Рішення № 49610035, 31.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" серпня 2015 р. Справа № 906/1240/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. № 278 від 10.11.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 17196,51 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17196,51 грн., з яких 9760,79 грн. основного боргу, 6998,49 грн. інфляційних та 437,23 грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомила, що основний борг відповідача на день розгляду справи не змінився. Вказала, що інших правовідносин, крім тих, що випливають з укладеного між сторонами 09.06.2010 договору купівлі-продажу між сторонами не існує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 18.08.2015 відповідачем не виконані.

20.08.2015 на адресу суду повернулась ухвала господарського суду від 07.08.2015 про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 38-40). Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 31.08.2015 та докази її вручення відповідачу на адресу суду, на дату вирішення спору, не повернулися.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи ухвали суду направлялись відповідачу на адресу: м.Олевськ, вул. Миру,12, тобто на адресу, зазначену у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств (а.с.62-63).

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідачем вимоги суду не виконано, письмового відзиву на позовну заяву не подано, справа розглядається за наявними в ній документами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2010 між Державним підприємством "Житомирський військовий лісгосп" (продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу № 55 (а.с. 11).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти лісопродукцію на загальну суму 141300,00грн.

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 19113,42грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши 12376,12грн.

09.12.2013 позивачем надіслано на адресу відповідача письмову вимогу про сплату заборгованості за отриману лісопродукцію, згідно договору № 55 в сумі 9760,79грн. (12).

Проте, відповідач вимоги претензії не виконав, залишок заборгованості за отриманий товар позивачу не сплатив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у останнього утворилась заборгованість, яка станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді становить 9760,79грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано інфляційні на суму 6998,49 грн. та 437,23 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач неналежним чином виконав умови договору, позивач звернувся до суду з позовом для захисту свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі № 55 від 09.06.2010, який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, наданими до справи товарно-транспортними накладними: серії ЧВЛ № 052149 від 17.06.2010, ЧВЛ № 052150 від 17.06.2010, ЧВЛ № 052154 від 19.06.2010, ЧВЛ № 052155 від 19.06.2010, ЧВЛ № 052159 від 21.06.2010, ЧВЛ № 052163 від 23.06.2010, ЧВЛ № 052164 від 23.06.2010, ЧВЛ № 052178 від 29.06.2010, ЧВЛ № 052202 від 15.07.2010, ЧВЛ № 052191 від 08.07.2010, ЧВЛ № 052192 від 09.07.2010.( а.с 17-27) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 615115 ЯПК від 17.06.2010 та № 615116 ЯПК від 05.07.2010 (а.с. 15-16) підтверджується факт поставки товару на загальну суму 19113,742грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару на зазначену суму не оспорив.

Пунктами 2.2., 2.3 Договору сторони визначили, що покупець оплачує товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, згідно товарно-транспортної накладної та (або) виставленого рахунку на продукцію. Оплата за поставлену лісопродукцію проводиться на протязі 3 календарних днів після відвантаження продукції та (або) шляхом попереднього перерахування грошей у розмірі 30% на розрахунковий рахунок продавця, згідно виставленого рахунку-фактури, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.13-14).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар - на суму 12376,12грн., заборгувавши 9760,79грн. Доказів на спростування вищевказаного відповідачем суду не подано.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 9760,79 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 6998,49 грн. інфляційних та 437,23 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, заявлених за період з 01.01.2014 по 30.06.2015 на суму заборгованості 9760,79грн., суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині також є правомірними, заявленими відповідно до умов договору та чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними доказами.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, будь-яких заяв та клопотань, у тому числі про застосування строків позовної давності, не подавав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню на загальну суму 17196,51грн., з яких: 9760,79 грн. основного боргу, 6998,49 грн. інфляційних нарахувань, 437,23 грн. - 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (11001, Житомирська обл., Олевський р-н, м.Олевськ, вул. Миру, буд.12, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (10005, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Черняховського, буд. 120, ід. код 36548884):

- 9760,79 грн. основного боргу;

- 6998,49 грн. інфляційних нарахувань;

- 437,23 грн. 3 % річних;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.09.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу (рек. з пов.)