єдиного внеску до фонду, в звязку з чим утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 487,28 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву (вх. № 21513 від 10.08.2015 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення звязку із зазначенням причин повернення - "за зазначеною адресою не проживає".

Нормою ч. 11 ст. 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідач згідно статей 4, 7, 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VI), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має заборгованість по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за ІІ кв. 2013 року.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, який наявний в матеріалах справи, розмір несплаченого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за вказаний період становить 487,28 грн. (а.с.7).

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В силу ч.4 ст.25 Закону № 2464 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу була надіслана вимога № Ф-608 від 05.08.2013 року (а.с.6). Однак боржник не сплатив зазначеної у ній суми та не оскаржив її.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що у встановлений строк відповідач суму заборгованості, які підтверджуються матеріалами справи, не сплатив, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Польова, 89, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 20098343) заборгованість по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 487,28 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять вісім коп).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович