Постанова № 49613596, 01.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа№ 910/6081/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - Плот Р.В.

від третьої особи - не з'явився

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Київські телекомунікаційні мережі"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 28.05.2015 року

у справі № 910/6081/14 (суддя: Пінчук В.І)

за позовом Комунального підприємства

"Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київські телекомунікаційні мережі"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство" Керуюча дирекція Шевченківського району"

про відшкодування збитків в розмірі 489105,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" ( 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 30931228 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500 ) 436708 ( чотириста тридцять шість тисяч сімсот вісім ) грн. 02 коп. збитків, 8734 ( вісім тисяч сімсот тридцять чотири ) грн. 16 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Київські телекомунікаційні мережі" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Через відділ документального забезпечення КАГС від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 28.07.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явились. Розгляд справи було відкладено на 01.09.2015 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 01.09.2015 року представник позивача та третьої особи не з'явилися.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та третьої особи, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до припису ч. 6 ст. 31 Закону України " Про телекомунікації " суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Відповідно до роз'яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з приводу розміщення телекомунікаційного обладнання на об'єктах комунальної власності, що викладені у листі від 07.06.2005 р. № 4484, посилаючись на ч. 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" рекомендовано для цих цілей, укладати договір на право користування чужим майном ( сервітут ) у встановленому законодавством порядку ( глава 32 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Рішенням від 14.07.2011 р. № 378/5765 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій "Київська міська рада доручила комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, а також надала повноваження у відповідності до п. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Відповідно до п. 6 Рішення № 378/5765 від 23.08.2011 р. наказом № 97 Головою комісії з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджено в установленому порядку тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності, які складають 0,60 грн. з ПДВ за кожну квартиру, що знаходиться в будинку.

До набрання вказаним Рішенням № 378/5765 законної сили, відповідач мав діючий договір встановлення сервітуту № 8-С/ШВ від 01.04.2007 р., який був укладений з балансоутримувачем будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва, які знаходяться у Шевченківському гайоні міста Києва - комунальним підприємством " Керуюча дирекція Шевченківського району "

На підставі вказаного договору відповідачу було надане право використовувати будинки комунальної власності у Шевченківському районі м. Києва для розміщення власних телекомунікаційних мереж.

Відповідно до п. 8.2 договору № 8-С/ШВ від 01.04.2007 р. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3-х років.

У випадку, якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвання договору, дія цього договору продовжується на той самий строк на тих саме умовах. ( п. 8.4 договору ).

Таким чином, договір № 8-С/ШВ, який був підписаний 01.04.2007 р. автоматично пролонгувався 01.04.2010 р. і діяв до 01.04.2013 р.

26.02.2013 р. третя особа - Комунальне підприємство " Керуюча дирекція Шевченківського району " направила до відповідача письмове повідомлення ( лист від 26.02.2013 р. № 572/3 ) про розірвання договору № 8-С/ШВ від 01.04.2007 р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, за поданою відповідачем пропозицією від 17.02.2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про встановлення сервітуту № 845-С/КЖСЕ від 01.03.2014 р.

За умовами вказаного договору відповідачу було надане право використовувати будинки комунальної власності міста Києва для розміщення власних телекомунікаційних мереж, в тому числі і ті будинки, згідно договору № 8-С/ШВ, який з 01.04.2013 р. був розірваний.

Таким чином, відповідач з 02.04.2013 р. по 28.02.2014 р. самовільно і безоплатно використовував 1360 житлових будинків комунальної власності із загальною кількістю 65971 квартир, які були включені у договір № 8-С/ШВ, чим завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 487152, 60 грн., з розрахунку 0,60 грн. за кожну квартиру, що знаходиться в будинках комунальної власності, які використовує відповідач.

