Рішення № 49593061, 31.08.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1767/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/789/993/15 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бахметова В. Х., Гурзель І. В.,

при секретарі - Шмигельській І.З.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Збаразького райсуду від 16 вересня 2014 року в справі за позовом ТзОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ТзОВ "Вердикт Фінанс", посилаючись на договір факторингу №05/12-КВ від 20 квітня 2012 року між ТзОВ "Кредекс Фінанс" та ним, просило в рахунок погашення заборгованості в розмірі 41897,22 грн за кредитним договором №111114629000 від 5.02.2007 року між відповідачем та АКІБ "УкрСиббанком", звернути стягнення на їхню користь на заставне майно автомобіль марки RENAULT, модель RANGOO, 2006 року випуску номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2,

який належить відповідачу шляхом продажу вказаного автомобіля від імені товариства;

надати право ТзОВ "Вердикт Фінанс" підписати від імені ОСОБА_1 договір куплі-продажі;

витребувати у відповідача вищевказаний автомобіль з комплектом ключів, свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля та номерні знаки і передати їх товариству;

надати право ТзОВ "Вердикт Фінанс" повноваження на вчинення від імені ОСОБА_1 всіх необхідних дій для зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення в одному з центрів надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 5 лютого 2007 року отримав в АКІБ "УкрСиббанком" (2009 році змінено найменування на ПАТ "УкрСиббанком") кредит на споживчі цілі - придбання автомобіля в сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 50 500 грн за курсом Національного Банку України (далі НБУ) на день укладення кредитного договору №111114629000 строком, до 4 лютого 2014 року з щомісячним погашенням кредиту в сумі 119,05 долара та сплатою 12.5% річних. На забезпечення виконання вказаного договору сторони уклали договір застави автомобіля марки RENAULT, модель RANGOO, 2006 року випуску номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість якого оцінили в 89780 грн.

20.04.2012 року Банк уклав договір факторингу з ТзОВ " Кредекс Фінанс" за №05/12, відповідно до якого Банк відступив на користь вказаного товариства право вимоги заборгованості за кредитним договором №111114629000 від 5.02.2007 року.

В той же день ТзОВ " Кредекс Фінанс" та ТзОВ "Вердикт Фінанс" уклало договір факторингу №05/12-КВ.

Із-за неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 5 листопада 2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 41897.22 грн, яка складається з заборгованості:

-по основній сумі 31355,48 грн та нарахованим відсоткам на дату відступлення права вимоги - 3370.42 грн;

-нарахованих відсотків на дату подачі позову - 6151.37 грн;

-пені за несвоєчасно виконані зобов'язання - 79,31 грн;

-три відсотки річних від простроченої суми - 940 грн, яку просило стягнути вище запропонованим способом звернення стягнення на заставне майно.

Заочним рішенням Збаразького райсуду від 16 вересня 2014 року вказаний позов ТзОВ "Вердикт Фінанс" задоволено в повному обсязі, в т. ч. стягнено в користь позивача 1271,57 грн судового збору.

Ухвалою Збаразького райсуду від 18 червня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволення позову, при цьому просить застосувати строк позовної давності, оскільки він був позбавлений участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

Апелянт зазначає, що суд, задовольнивши позовні вимоги, невірно витлумачив закон та договір, оскільки дозволив новому кредитору - Фактору, в порушення договору застави, який було укладено з Кредитором - АКІБ "УкрСиббанк", реалізувати від свого імені заставний автомобіль. При цьому, суд при визначенні способу реалізації заставного майна не врахував, що сторони в в п.5.4.1 договору застави автомобіля обумовили спосіб реалізації автомобіля у випадку порушення умов кредитного договору "шляхом продажу з публічних торгів", виходячи з принципу свободи договору, чітко визначили спосіб реалізації заставного майна. Відповідно суд порушив умови договору, які сторони узгодили між собою, обравши спосіб реалізації, який виходить за межі обраного сторонами способу, що суперечить статтям 6, 627, 591 ЦК України.

При цьому, апелянт зазначає, що це стало можливим із-за порушення процесуальних норм при розгляді справи: в справі проведено лише одне судове засідання, в результаті якого ухвалено заочне рішення, хоча ЦПК передбачає можливість ухвалення заочного рішення лише у випадку повторної неявки відповідача - ст.169 ЦПК.

Крім цього, в справі не призначалось попереднє судове засідання, яке є обов'язковим в справах, що випливають з кредитних відносин. Тим самим, його позбавлено права на захист.

В справі відсутні докази щодо загального розміру вимог кредитора та його складових, які підлягають виплаті обтяжувачу у валюті договору, що робить неможливим з'ясування за яким курсом НБУ нараховано суму заборгованості та перевірити ступінь виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором; не з'ясовано момент виникнення у позивача права на звернення до суду та не перевірено право позивача на пред'явлення вказаного позову.

В справі відсутні будь-які докази про те, що його як боржника Банку повідомлено про переуступку вимог третім особам.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку , що скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.303 ч.1 ЦПК -" Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції".

