Постанова № 4960510, 08.09.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 р. Справа № 2-а-3436/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни

При секретарі судового засідання: Ужваку Олександру Сергійовичу

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ :

30 липня 2009 року Вінницьке обласне відділенням Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4837 грн. 50 коп. та пені в розмірі 205 грн. 64 коп.

Позов мотивовано тим, що не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач у поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік вказав середньооблікову кількість штатних працівників -8 осіб, штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у підприємця не працевлаштовані. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, яка самостійно розрахована відповідачем у звіті, становить 1 особа. Таким чином, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи. Фонд нарахував санкції, про що відповідача було повідомлено листом № 01-08/100-32-75 від 07.05.2009 року (а.с.7), але відповідач санкції та пеню не сплатив. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

 Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних заперечень проти позову не надав. Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Копію ухвали про відкриття провадження та призначення судового засідання на 19 серпня 2009 року було направлено відповідачу, про що свідчить список поштових відправлень від 10.08.2009 року (а.с.14). Повістку про призначення судового засідання на 08.09.2009 року було направлено відповідачу, про що свідчить реєстр листів від 19.08.2009 року (а.с.20). Отже, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно звіту відповідача (а.с.6) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми №10-ПІ, у 2008 році на підприємстві працювало 8 осіб, з них жодного інваліда.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Також, частиною 2 статті 19 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача мав би працювати 1 інвалід, про що також зазначено відповідачем в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008р. Як вбачається з звіту (а.с.6), половина середньорічної заробітна плата на підприємстві за 2008 р. становила 4837,50 грн. (9675грн./2), таким чином сума штрафних санкцій складає 4837,50 грн.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

 З матеріалів справи вбачається, що в 2008 році фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не надавав інформацію органам працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить лист Лівобережного міжрайонного центру зайнятості у м.Вінниці № 02-04/1051 від 14.05.2009 року (а.с.9).

Відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 4837,50 грн. в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, як це передбачено ч. 4 ст. 20 Закону, що зумовило нарахування позивачем пені в розмірі 205,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, встановлено, що порушення строків сплати сума адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи і підлягають задоволенню.

 Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (21001, м. АДРЕСА_1, р/р 26002051260231, Хмільницька обласна ФАКБ соцрозвитку "Укрсоцбанк", МФО 315018, код ЄДРПОУ 2679406558) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") адміністративно - господарські санкції в розмірі 4837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 50 коп. та пеню в розмірі 205 (двісті п'ять) гривень 64 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 09.09.09

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна