Рішення № 49612670, 31.08.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2015 р.Справа № 924/941/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С. В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м. Київ

до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька область

про стягнення 8296250,88 грн., з яких 7499435,31 грн. основний борг, 533869,18 грн. пеня, 170662,04 грн. 3% річних, 92 284,35 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю № 14-108 від 18.04.2014 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 24 від 22.07.2015 року

Доманський - за довіреністю № 1 від 06.04.2013 року

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 8296250,88 грн., з яких 7499435,31 грн. основний борг, 533869,18 грн. пеня, 170662,04 грн. 3% річних, 92284,35 грн. інфляційних втрат, який виник у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.12.2012р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (продавець) та КП по експлуатації теплового господарства „Тепловик Старокостянтинівської міської ради (покупець) був укладений договір № 13/3075-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язався постачати природний газ покупцю в обсягах і порядку, передбачених договором, а покупець - оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених договором.

Посилається на те, що на виконання договору продавець у січні-грудні 2013 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 10099826,06 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. При цьому, в порушення вимог п. 1.1 та п. 6.1 Договору, покупець лише частково виконав зобовязання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача частинами грошові кошти в сумі 2600390,75 грн. Вказує, що станом на 31.03.2014 року заборгованість становила 7499435,31 грн.

Зазначає також, що відповідач, в порушення умов договору № 13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р., не здійснив оплату за спожитий природній газ у встановлені строки, у звязку з чим останньому було нараховано до стягнення пеню в сумі 533869,18 грн., інфляційні втрати в сумі 92284,35 грн. та 3 % річних в сумі 170662,04 грн.

В додаткових поясненнях до позову позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору № 13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р., не здійснив оплату за спожитий природній газ у встановлені строки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2. Договору встановлено відповідальність за несвоєчасне проведення Покупцем розрахунків за поставлений природний газ. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених пунктом 6.1. Договору, із Споживача, крім суми основного боргу, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви сума пені, яку належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 533869,18 грн.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив зобов'язання з оплати поставленого природного газу, яке за своєю природою є грошовим зобов'язанням, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви, сума 3% річних які належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 170662,04 грн. Сума інфляційних втрат складає 92284,35 грн.

Щодо укладених між сторонами Договорів про організацію взаєморозрахунків зазначає наступне.

Предметом договору про організацію взаєморозрахунків № 349/30 є сума основного боргу, а предметом позову крім суми основного боргу є пеня, три відсотки річних, інфляційні за порушення Відповідачем договірних зобов'язань (по Договору купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34) щодо строків оплати спожитого природного газу, спожитого у 2013 році.

Відповідно до п. 14 Договору про організацію взаєморозрахунків № 349/30, Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідач виконав свої зобов'язання за договором про організацію взаєморозрахунків № 349/30 27.10.2014, сплативши суму основного боргу. Відтак у Позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та збитків внаслідок інфляції після вказаної дати - 27.10.2014р.

У відповідності до ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі... типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Договір купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року укладений між Позивачем та Відповідачем на основі Типового договору на купівлю-продаж природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 5 липня 2012р. № 849.

Зазначеним Типовим договором визначений як порядок розрахунків покупця за поставлений природний газ, так і відповідальність за невиконання/неналежне виконання умов договору щодо своєчасності розрахунків за природний газ.

Отже, Позивач і Відповідач не вправі відступати від змісту Типового договору та змінювати порядок розрахунків за природний газ.

Умови Договору купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року є чинними та підлягають виконанню Відповідачем у повному обсязі. Як зазначається у ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Договором про організацію взаєморозрахунків № 349/30 його сторони (тобто не лише Позивач та Відповідач, а й інші сторони) лише погодили джерело надходження коштів для погашення взаємної заборгованості, в тому числі і заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34.

Також, згідно з п. 14 договору про організацію взаєморозрахунків № 349/30, договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Згідно з ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, договір про організацію взаєморозрахунків № 349/30 став дійсним лише в момент надання від Державної казначейської служби України (яка взагалі не є стороною зазначеного договору) відповідного фінансування, яке було надане лише 27.10.2014р., коли і відбулися взаєморозрахунки.

Таким чином, до 27.10.2014 договір про організацію взаєморозрахунків № 349/30 не був дійсним та не міг створювати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі будь-яким чином впливати на порядок розрахунків за спожитий Відповідачем згідно договору № 13/303075-ТЕ-34 природний газ.

Водночас, сума позовних вимог розрахована Позивачем на 31.04.2014 року, тобто поза межами дії і дійсності договору про організацію взаєморозрахунків № 349/30.

Розрахунок суми позовних вимог здійснений станом на 31.04.2014 року, тобто повністю до виконання Відповідачем умов договору № 349/30 про організацію взаєморозрахунків (27.10.2014), отже Позивач вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних є цілком законними та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує. Посилається на те, що за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3075-ТЕ-34 НАК „Нафтогаз України передано у власність КП „Тепловик газ на суму 10099826,06 грн., розрахунки проведено на суму 4 536 390,75 грн.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 28.02.2013р. №-561 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету погашено борг в розмірі 1028239,94 грн.

