Рішення № 49612515, 31.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р.Справа № 922/3926/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" м. Харків до Відкритого акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», м. Борисов, Білорусь про стягнення коштів в розмірі 51278,98 дол. США (1077791,86 грн.) за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 8/54 від 21.01.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», м. Борисов, Білорусь, про стягнення 51278,98 дол. США (з яких: 47350,00 дол. США - основна заборгованість, 3500,00 дол. США - пеня, 428,10 дол. США - 110% річних) заборгованості за зовнішньоекономічним договором № 17 від 21.01.2015р., укладеним між сторонами даного спору. А також позивач просить покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.07.2015р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2015р. розгляд справи відкладався на 31.08.2015р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 31.08.2015р. представник позивача надав клопотання (вх. № 34294), в якому просив суд долучити до матеріалів справи банківські виписки, на підтвердження сплати відповідачем, після звернення позивача з даним позовом до господарського суду, суми основної заборгованості за договором № 17 від 21.10.2015р. В зв'язку з чим, позивач у судовому засіданні 31.08.2015р. просив суд припинити провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу та просив стягнути на свою користь 3500,00 дол. США - пеня, 428,10 дол. США - 110% річних, нарахованих відповідачеві, в зв'язку з порушенням відповідачем умов договором № 17 від 21.01.2015р. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (вх. № 29327) - заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 31.08.2015р. не з'явився, матеріали справи містять докази належного повідомлення Відкритого акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» про розгляд даної справи господарським судом Харківської області..

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

21.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» (покупець, відповідач) було укладено договір № 17, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити покупцю продукцію в кількості та у відповідності до специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

В рамках даного договору, сторонами було підписано наступні специфікації на поставку продукції:

- Специфікація №1 від 04.02.2015р. на поставку підшипників кулькових в кількості 27540 шт. на загальну суму 34425,00 доларів США;

- Специфікація №2 від 04.02.2015р. на поставку підшипників кулькових в кількості 27540 шт. на загальну суму 34425,00 доларів США.

У відповідності до п. 4.1. договору, оплата партії продукції проводиться покупцем на протязі сорока календарних днів з дати перетинання відповідної партії продукції кордону України.

Пунктом 7.5. договору (абзац 1) сторони погодили, що при порушенні строків оплати, визначених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення, включаючи день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, від суми заборгованості.

Абзац 2 пункту 7.5. договору передбачає, що при порушенні строків оплати, передбачених договором, покупець, у відповідності до ст. ст. 536, 625 ЦК України, сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 110% річних від суми заборгованості за кожний день прострочки, починаючи з 80 календарного дня від дня перетинання товаром митного кордону України до дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, включаючи день зарахування.

Як стверджує позивач у позовній заяві, у відповідності до погоджених Специфікацій до договору від 21.01.2015р. №17, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 68850,00 доларів США дол. США, на підтвердження чого до позовної заяви надані: рахунок-фактура № 17/1-1 від 31.03.2015р., рахунок-фактура № 17/1-2 від 31.03.2015р., міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 248778 та вантажна митна декларація № 807100000/2015/011732, оформлена 14.04.2015 року.

Оскільки вантажна митна декларація була оформлена 30 квітня 2014 року, то згідно з умовами оплати товару, у відповідності до п.4.1 договору № 17, відповідач зобов'язаний був сплатити вищевказаний поставлений товар не пізніше 25.05.2015р.

Відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, умов договору від 21.01.2015р. № 17, сплатив за отриманий товар частково в сумі 21000,00 доларів США та, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, заборгованість відповідача склала 47350,00 доларів США, що становить 995211,77 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 06.07.2015 року.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Таким чином, звертаючись до господарського суду із даним позовом, позивач просить стягнути на свою користь пеню в розмірі 3500,88 доларів США, що становить 73582,20 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 06.07.2015 року та 110% річних в розмірі 428,10 доларів США, що становить 8997,89 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 06.07.2015 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р. (ратифікована постановою Верховної ОСОБА_2 України від 19 грудня 1992 року N 2889-ХІІ). Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.

Пунктом 10.1 договору № 7 від 21.01.2015р., сторони погодили, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з виконання даного договору та/або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У разі, якщо сторони не дійдуть згоди, усі спори та розбіжності підлягають остаточному вирішенню в арбітражному (господарському) суді за місцем знаходження позивача. Право, що підлягає застосуванню-матеріальне та процесуальне право держави, резидентом якої є позивач, включаючи норми міжнародного права, які регулюють договірні відносини нерезидентів.

Частиною 9 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.33, 34 ГПК України позов пред"явлений правомірно.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідачем, відповідно до копій виписок банку, платіжних доручень, наданих позивачем разом із поясненнями, після звернення позивача із даним позовом до суду, відповідач сплатив суму основної заборгованості.

Враховуючи, що за змістом п.1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, - суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 47350,00 доларів США, що становить 995211,77 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 06.07.2015 року. основного боргу.