Крім того, з 02.12.2012 р. до 01.03.2014 р. ( 15 місяців ) відповідач безоплатно використовував для розміщення власних телекомунікаційних мереж 9 будинків комунальної власності, які перебувають на балансі третьої особи, а саме: буд. № 3-Б на вул. Шамрила; буд. № 33А на вул. Дмитрівській; буд. № 9 на вул. М. Коцюбинського; буд. № 40-А на вул. І. Франка; буд. № 31 на бульв. Т. Шевченка; буд. № 26 на вул. Ярославів Вал; буд. № 9 на вул. О. Гончара; буд. № 2В на вул. Михайлівській; буд. № 69 на вул. Тургенєвській, - без будь-яких правових підстав, тобто без укладення договору, чим завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1953,00 грн.

Згідно довідки третьої особи від 04.11.2014 р. № 3615/3 у зазначених 9-ти спірних будинках знаходиться 217 квартир.

Зазначені обставини належним чином підтверджуються відповідними доказами, зокрема:

- актом встановлення фактичного розміщення телекомунікаційних мереж від 05.12.2012 р., яким зафіксовано факт використання відповідачем 9-ти спірних будинків із загальною кількістю 217 квартир для розміщення телекомунікаційних мереж (додається);

- рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. в справі №5011-17/13981-2012, залишеним у силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 р., якими встановлені обставини, що мають преюдиційне значення для вирішення даного спору (додається);

- довідкою третьої особи від 04.11.2014 р. № 3615/3, якою засвідчено приналежність спірних будинків до комунальної власності та факт їхнього перебування на балансі третьої особи - комунального підприємства.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог позивач посилався на те, що у матеріалах справи № 910/6081/14 міститься довідка третьої особи, яка є балансоутримувачем спірних будинків комунальної власності від 04.11.2014 р. № 3615/3, відповідно до якої 8 (вісім) житлових будинків, які були зазначені в додатку № 3 до договору сервітуту № 8-С/ШВ від 01.04.2007 р., а саме: будинки за адресами: вул. Михайлівська, 8А; вул. Михалівська, 9; вул. Пушкінська, 14; вул. Чапаєва, 46; бульв. Шевченка, 46В; вул. Обсерваторна, 21; вул. Гоголівська, 8а, вул. Салютна14/51 - вибули з балансу третьої особи.

У вказаних 8-ми будинках, які за інформацією балансоутримувача вибули з комунальної власності, знаходиться 99 квартир.

Таким чином, кількість квартир у спірних будинках комунальної власності, які безоплатно використовувалися відповідачем для розміщення телекомунікаційних мереж, з урахуванням кількості квартир спірних будинків, що вибули з балансу третьої особи, становить: 65971 - 99 = 65872 квартир.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 вказаного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. ( ч.1 ст. 22 ЦК України )

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ( ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належною правовою підставою приналежності спірних будинків до власності територіальної громади міста Києва є рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким визначено перелік будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, розмішених у Шевченківському районі, куди власне й увійшли спірні будинки, які використовує відповідач.

Доказів вилучення спірних будинків із Переліку об'єктів територіальної громади міста Києва, визначеного рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 відповідач не надав.

Повноваження позивача шодо укладання договорів на розміщення телекомунікаційних мереж та стягнення коштів безпосередньо встановлені рішенням Київради від 14.07.2011 № 378/5765 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій».

Не обгрунтованими є доводи відповідача про обов'язковість закріплення за позивачем права господарськими відання чи оперативного управління на спірні будинки для одержання плати за розміщення телекомунікаційних мереж.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт безоплатного розміщення відповідачем телекомунікаційних мереж у спірних будівлях без належної правової підстави.

Договори про надання послуг інтернет-зв'язку, на які посилається відповідач, не є належними підставами для розміщення телекомунікаційних мереж: у спірних будівлях, оскільки укладені лише з абонентами відповідних послуг, які проживають у квартирах спірних будинків (в тому числі наймачами, іншими мешканцями), а не з їх власниками. Такі договори укладаються поза волею співвласників цих будівель.

Отже, всупереч ст.ст. 32-34 ГПК України відповідач не надав доказів одержання ним передбаченої законодавством згоди на розміщення телекомунікаційних мереж у спірних будівлях, як і не надав доказів сплати грошових коштів за користування ними, внаслідок чого здійснюване ним використання будівель є по суті набуттям майна без достатньої правової підстави.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі №910/6081/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/6081/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 02.09.2015 року.