Згідно спільного протокольного рішення від 13.06.2013р. №-7203 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету погашено борг в розмірі 846348,64 грн.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 16.10.2013р. №-1745 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету погашено борг в розмірі 262469,30 грн.

Згідно спільного протокольного рішення від 16.12.2013р. №-2194 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України погашено борг з розмірі 718243,99 грн.

Відповідно до договору від 12.02.2014р. №-82/30 „Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік) погашено заборгованість в розмірі 1936000,00 грн.

Розрахунок проведено платіжним дорученням від 01.04.2014р. №-1 в якому є відмітка Старокостянтівського управління Державного казначейства про проведення оплати.

Заборгованість в сумі 5563435,31 грн. є заборгованістю з різниці в тарифах, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та погоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування.

23.09.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП «Тепловик» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено договір № 349/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік») з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.

На виконання умов даного договору, відповідачем, згідно платіжного доручення від 27.10.2014 року здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року на суму 5563435,51 грн.

Щодо нарахування 533869,18 грн. пені, 170662,04 грн. 3% річних та 92284,35 грн. інфляційних втрат відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Відповідач зазначає, що не мав змоги самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а тому, вини відповідача не має.

На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

ВСТАНОВИВ:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (покупець) 28.08.2012 року укладено договір № 13/3075-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 7748 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): І кв. - 4647, ІІ кв. - 925, ІІІ кв. - 632, IV кв. - 3544.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 Договору).

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1 Договору).

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3 Договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п. 6.4 Договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, повязані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В п. 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно підписаної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 18.07.2013р. сторони внесли зміни до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3076-БО-34 від 28.12.2012р., зокрема з 01.07.2013р. п. п. 5.2, 5.1 п. 5 „Ціна газу викладено в наступній редакції: „ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору позивач у січні-грудні 2013р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 10099826,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2013р. на суму 1818434,29 грн., від 31.07.2013р. на суму 1633522,88 грн., від 31.07.2013р. на суму 1821736,10 грн., від 31.07.2013р. на суму 636536,98 грн., від 30.06.2013р. на суму 68315,36 грн., від 31.07.2013р. на суму 210371,43 грн., від 31.08.2013р. на суму 194891,44 грн., від 30.09.2013р. на суму 231168,06 грн., від 31.10.2013р. на суму 703007,67 грн., від 30.11.2013р. на суму 1104166,19 грн., від 31.12.2013р. на суму 1677675,66 грн.

Згідно спільного протокольного рішення від 28.02.2013р. №-561 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету передбачено перерахування коштів відповідачем на користь позивача в сумі 1028239,94 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

Згідно спільного протокольного рішення від 13.06.2013р. №-7203 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету передбачено перерахування коштів відповідачем на користь позивача в розмірі 846348,64 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3075-ТЕ-34.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 16.10.2013р. №-1745 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету було визначено сплату коштів відповідачем позивачу в сумі 262469,30 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3075-ТЕ-34.

Згідно спільного протокольного рішення від 16.12.2013р. №-2194 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України" було визначено сплату коштів відповідачем позивачу в розмірі 718243,99 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3075-ТЕ-34.

Відповідач частково виконав зобовязання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2600390,75 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.01.2013р. по 28.02.2014р., довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 28.02.2014р. та розрахунком заборгованості станом на 31.03.2014р.

У звязку із частковою сплатою боргу, за відповідачем станом на 31.03.2014р. рахувався основний борг перед позивачем в сумі 7499435,31 грн.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1 від 01.04.2014р. відповідачем було частково погашено борг на суму 1936000,00 грн. за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 8296 250,88 грн., з яких 7499435,31 грн. основного боргу, 533869,18 грн. пені, 170662,04 грн. 3% річних, 92284,35 грн. інфляційних втрат.

Після порушення провадження у справі, 23.09.2014 року, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП «Тепловик» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено договір № 349/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік») з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.

Згідно п. 6 Договору, № 349/30, КП по експлуатації теплового господарства «Тепловик» перераховує на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України» кошти в сумі 5563435,31 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газза 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 року № 13/3075-ТЕ-34.

Відповідно до п. 6 Договору № 349/30, з метою виконання договору, сторони зобовязуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні.

Сторони засвідчують, що після виконання договор, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (п. 14 Договору № 349/30).

На виконання умов даного договору, згідно платіжного доручення від 27.10.2014 року відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року на суму 5563435,51 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (продавць) та КП по експлуатації теплового господарства „Тепловик (покупець) укладено договір № 13/3075-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, який за своєю правовою природою містить ознаки договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. за № 355, розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ, які сторонами передбачались в п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3075-ТЕ-34, із врахуванням доказів про часткову оплату боргу, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов вказаного договору.

При цьому, відповідач зобовязаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, отриманий у січні 2013 року - до 14.02.2013 року; за газ, отриманий у червні 2013 року - до 14.07.2013 року; за газ, отриманий в липні 2013 року - до 14.08.2013 року; за газ, отриманий у серпні 2013 року - до 14.09.2013 року; за газ, отриманий у вересні 2013 року - до 14.10.2013 року; за газ, отриманий у жовтні 2013 року - до 14.11.2013 року; за газ, отриманий у листопаді 2013 року - до 14.12.2013 року; за газ, отриманий у грудні 2013 року - до 14.01.2014 року.

