Постанова № 49613086, 01.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа№ 910/11336/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників:

від позивача: Гетіков В.М.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши Управління освіти Дніпровської районної

апеляційну скаргу в місті Києві державної адміністрації

на рішення

господарського суду міста Києва

від 03.06.2015 року

у справі 910/11336/15 (Суддя Лиськов М.О.)

За позовом Спеціалізованої державної експертної організації - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза")

До Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 67 833,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, просп. Миру, будинок 6-А; ідентифікаційний код: 37397216) на користь Спеціалізованої державної експертної організації - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 35691621) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 7 224 (сім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 66 коп. - пені, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 38 коп. - 3 % річних, 10144 (десять тисяч сто сорок чотири) грн. 62 коп. -інфляційне збільшення та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - суму судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні 28.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 01.09.2015 року та зобов'язано сторін надати суду для огляду оригінал експертного звіту та акт приймання-передачі виконаних робіт та належним чином оформлені копії експертного звіту та акт приймання-передачі виконаних робіт для долучення до матеріалів справи

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 01.09.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02.12.2013 між Спеціалізованою державною експертною організацією - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза") (надалі - позивач, Виконавець) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Замовник) (разом - Сторони), було укладено договір на виконання експертизи проекту будівництва № 00-2016-13/ЦБ (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає Виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, енергозбереження, охорони праці, а також кошторисної частини.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 2.4 Договору Замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується відповідно до цього акту здійснити на користь Виконавця оплату у розмірі 100 % вартості виконаних робіт за Договором.

Пунктом 5.1. Договору № 00-2016-13/ЦБ передбачено, що приймання Замовником виконаних робіт за цим Договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про готовність експертного звіту та запрошував його для отримання результатів робіт та актів приймання- передачі виконаних робіт. Проте, Відповідач для отримання результатів робіт та актів приймання-передачі виконаних робіт так і не з'явився.

Відповідно до п. 5.4. Договору № 00-2016-13/ЦБ якщо протягом дії договору Відповідач не повідомив Позивача про зміну адреси, зазначеної в Договорі, акт приймання-передачі виконаних робіт, а також експертний звіт вважаються отриманими Відповідачем і прийнятими, якщо виконавець направив їх на адресу Відповідача, зазначену в Договорі.

Враховуючи небажання Відповідача нарочно отримувати експертний звіт та акт приймання-передачі виконаних робіт, керуючись п.5.4. Договору № 00- 2016-13/ЦБ, Позивач разом із супровідним листом від 19.12.2014 р. №2050 направив на адресу Відповідача експертний звіт від 16.05.2014 р. № 00-2016- 13/ЦБ, складений відповідно до умов Договору № 00-2016-13/ЦБ, та 2 (два) оригінальні примірники акта приймання-передачі виконаних робіт за даним Договором, підписаних та скріплених печаткою з боку Позивача (докази направлення та вручення супровідного листа від 19.12.2014 року №2050, експертного звіту, актів приймання-передачі виконаних робіт знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вище вказані документи були отримані Відповідачем 24.12.2014 року.

Відповідно до п. 5.3. Договору № 00-2016-13/ЦБ якщо Відповідач протягом семи календарних днів, з моменту отримання акту приймання-передачі виконаних робіт, без надання відповідних обґрунтованих письмових пояснень відмовляється чи будь-яким іншим чином (дія, бездіяльність) ухиляється від прийняття виконаної роботи, то вважається, що Відповідач прийняв результат роботи і в подальшому позбавляється права посилатися на недоліки виконаної роботи, які могли бути встановлені при належному способі її прийняття.

Станом на день складання даної позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу підписаний та скріплений печаткою з його боку акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 00-2016-13/ЦБ.

Водночас, від Відповідача на адресу Позивача не надходило жодних зауважень стосовно виконаних Позивачем робіт за Договором № 00-2016- 13/ЦБ, які були отримані Відповідачем.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 50000 грн., що підтверджується актами надання послуг (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 50000 грн.

Відповідач не повідомив позивача про свій намір відмовитись від своїх зобов'язань по оплаті робіт за Договором №00-20126-13/ЦБ, або про дострокове його розірвання, зміну умов. Обовязок Відповідача по проведенню розрахунків, з врахуванням п. 9.1. Договору №00-2016-13/ЦБ, обмежується виключно подією-оплатою проведеної експертизи.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 50000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 2.4 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 50000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7224,66 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 6.2 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 7224,66 грн. оскільки встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.2 Договору, при перевірці якого встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 464,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 10144,62 за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий Позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат є вірним, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі №910/11336/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/11336/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 02.09.2015 року.