Також, звертаючись до господарського суду, позивач просить стягнути з відповідача, за прострочення оплати за отриманий товар за договором від 21.05.2015р., пеню в розмірі 3500,88 доларів США (73582,20 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.5. договору (абзац 1) сторони погодили, що при порушенні строків оплати, визначених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення, включаючи день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, від суми заборгованості.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязаньрозмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором від 21.01.2015р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 06.07.2015р., складає 3500,88 доларів США (73582,20 грн.).

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 3500,88 доларів США (73582,20 грн.).

Щодо стягнення з відповідача 110% річних у розмірі 428,10 доларів США (8997,89 грн.), суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ст.625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Абзацом 2 пункту 7.5. договору, сторони передбачили, що при порушенні строків оплати, передбачених договором, покупець, у відповідності до ст. ст. 536, 625 ЦК України, сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 110% річних від суми заборгованості за кожний день прострочки, починаючи з 80 календарного дня від дня перетинання товаром митного кордону України до дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, включаючи день зарахування.

Оскільки на час звернення з відповідним позовом до суду, заборгованість відповідача дорівнювала 995211,77 грн. вимоги щодо стягнення з відповідача 110% річних у розмірі 428,10 доларів США (8997,89 грн.), станом на 06.07.2015р., відповідають нормам чинного законодавства та підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки, в зв'язку з її значним перевищенням розміру збитків (вх. № 29327), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, звертаючись до господарського суду із відповідним клопотанням, позивач не довів належними доказами необхідності зменшення розміру нарахованої внаслідок порушення умов укладеного між сторонами договору, неустойки, зазначивши лише про нестабільну економічну ситуацію в Російській Федерації, до якої відповідачем поставляється продукція.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України субєкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

При цьому, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням умов спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача, шляхом звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе обовязків за договором.

Враховуючи викладене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, які складаються з 21555,84 грн. судового збору, суд керується наступним.

Згідно п.4.7. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7, судам роз"яснено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, - в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 65, п.1.1. ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» (Республіка Белорусь, 222517, Мінська обл., м. Борисов, вул.Даумана, 95) Оплата в доларах та євро. BENEFICIARI:JSC "ВАТЕ''-managing company of the Holding "Automotive components" ACCOUNT NO:3012281995098 ACCOUNT WITH:Banking Services Center №933 of BELINVESTBANK JSC, B0RIS0V, BELARUS (CODE 739) CORRESPONDENTS:BELINVESTBANK MINSK, BELARUS SWIFT CODE:BLBB BY USD- CORRESPONDENTS OF BELINVESTBANK: 1/ DEUTSCHE BANK TRUST CO/AMERICAS, New York, USA (BKTRUS33) A/c 04-098-340 2/ INTESA SANPAOLO SPA., MILANO, ITALY (BCITITMM) A/c 100100001527 3/ BANK GOSPODARKI ZYWNOSCIOWEJ S.A., WARSZAWA, POLAND (GOPZPLPW) A/c PL23203000030013100801010002 EUR- CORRESPONDENTS OF BELINVESTBANK: 1/ DEUTSCHE BANK AG, Frankfurt, Germany (DEUTDEFF) c/a 949817110 2/ Commerzbank, Frankfurt, Germany (COBADEFF) c/a 400886650101 3/ Unicredit Bank AG, Munshen (HYVEDEMMXXX) c/a 69109985 4/ INTESA SANPAOLO SPA., MILANO, ITALY (BCITITMM) A/c 100100004677) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (Україна, 61089, м. Харків, пр. Фрунзе, 3, код ЄДРПОУ 05808853, ІНН 058088520391) долар США: PUPLIK JOINT STOCK COMPANY "KHARKOV BEARING PLANT" Ukraine,61089,Kharkov,Ave Frunze,3 Tel (0572)93-51-14, Fax (0572)94-06-79 Банк кореспондент: The Bank of America N.A.SWIFT:BOFAUS3N Банк отримувач: JSC OTP Bank, Kiev, Ukraine, SWIFT:OTPVUAUK отримувач: PUPLIK JOINT STOCK COMPANY "KHARKOV BEARING PLANT" ACC №26009001304474 ОСОБА_1: PUPLIK JOINT STOCK COMPANY KHARKOV BEARING PLANT" Ukraine,61089,Kharkov,Ave Frunze,3 Tel (0572)93-51-14, Fax (0572)94-06-79 Банк кореспондент: Deutsche Bank AG SWIFT:DEUTDEFF Банк отримувач: JSC OTP Bank, Kiev, Ukraine, SWIFT:OTPVUAUK отримувач: PUPLIK JOINT STOCK COMPANY KHARKOV BEARING PLANT" АСС № 26009001304474) пеню в розмірі 3500,88 доларів США (73582,20 грн.), 110% річних в розмірі 428,10 доларів США (8997,89 грн.), судові витрати в розмірі 21555,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу за договором від 21.01.2015р. в розмірі 47350,00 доларів США (995211,77 грн.) - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 02.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3926/15