Відтак, правомірним суд вважає визначення позивачем періоду прострочення починаючи від 14.02.2013р. по 14.01.2014р. за зобовязаннями оплати за попередній місяць у наступному місяці.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачем до стягнення із відповідача за договором № 13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р. основної заборгованості визначено на суму 7499435,31 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.01.2013р. по 28.02.2014р., довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 28.02.2014р. та розрахунком заборгованості станом на 31.03.2014р.

Разом із тим судом приймається до уваги, що відповідачем разом із відзивом на позов від 05.08.2014р. надано докази, що підтверджують погашення основної заборгованості за договором № 13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р. станом на 01.04.2014р. на суму 1936000,00 грн. (платіжне доручення № 1 від 01.04.2014р.).

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява позивачем датована 27.06.2014р., а до суду надійшла 02.07.2014р. При цьому, розрахунок позовних вимог позивачем здійснено станом на 31.03.2014р. Однак, проведена відповідачем проплата на суму 1936000,00 грн. не була врахована при формуванні позовних вимог як погашена.

Відтак, суд приходить до висновку, що в цій сумі позовні вимоги не підлягають задоволенню і в них необхідно відмовити, оскільки проплата відповідачем на суму 1936000,00 грн. була здійснена до подання позову, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме платіжним дорученням № 1 від 01.04.2014р.

Відтак, промірною суд вважає позову вимогу про стягнення із відповідача 5563435,31 грн. основного боргу, в решті 1936000,00 грн. боргу суд вважає за необхідне відмовити.

Після порушення провадження у справі, 23.09.2014 року, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП «Тепловик» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено договір № 349/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік») з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.

На виконання умов даного договору, згідно платіжного доручення від 27.10.2014 року відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/303075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року на суму 5563435,51 грн.

На підставі викладеного, провадження у справі в частині стягнення 5563435,51 грн. боргу підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи наявність заборгованості за поставку природного газу, позивач діяв згідно умов договору (п.7.2.) та за несвоєчасне проведення розрахунків Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик Старокостянтинівської міської ради нарахував пеню в сумі 533869,18 грн.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені суд встановив, що підставним буде нарахування пені в розмірі 527582,32 грн., оскільки пеня в сумі 6286,86 грн. нарахована позивачем безпідставно, а відтак в стягненні 6286,86 грн.пені необхідно відмовити

Крім того, з наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобовязання враховувались фактичні дати проведених відповідачем часткових проплат боргу, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Судом встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку 3% річних помилково брався у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак підставним є нарахування 3% річних в сумі 170018,29 грн., враховуючи викладене в позові, в частині нарахування 643,75 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача нарахування завстановленим індексом інфляції в розмірі 92284,35 грн.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Згідно здійсненого судом перерахунок суми інфляційних втрат встановлено, що позивачем у проведених розрахунках інфляційних витрат не враховано, що згідно п. 6.1 договору остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки, тому прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Крім того, інфляційні нарахування можливі лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як один календарний місяць, який повинен передувати від дати прострочення, а саме починаючи від 14 числа кожного місяця.

Таким чином, перерахувавши інфляційні, з врахуванням виникнення прострочки платежу, а також приймаючи до уваги позицію щодо нарахування інфляційних втрат, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., обгрунтованою сумою інфляційних втрат є 51321,67 грн. Відповідно, в частині нарахування 40963,03 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Як встановлено судом, 23.09.2014 року, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП «Тепловик» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено договір № 349/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік»), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, то затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 із внесеними змінами.

Положеннями пункту 6 договору № 349/30 передбачено, що КП по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради перераховує на рахунок НАК Нафтогаз України кошти у сумі 5563435,51 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 927239,22 грн, для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 року № 13/3075-ТЕ-34.

За змістом пункту 9 Договору № 349/30, сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Враховуючи умови даного договору, суд приходить до висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобовязання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором № 349/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено судом, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі № 349/30.

За таких обставин в позові, в частині стягнення пені в розмірі 527582,32 грн., трьох процентів річних в розмірі 170018,29 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 51321,67 грн. належить відмовити, як в таких, що не відповідають викладеному в постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

В позові публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м. Київ до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька область про стягнення 1936000,00 грн. основного боргу, 533869,18 грн. пені, 170662,04 грн. 3% річних, 92284,35 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 5563435,51 грн. основного боргу припинити.

Стягнути з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик Старокостянтинівської міської ради, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2, блок 4 (код ЄДРПОУ 14151464) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, 011001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6 (код ЄДРПОУ 20077720) - 49007,18 грн. (сорок девять тисяч сім гривень 18 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 03.09.2015 року.

Суддя С. В. Гладій

Пом. судді: І.М. Вальчук

Віддруковано 3 прим.

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) згідно заяви

3 - відповідачу (вул. Ессенська, 2, блок 4, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл., 31101) згідно заяви.