Рішення № 49610293, 02.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/103/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015 Справа № 908/3947/15

За позовом Приватного підприємства ДРАГ (69063, АДРЕСА_1)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич (72252, Запорізька область, Веселівський район, с. Білоріцьке, пров. Молодіжний, буд. 1-А)

про стягнення 29730,00 грн. основного боргу за контрактом № 63 від 12.07.2013 р., 1624,96 грн. 3 % річних та 18640,71 грн. інфляційних втрат

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.01.2015 р.;

Від відповідача не зявився;

02.07.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство ДРАГ, м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич, Запорізька область, Веселівський район, с. Білоріцьке про стягнення 29730,00 грн. основного боргу за контрактом № 63 від 12.07.2013 р., 1624,96 грн. 3 % річних та 18640,71 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2015 р. справу № 908/3947/15 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3947/15, справі № 908/3947/15 присвоєно номер провадження справи 4/103/15, судове засідання призначено на 27.07.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 03.08.2015р. у справі № 908/3947/15, у звязку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. на лікарняному, розгляд справи був перенесений на 12.08.2015р.

Ухвалою від 12.08.2015 р. розгляд справи було відкладено на 02.09.2015 р.

В судовому засіданні 02.09.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі контракту № 63 від 12.07.2013 р., ст., ст. 526, 623 625 ЦК України просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич, Запорізька область, Веселівський район, с. Білоріцьке 29730,00 грн. основного боргу за контрактом № 63 від 12.07.2013 р., 1624,96 грн. 3 % річних та 18640,71 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає існування за ним заборгованості перед позивачем станом на 31.08.2015 р. в сумі 29730,00 грн., однак, в частині стягнення 1624,96 грн. 3 % річних та 18640,71 грн. інфляційних втрат заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, свої заперечення мотивує наступним. Основним та єдиним видом діяльності Агрофірма Славутич є вирощування та реалізації сільськогосподарських культур, тому прибуток від реалізації продукції є основним джерелом сплата зобов'язань. Так, протягом 2013 - 2014 років ТОВ Агрофірма Славутич зазнало впливу несприятливих природно-кліматичних умов (визнаних Торгово-промисловою палатою форс-мажором) та понесло збитки на загальну суму 736000,00 грн. Протягом 2014 року зазнало впливу несприятливих агрометеорологічних умов, які спричинили значні пошкодження посівів сільськогосподарських культур, підтвердженні висновком Торгово-промислової палати № 665 від 26.09.2014 року. Таким чином, відповідач не міг виконати належним чином зобов'язання, в частині оплати основного боргу Позивача внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які підтверджені уповноваженим органом - Торгово-промисловою палатою України та не несе відповідальності за часткове невиконання обов'язків по договору. У звязку із викладеним відповідач просить суд в позов, в частині 3 % річних та інфляційних втрат і відмовити.

В судове засідання 02.09.2015 р. представник відповідача не зявився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 р. між Приватним підприємством Драг (постачальник, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич (покупець, відповідачем у справі) був укладений контракт № 63 (надалі за текстом - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити засоби хімізації рослин, іменовані в подальшому товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною згідно відвантажувальних накладних.

У пунктах 2.1 - 2.3 контракту сторони узгодили, що ціна продукції та асортимент продукції, що поставляється за даним договором, зазначається у відвантажувальних накладних. Товар поставляється в обсягах та за цінами: Бі-58, 200 літрів за ціною 75,00 грн. за 1 літр, без ПДВ; Нурел Д, 55 літрів за ціною 125,00 грн. за 1 літр, без ПДВ; Фастак, 20 літрів за ціною 145,00 грн. за 1 літр, без ПДВ, на загальну суму 29730,00 грн. з ПДВ. Загальна сума контракту складає 29730,00 грн., в тому числі ПДВ 4955,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 контракту покупець зобовязується оплатити 100% загальної суми контракту не пізніше 01 вересня 2013 року.

Датою поставки вважається дата відмітки покупця про отримання товару в накладній (п. 3.2 договору).

У п. 4.1 контракту передбачено, що постачальник разом із продукцією передає отримувачу наступні документи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру.

Пунктом 10.1 контракту встановлено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобовязань обома сторонами.

Таким чином, умови договору є чинними на момент розгляду спору судом.

