Ухвала суду № 49603682, 05.07.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-4243/13 760/14197/13-ц

У Х В А Л А

05 липня 2013 року суддя Соломянського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, Державної реєстраційної служби м. Києва про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки 03.07.2013 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, яка померла 27.02.2012 року, на праві власності згідно з дублікатом свідоцтва про право власності на житло від 23.10.1998 року та дублікатом, що має силу оригіналу, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2003 року, а також просив зобовязати Державну реєстраційну службу м. Києва провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 та видати їй свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 і витяг з Державного реєстру правочинів прав про державну реєстрацію на дану квартиру.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів звязку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням фактів та посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких позивачка звертається до суду, та обґрунтовує заявлені вимоги до відповідачів, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини,та на підставі яких, на її думку, необхідно вирішувати дані вимоги, і які визначають той засіб захисту права, який вона просить суд застосувати, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, в змісті позовної заяви є не викладеними обставини, якими діями відповідачів порушені права позивачки, в чому саме полягає дане порушення і всупереч яким нормативним актам та з якими правовими наслідками, оскільки зі змісту позовної заяви це не випливає, а також відсутнє зазначення жодних доказів на підтвердження порушених прав позивачки діями відповідачів, та відношення останніх до предмету спору, тобто яким чином відповідачі мають зацікавленість та відповідальність у цивільно-правовому спорі про визнання права власності і з яких підстав та за яких обставин на них має бути покладений визначений позивачкою у позові обовязок.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує своє право вимоги до кожного із відповідачів відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто саме, які права позивачки порушені, якими діями кожного із відповідачів та як вони взаємоповязані, тобто який характер мають правовідносини, що виникли між позивачкою та відповідачами саме з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивачки, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачкою не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості зясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних звязків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивачки кожним з відповідачів, є обовязковими для особи, яка предявляє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачці необхідно викласти обставини в обґрунтування предявлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які її права, свободи чи інтереси були порушені та ким саме, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який вона просить застосувати, з посиланням на правові підстави, а також на докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, за подання позовної заяви судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв нормами Закону України «Про судовий збір». Разом з тим, сума судового збору позивачкою оплачена у сумі 1700,00 грн., що не відповідає розміру заявлених нею вимог.

З огляду на заявлені позивачкою вимоги, які по своїй суті містять майновий характер, судовий збір має бути сплачений позивачкою відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, враховуючи вимоги позивачки про визнання права власності на нерухоме майно з визначенням нею вартості майна в сумі 180000,00 грн., 1% від якої повинен складати 1800,00 грн., їй необхідно з врахуванням сплаченого судового збору доплатити його у вказаному вище порядку на наступні реквізити: розрахунковий рахунок № 31212206700010, Банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26077951, код банку отримувача (МФО): 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач коштів: УДК у Соломянському районі м. Києві.

За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, Державної реєстраційної служби м. Києва про визнання права власності в порядку спадкування залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачами ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Розяснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: