Рішення № 49610768, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/14325/15

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «»Страхове товариство «Домінанта»доПублічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»простягнення 100 142,47 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача:Нахратьян К.В. дов. №130-11/14 від 30.12.2014р.від відповідача:Полонський О.Ю. дов. №7 від 09.06.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Домінанта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про стягнення суми банківського вкладу у розмірі 100 000,00 грн. та суму процентної ставки за користуванням Депозитом у розмірі 142,47 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 2 002,85 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору про депозитний вклад «Стандартний» строком на місяць (в національній валюті) №DU 342/2014-147, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме, не здійснив перерахування коштів позивача у розмірі 100 142,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.20150 порушено провадження у справі №910/14325/15 та призначено розгляд справи на 03.08.2015.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача та заборонити відповідачу здійснювати дії щодо відчуження належного йому на праві власності майна.

Розглянувши, подану заяву, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на не відповідність ст.ст. 66, 67 ГПК України.

В судовому засіданні 03.08.2015 оголошено перерву до 05.08.2015.

Представник позивача у судове засідання 05.08.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 05.08.2015 з'явився, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/14325/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.08.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 між ТзДВ «СТ «Домінанта» (далі - Вкладник, Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» (далі - Банк, Відповідач) укладено Договір про депозитний вклад «Стандартний» строком на місяць (в національній валюті) №DU 342/2014-147 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок №2651.8.074756.049/980 в Хмельницьке відділення ПАТ «Банк Національний кредит», МФО 320702 грошові кошти в сумі 100 000,00 гривень (сто тисяч грн. 00 коп.) в національній валюті (надалі за текстом _ «Депозит») на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору депозит розміщується на строк з « 02» березня 2015 р. до « 01» квітня 2015 р. включно.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 15,00 (шістнадцять) процентів річних.

Положеннями п. 3.1. Договору встановлено, що Банк приймає на зберігання грошові кошти Вкладника на умовах і в терміни, передбачені п. 2.1, 2.2, 2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.7 Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк з 3 (трьох) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що Банк повертає суму Депозиту та нарахованих процентів протягом 3 (трьох) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26509285 в АТ «Райффайзен банк аваль» у м. Києві код банку 380805.

Згідно приписів п.п. 4.1.2-4.1.3 Договору Банк зобов'язується забезпечити повернення грошових коштів шляхом перерахування їх на поточний рахунок вкладника, відповідно до умов Договору та сплатити вкладнику суму процентів в порядку та в строки. Передбачені умовами цього Договору.

Додатковою угодою про внесення змін №1 від 02.04.2015 сторони змінили строк депозиту та процентну ставку, а саме депозит залучається з « 02» березня 2015 по « 04» травня 2015 (включно) та Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 20.00 % річних.

Додатковою угодою про внесення змін №2 від 29.04.2015 сторони змінили строк депозиту та процентну ставку, а саме депозит залучається з « 02» березня 2015 по « 05» червня 2015 (включно) та Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 20.00 % річних.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем зобов'язання з повернення суми депозиту та нарахованих відсотків у розмірі 100 142,47 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, а відтак правовідносини сторін регулюються за допомогою Параграфу 3 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З наданих Позивачем пояснень та документів вбачається, що останній направив на адресу Відповідача заяву (вих. №2550 від 22.05.2015), в яких просив Відповідача перерахувати кошти на вказані реквізити.

Відповідач відповіді на вказану заяву не надав.

У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач вказував що, у Банку запроваджено тимчасова адміністрацію, у зв'язку з чим вимоги Вкладника не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пунктом 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до п. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п. 1. ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до пунктів 5, 6 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

З наданих суду доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як Відповідач у визначений Договором строк зобов'язання щодо повернення депозиту та нарахованих процентів не виконав належним чином.

Судом враховано, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 за №358 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 було прийнято рішення №114 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит». Пунктами 1 та 2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 08.06.2015 процедуру виведення ПАТ «Банк Національний Кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 08.06.2015 по 07.09.2015.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Відповідно до п. 3.1. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, процедура здійснення тимчасової адміністрації банку застосовується Фондом щодо банку, який рішенням НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, з метою виведення такого банку з ринку.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

В п. 1.1 Глави 1 Постанови Національного банку України від 03.12.2003 за №516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» надано визначення терміну «вкладник», відповідно з яким «вкладник» - це юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах.

Відповідно до глави 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1.15. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюються:

- задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

- примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

- нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

- зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого законом;

- нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Згідно з п. 1.16. Глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо:

- виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;

- сплати регулярного збору до Фонду;

- витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої статті 36 Закону;

- виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

- виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

- здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки,

- починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;

- здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань - за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Зобов'язання банку перед юридичними та фізичними особами, передбачені абзацами шостим-восьмим цього пункту, виконуються банком протягом тимчасової адміністрації в межах суми коштів, що надійшли на рахунки таких юридичних та фізичних осіб з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку.

Зобов'язання банку, передбачені абзацами третім-шостим цього пункту, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у такому порядку:

- виплата заробітної плати (із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

- виплата аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

- оплата комунальних послуг, енерго- та водопостачання, орендних платежів, послуг зв'язку, витрат на охорону та утримання майна банку та його приміщень, витрат на забезпечення проходження платежів;

- сплата регулярного збору до Фонду;

- інші витрати для забезпечення господарської діяльності неплатоспроможного банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Пунктом 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що Відповідач неповернення Депозиту не заперечував, позовні вимоги щодо повернення Депозиту та нарахованих відсотків у розмірі 100 142,47 грн., строк дії Договору за яким закінчився, визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Суд зазначає, що застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код ЄДРПОУ 35265086) суму банківського вкладу у розмірі 100 000,00 грн., суму процентної ставки за користуванням Депозитом у розмірі 142,47 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 002,85 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 31.08.2015.

Cуддя А.В.Яковенко