Ухвала суду № 49606642, 27.08.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2161/15-ц Провадження № 22-ц/795/1584/2015 Головуючий у I інстанції: Коверзнев В. О.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

27 серпня 2015 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Вінгаль В.М., Литвиненко І.В.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: представника позивача Колінько А.В., представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 33066 доларів 68 центрів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 06.07.2015 року складає 695002 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" по 1827 грн. з кожного у відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ „Універсал Банк" просить змінити резолютивну частину вказаного рішення, вказавши про задоволення позовних вимог та стягнення кредитної заборгованості лише у доларах США, без зазначення суми заборгованості у еквіваленті національної валюти - гривні.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, вийшов за межі заявлених позивачем вимог та не врахував положень ст. 533 ЦК України та позицію п.11-12 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішення, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти зазначають, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 192 та ч.1 ст. 533 ЦК України ухвалив рішення про стягнення кредитної заборгованості з відповідачів у доларах США, а не в грошовій одиниці України, якою є гривня.

Також, апелянти вказують, що між ними та ПАТ „Універсал Банк" 26.08.2010 року та 23.08.2011 року укладені не угоди до договору поруки від 06.06.2007 року, а нові договори поруки, а договір поруки № 35-1/425К-07 від 06.06.2007 року між сторонами взагалі не укладався, тому апелянти вважають, що посилання позивачем на неіснуючі угоди та договір поруки є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, апелянти посилаються на те, що зобов'язання за договором поруки від 06.06.2007 року припинені у зв'язку з укладенням договорів поруки від 26.08.2010 року та 23.08.2011 року, а згідно п.2.1 останнього договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, однак вказаної вимоги до поручителя позивачем не було надіслано.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Колінько А.В., представника відповідачів ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Універсал Банк" про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку про стягнення заборгованості є обґрунтованими, оскільки зобов'язання за кредитним договором та договором поруки відповідачі не виконували належним чином, відповідно до вимог закону та умов договору, а тому прийшов до висновку про те, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість по кредиту.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством „Банк Універсальний" (далі - банк), правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_5 укладено Кредитний договір за № 35-1/425К-07 відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 44100 доларів США строком до 05.06.2027 року, зі сплатою за користування кредитом 12.5% річних (далі по тексту - Договір).

З метою забезпечення належного виконання відповідачем умов Договору, того ж дня банк уклав зі співвідповідачем ОСОБА_4 договір поруки.

В подальшому сторони неодноразово, а саме 10.08.2009 року, 08.09.2009 року, 10.08.2010 року, 26.08.2010 року, 10.08.2011 року, 23.08.2011 року укладали додаткові угоди до Кредитного договору № 35-1/425К-07 від 06.06.2007 року, якими змінювали базову процентну ставку за користування кредитом.

Останньою Додатковою угодою (б/н) від 23.08.2011 року до Договору сторони домовилися, що в період з 23.08.2011 року до 09.08.2012 року відповідач повинен щомісячно сплачувати за користування кредитом 10.36% річних, а починаючи з 10.08.2012 року і до закінчення строку дії Договору - в розмірі 13.26% річних (пункт 1.1.1). Пунктом 1.1.2 цієї Додаткової угоди від 23.08.2011 року передбачена можливість збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений строк до 21.26% річних. ОСОБА_4 погодилася з новими умовами Договору, що підтверджується укладенням нею з позивачем Договору поруки від 23.08.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Банком умови кредитного договору виконано та надано позичальнику обумовлену кредитним договором суму коштів, проте позичальник своєчасно погашення кредиту та відсотків не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 11.02.2015 року складає 33066,68 доларів США, зокрема: заборгованості по сплаті кредиту - 1870,76 доларів США, непогашене тіло кредиту - 27854,33 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 3191,52 доларів США, підвищені відсотки - 150,07 доларів США.

Таким чином, порушуючи умови Кредитного договору щодо строків та умов повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідачі повинні сплатити кредитну заборгованість та всі передбачені відсотки, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження апелянтів про відсутність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за договором поруки від 06.06.2007 року є обґрунтованими, однак суд першої інстанції враховував положення договору поруки від 23.08.2011 року, а тому прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 несе солідарну відповідальність з боржником за всіма його кредитними зобов'язаннями по кредитному договору від 06.06.2007 року № 35-1/425К-07.

Інші твердження апелянтів про те, що строк виконання зобов'язань ОСОБА_4 не настав в зв'язку з ненаправленням їй вимоги про погашення заборгованості, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки пред'явленням вимоги є як направлення чи вручення вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення позову, про що зазначено в. 24 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Крім того, апеляційний суд не може погодитися як з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність стягнення з них кредитної заборгованості в грошовій одиниці України, якою є гривня, так і з доводами апеляційної скарги ПАТ „Універсал Банк" про стягнення кредитної заборгованості лише у доларах США, без зазначення суми заборгованості у еквіваленті національної валюти - гривні, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень вищевказаних правових норм грошові зобов'язання на території України повинні бути виконані в гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями можливе лише у разі дотримання порядку й умов, передбачених законом. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вказані норми закону, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав, передбачених ст. ст. 192, 533 ЦК України для стягнення кредитної заборгованості в доларах США із зазначенням суми у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, а тому доводи апеляційної скарги ПАТ „Універсал Банк" щодо неправомірного зазначення в рішенні суду суми заборгованості у гривневому еквіваленті є необґрунтованими.

Крім того, твердження апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з них на користь банку грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в доларах США не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок оскаржуваного рішення суду узгоджується з приписами п.12 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до якого у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України.

Інші посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що позивач в позові вказував неіснуючий договір поруки № 35-1/425К-07 від 06.06.2007 року також не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки в матеріалах справи містяться пояснення представника банку щодо помилки в тексті позовної заяви, в яких останній вказує вірний номер договору поруки, що відповідає доданим додаткам до матеріалів справи.

Таким чином оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційних скарг не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: