Постанова № 49609661, 02.09.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 911/4212/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області на ухвалувід 24.11.2014 господарського суду Київської області та постановувід 20.01.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/4212/14 господарського суду Київської області за позовомУправління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області допублічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі", смт. Коцюбинське Київської обл. простягнення заборгованостів судовому засіданні взяв участь представник

УПФУ у м. Ірпені Київської областіСабрига В.Д., довір.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" (далі - відповідач) про стягнення 6 160,40 грн. відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з травня по вересень 2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 (суддя Скутельник П.Ф.) провадження у справі № 911/4212/14 припинено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як безпідставно порушене. Ухвала мотивована тим, що даний спір є публічно - правовим та пов'язаний зі здійсненням позивачем владних управлінських функцій, а отже не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), ст. 12 ГПК України. Позивач посилається на те, що є поточним кредитором відповідача, щодо якого порушено справу про банкрутство, тому спір щодо вимог позивача має бути вирішений господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2012 порушено провадження у справі № Б8/022-12 про банкрутство ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі", а 15.10.2012 ухвалою цього ж суду щодо боржника відкрито процедуру санації.

Предметом судового розгляду у даному позовному провадженні є поточні грошові вимоги позивача до відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з травня по вересень 2014 року, які виникли в процедурі санації останнього.

Оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача порушено до набрання чинності Законом про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI і на момент звернення позивача з даним позовом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом, то з урахуванням п.п. 1-1 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, застосуванню до процедури банкрутства відповідача підлягають положення Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013.

З огляду на наведене норми частини 8 статті 23 Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, якими встановлено виключну підвідомчість розгляду в позовному провадженні спорів за вимогами поточних кредиторів до боржника, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають. Положення названої редакції Закону про банкрутство підлягають застосуванню до процедури банкрутства відповідача тільки після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що не мало місце у даному випадку.

У той же час Закон про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013, не встановлює особливостей підвідомчості зазначеної категорії спорів, стороною яких виступає особа, яка перебуває в процедурі банкрутства. У зв'язку з чим такий позов підлягає розгляду у загальному порядку судом, до підвідомчості якого чинним законодавством віднесено відповідну категорію спорів.

Так, згідно з ч.1. ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

При цьому питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовані спеціальним підзаконним актом - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Отже, спір у справі виник за участю позивача, як органа виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції.

Враховуючи суб'єктний склад та встановлений порядок законодавчого регулювання правовідносин, вирішення даного спору віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

У зв'язку з чим правомірним є висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про необхідність припинення провадження у даній справі, як безпідставно порушеного, оскільки спір між сторонами не підлягає розгляду господарським судом.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись п.п. 1-1 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI), ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 24.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі № 911/4212/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

С.В. Куровський