На виконання умов Контракту, позивач поставив відповідачу товар (Бі-58 в кількості 200 літрів, Нурел Д в кількості 55 літрів та Фастак в кількості 20 літрів), що підтверджується видатковою накладною №63 від 12.07.2013 р. на суму 29730,00 грн.

Видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств. (Оригінал зазначеного документу досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

Товар отриманий у повному обсязі без зауважень представником відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності № 30 від 12.07.2013 р.

Позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 63 від 12.07.2013 р. на оплату товару на суму 29730 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Контрактом виконав належним чином і у повному обсязі.

Правовідносини сторін врегульовані контрактом № 63 від 12.07.2013 р., який за своїм змістом є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач свої обов'язки щодо сплати за товар у передбачені Контрактом строки не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий за Контрактом № 63 від 12.07.2013 р. товар, складає 29730,00 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог, відповідач у повному обсязі визнав суму основного боргу та не надав на час розгляду справи жодних документів на підтвердження здійснення оплати позивачеві.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, становить 18640,71грн., а сума 3 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 1624,96 грн. Розрахунок 3% річних за період з 02.09.2013 р. по 28.06.2015 р. судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно. Розрахунок інфляційних збитків позивачем здійснено не вірно, оскільки період нарахування повинен становити з вересня 2013 року по квітень 2015 р., однак, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають задоволенню в межах суми, заявленої позивачем до стягнення, а саме в розмірі 18640,71 грн.

Враховуючи, що судом встановлений факт порушення строку оплати товару відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних підлягають задоволенню, втрат від інфляції грошових коштів в сумі 18640,71 грн. та 3 % річних в сумі 1624,96 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком № 665 від 26.09.2014 р. Торгово-промислової палати України, та вважає, що має бути звільнений від відповідальності в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки не міг виконати належним чином зобов'язання, в частині оплати основного боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Розділом 9.1 контракту №63 сторони узгодили умови застосування наслідків обставин форс-мажору. Контрактом передбачено, що жодна з сторін не несе відповідальність за обставинами у зв'язку з контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс мажору, на весь період дії таких обставин.

Відповідач надав суду висновок Торгово-промислової палати України № 665 від 26.09.2014р., яким підтверджено, що в липні та першій половині серпня 2014 року за даними Запорізького обласного центру з гідрометеорології переважала спекотна та суха погода, кількість опадів в липні становила 54% від норми, а в серпні спостерігались суховії, ефективні опади були відсутні. Сукупність цих факторів негативно вплинула на стан сільськогосподарських культур (довідка Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 08.09.2014 р. № 27-30/1783). Внаслідок стихійного лиха 2014 року на площах ТОВ Агрофірма Славутич на 04.08.2014 р. були пошкоджені та загинули: соняшник 143,36 га (акт від 04.08.2014 р., затверджений управлінням агропромислового розвитку Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області). Вищевказані несприятливі погодні умови, які спричинили значні пошкодження сільськогосподарських культур на площах ТОВ Агрофірма Славутич станом на 04.08.2014 р. визнані Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними обставинами.

Висновок торгово-промислової палати України № 665 від 26.09.2014р. про настання обставин непереборної сили суд не вважає належними та допустимими доказами форс-мажорних обставин в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в силу ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок наданий відповідачем, не стосуються виконання зобов'язань відповідача, що досліджувалися в даному судовому розгляді.

Крім того, суд зазначає, що у спорі про стягнення заборгованості, на відміну від деліктного позову, питання вини не має значення, бо навіть за її відсутності заборгованість має бути погашена.

Заперечення відповідача на позовну заяву суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі щодо стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич на користь Приватного підприємства ДРАГ 29730,00 грн. основного боргу за контрактом № 63 від 12.07.2013 р., 1624,96 грн. 3 % річних та 18640,71 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства ДРАГ, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич, Запорізька область, Веселівський район, с. Білоріцьке задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич (72252, Запорізька область, Веселівський район, с. Білоріцьке, пров. Молодіжний, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 30896126) на користь Приватного підприємства ДРАГ (69063, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32585194) 29730 (двадцять девять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу за контрактом № 63 від 12.07.2013 р., 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 96 коп. 3 % річних, 18640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок ) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 4 вересня 2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.