Рішення № 49606778, 02.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6761/15-ц Провадження № 22-ц/795/1731/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Філатова Л. Б. Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Страшного М.М., Шарапової О.Л.при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення частини отриманого доходу, відшкодування витрат,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про стягнення частини отриманого ним доходу у сумі 27895,33 грн. від використання спільного майна, частини витрат у сумі 4502,87 грн. на оплату електроенергії, використаної на утримання спільного майна, та судових витрат.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 27895,33 грн. частини отриманого доходу, 4502,87 грн. витрат на оплату електроенергії, і 324 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що ОСОБА_7 не має права на отримання доходу від частини майна, яким, за домовленістю між співвласниками, користувався ОСОБА_5, а також не має права на стягнуту судом за договором оренди пеню, 3% річних та інфляційних. Крім того, апелянт зазначає, що він також ніс витрати по оплаті послуг з електропостачання на об'єкт спільної власності.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, а представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_5 є співвласниками в 1/6 частині кожний об'єктів нерухомості, загальною площею 333,7 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 які складаються з гаражу-складу, майстерні, паливного цеху та кузні, згідно договору купівлі-продажу частини об'єктів нерухомості від 23.05.2012 року.

01.02.2014 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_9 договір оренди №1 частини вказаного об'єкта нерухомості загальною площею 166,85 кв.м на строк до 31.12.2014 року, де в розділі 5 було визначено, що оплата буде за період з 01.02.2014 року по 01.06.2014 року по 1500 грн. щомісячно і з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року по 4500 грн. щомісячно.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08.05.2015 року з ОСОБА_10 було стягнуто на користь ОСОБА_5 за вказаним договором оренди орендну плату в сумі 17000 гривень, пеню в сумі 17000 гривень, 3% річних в сумі 137,17 гривень та інфляційні нарахування в сумі 1 153,50 гривень,

ОСОБА_7 вважає, що вона, як співвласниця майна, що було здано в оренду, має право на половину доходів, які отримав ОСОБА_5, зокрема: 37500 грн. орендної плати, пені 17000 грн., 3% річних 137,17 грн., інфляційних нарахувань 1153,50 грн. Крім того, ОСОБА_7 вважає, що ОСОБА_5 повинен їй відшкодувати половину витрат, які вона понесла у зв'язку з оплатою послуг з електропостачання на спільний об'єкт нерухомості, що становить 4502,87 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, та витрати на утримання такого майна, поділяються порівну між співвласниками відповідно до їх часток у власності.

Висновки суду про розподіл доходів і витрат між співвласниками відповідають матеріалам справи та положенням ст.ст.359, 360 ЦК України і в цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.

Твердження ОСОБА_5 про те, що між ним та ОСОБА_7 була домовленість про порядок користування спільним майном не ґрунтуються на доказах.

Згідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження існування домовленості про порядок користування спільним майном, ОСОБА_5 надав лист ТОВ «Фірма «Континент» про постачання продукції ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 лист ООО «Компаньон» про здачу в оренду приміщень ОСОБА_5, лист УДСО при УМВСУ в Чернігівській області про розірвання договору на охорону приміщень офісу та складу в АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 і укладання такого договору з ОСОБА_7 Проте, вказані докази не є допустимими та беззаперечними доказами існування домовленості між сторонами про порядок користування спільним майном. Вони свідчать лише про підприємницьку діяльність сторін та переукладання договору, а, відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про часткову проплату ОСОБА_5 витрат на електроенергію не є підставою для відмови у позові ОСОБА_7 про стягнення половини понесених витрат по утриманню майна, оскільки ОСОБА_7 довела квитанціями оплату заборгованості за електроенергію (а.с.9-24), ОСОБА_5 не надав квитанцій про оплату саме ним заборгованості за електроенергію, і стягнення витрат на утримання спільного майна є правом іншого співвласника, чим скористалась ОСОБА_7

Що стосується визначення розміру частини доходу від здачі в оренду майна, то апеляційний суд приходить до висновку, що суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які залишились недоведеними.

Так відповідно до ст.359 ЦК України, розподіляються між співвласниками ті доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, які надійшли до складу спільного майна.

Дохід від здачі в оренду спільного майна у сумі 35290,67 грн. ОСОБА_5 отримав за рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08.05.2015 року.

Інших доказів про отримання ОСОБА_5 доходів за здачу майна в оренду ОСОБА_7 не надала. Її розрахунки ґрунтуються лише на припущенні того, що ОСОБА_9 розрахувалась за договором оренди відповідно до розділу 5 договору оренди № 1 нежитлового приміщення від 01.02.2014 року.

Посилання представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 на рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08.05.2015 року як на доказ того, що ОСОБА_9 сплатила ОСОБА_5 частину орендної плати і тому ОСОБА_5 вимагав стягнути заборгованість тільки з липня 2014 року, не звільняє ОСОБА_7 від доведення того факту, що решта орендної плати була сплачена ОСОБА_9 з огляду на ч.3 ст.61 ЦПК України. Суд розглядав справу в межах заявлених вимог, тобто в сумі 26000 грн. за період з липня 2014 року, з яких було задоволено 17000 грн., а в задоволенні вимог про стягнення 9000 грн. за період січень-лютий 2015 року відмовив, і суд не встановлював факт того, що до липня 2014 року ОСОБА_9 сплатила ОСОБА_5 орендну плату відповідно до умов договору.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_5 про те, що стягнута судом пеня, 3% річних і інфляційні не є доходами. Договір оренди № 1 нежитлового приміщення від 01.02.2014 року визначав не тільки отримання доходу у вигляді орендної плати, але й передбачав отримання пені, 3% річних і інфляційних за невиконання умов договору, які теж є доходом ОСОБА_5

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру доходу, отриманого від здачі спільного майна в оренду, і задоволенню підлягає лише вимога в сумі 17645,33 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то підлягає зменшенню і розмір судового збору, що стягується на повернення понесених витрат, а саме 221.48 грн.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ОСОБА_5 є звільненим від сплати судового збору як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, то з ОСОБА_7 на користь держави підлягає стягненню 121,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.2, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 частину отриманого доходу в сумі 17645,33 грн., частину витрат на оплату електроенергії в сумі 4502,87 грн., судові витрати в сумі 221,48 грн. і відмовити в задоволенні решти вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 121,80 грн. судового збору на р/р № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: