Рішення № 49610939, 11.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/9483/15

За позовом Суб'єкт підприємницької діяльності Фізична особа - Решотка Сергій Павлович

До Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест"

Про стягнення 133 094,57 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від позивача Сагайдак А.В. - представник

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності Фізична особа - Решотка Сергій Павлович звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про стягнення 133 094,57 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/9483/15 та призначено розгляд справи на 13.05.2015.

В судове засідання 13.05.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 13.05.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 16.04.2015 не виконав.

Ухвалою від 13.05.2015 розгляд справи відкладено на 15.07.2015.

Ухвалою суду від 20.07.2015 відкладено розгляд справи на 11.08.2015.

11.08.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 11.08.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 11.08.2015 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 11.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд встановив:

Між позивачем, як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки № 191 від 04.09.2014 року.

За умовами Договору (п. 1.1.) Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти та сплатити його вартість, у порядку і на умовах, передбачених даним договором. Базисними умовами та порядку поставки є EXW; СРТ (Incoterms) (п. 2.1. Договору).

Предметом Договору є паливо-мастильні матеріали: дизельне паливо, бензин марок А-80, А-92, А-95, оливи, мастила тощо (п. 1.2.Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної на товари. Дата одержання товару Покупцем зазначається у видатковій накладній.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, Покупець здійснює оплату на умовах: 100% попередньої оплати за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника; або по факту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом семи банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної...).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, позивачем було передано, а Відповідачем прийнято товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2322954,05 грн.

Позивач мотивує позовні вимоги ти м що в порушення строку оплати п. 3.2 Договору та норм права передбачених законодавством, відповідач допустив заборгованість за зобов'язанням 74998,44 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 74 998,44 грн.

Крім стягнення основної заборгованості позивач відповідно до позовної заяви просить стягнути 36 % річних у розмірі 3 010,29 грн., пеню в розмірі 5 017,16 грн., штраф у розмірі 8 051,12 грн., послуги адвоката в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від простроченої суми.

Згідно ст.. 6.3 Договору на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем за договором, суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 36 % річних у розмірі 3 010,29 грн., пеню в розмірі 5 017,16 грн., штраф у розмірі 8 051,12 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката в розмірі 2000грн.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що заява позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги підлягає задоволенню в розмірі 2 000 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 27, код ЄДРПОУ 38465370) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Фізична особа - Решотка Сергій Павлович (50083, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, провулок Шверника, буд. 21, індетифікаційний код 2401706373) основну заборгованість в розмірі 74 998 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 44 коп., 36 % річних в розмірі 3 010 (три тисячі десять) грн. 29 коп., пеню в розмірі 5 017 (п'ять тисяч сімнадцять) грн.. 16 коп., штраф у розмірі 8 051 (вісім тисяч п'ятдесят одну) грн. 12 коп., витрати за послуги адвоката в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн., судовий збір в розмірі 2 661 дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн.. 69 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2015

Суддя Л.В. Прокопенко