Посилаючись на долучений до позовної заяви позивачем розрахунок заборгованості по вказаному кредитному договору в гривнях (а.с.38-45) та витяги з договорів факторингу від 20.04.2012 року за №05/12 між АКІБ "УкрСиббанком" та ТзОВ " Кредекс Фінанс" та №05/12-КВ між ТзОВ "Кредекс Фінанс"та ТзОВ "Вердикт Фінанс", справжність, яких не засвідчена належним чином, оскільки оригінали вказаних документів не були предметом дослідження в судовому засіданні, суд задовольнив в повному обсязі вимоги ТзОВ "Вердикт Фінанс".

Однак з вказаним рішенням, суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки суд в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню та ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно з законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Усупереч зазначеній та на порушення інших норм процесуального права суд не встановив дійсний характер правовідносин сторін, підстави заявлених ними вимог, факти, які підлягали встановленню; не дав оцінки поданим позивачем доказам з дотриманням принципу допустимості; не обгрунтував доведеність певних установлених ним фактів. Усе це призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 5 лютого 2007 року між позивачем та АКІБ "УкрСиббанком" укладено кредитний договір №111114629000, який забезпечено договором застави автомобіля марки RENAULT, модель RANGOO, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на придбання якого ОСОБА_1 отримав в Банку 10 000 доларів США зі сплатою 12.5% річних, строком до 4 лютого 2014 року ( а.с.16-30).

На час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем долучено нечитабельні, а також окремі сторінки з договорів факторингу. Саме вказані додатки і послужили підставою для задоволення вимог позивача.

- "За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)".

В процесі апеляційного розгляду справи позивачем надано нотаріально засвідчені копії договорів факторингу: №05/12 від 20.04.2014 року на 103 аркушах між ПАТ"УкрСиббанком" та ТзОВ " Кредекс Фінанс" (т.2 а.с.1-103), а також №05/12-КВ між ТзОВ "Кредекс Фінанс"та ТзОВ "Вердикт Фінанс" від 20.04.2012 року на 37 аркушах та реєстр заборгованості боржників в редакції від 14.5.2012 року на 44 аркушах (т.1 а.с.154-234).

Згідно п.2.7 договору факторингу №05/12 від 20.04.2014 року ( т.2 а.с.5) аркушах між ПАТ"УкрСиббанком" та ТзОВ " Кредекс Фінанс" вбачається, що подальше відступлення ( чи інше відчуження, включаючи заставу) Фактором Прав вимогами за кредитами ( в повному робсязі або частково) будь-яким третім особам допускається відповідно до положень законодавства України. Для уникнення сумнівів, запевнення Клієнта у цьому Договорі надаються виключно на користь Фактора і не можуть бути передані будь-яким третім особам".

Сторінка вказаного договору з вказаним пунктом не долучена позивачем до позовної заяви, що вбачається з матеріалів справи ( а.с.59-62).

Відповідно до статті 1083 ЦК-" Наступне відступлення права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави."

Згідно ст.15 ЦК -" Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання".

З аналізу Договору факторингу №05/12 вбачається, що Банк не надав фактору - ТзОВ "Кредекс Фінанс", права відступлення третім особам. Відповідно є обгрунтованим довод апелянта стосовно відсутності права вимоги на задоволення позовних вимог у нового Фактора за Договором факторингу №05/12 - КВ від 20.04.2012 року.

Згідно ст.1082 ЦК-" Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. "

Так, згідно п.2.6 договору факторингу за №05/12 від 20.04.2012 року -"Фактор зобов'язується протягом 20 робочих днів з дати передачі, підготувати та надіслати кожному Боржнику та Особі, що надає забезпечення, письмові повідомлення про відступлення Прав вимоги за кредитами у формі, наведеній у Додатку № 3 цього Договору".

В матеріалах справи є лише повідомлення позивача, яке направлено ОСОБА_1 за №9075305 від 30.04.2013 року про усунення порушень з виконання зобов'язань за кредитним договором і погашення заборгованості в загальній сумі 34725.9 грн ( а.с.52-53).

Однак вказане повідомлення за змістом не відповідає вимогам, які передбачені додатками №3 до договорів факторингу за №05/12 та №05/12-КВ, оскільки не зазначено суб'єктів яким передано право грошової вимоги, а також саме головне, відсутні конкретні суми заборгованості у валюті договору щодо основної суми кредиту, відсотків, та інших платежів.(т.2 а.с. 88).

Тому обгрунтованими є доводи апелянта, про те, що його не повідомлено про відступлення Банком прав вимог ТзОВ " Кредекс Фінанс".

З позовної заяви, пояснень представника позивача встановлено, що договори факторингу укладались в один і той же день.

З реєстру заборгованості боржників, який є додатком до договору факторингу №05/12 за №629 заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.03.2012 року становить 33658, 29 грн, із яких 3924,34 долари США- основна сума боргу та 290.45 долари США- заборгованість за відсотками 9а.с.31 т.2).

З реєстру заборгованості боржників, який є додатком до договору факторингу №05/12-КВ від 20.04.2012року за №274 заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.05.2012 року становить 34728,90 грн, із яких 3924,34 долари США - основна сума боргу та 421,83 долари США - заборгованість за відсотками.

Позивачем суду не надано доказів з якого часу відповідач припинив погашення кредиту та сплату відсотків у валюті, і згідно якого курсу НБУ проводилося нарахування заборгованості. Тому в цій частині є обгрунтованим довод апеляційної скарги.

Крім цього, є обгрунтованими доводи апелянта щодо застосування зазначеного позивачем способу стягнення на заставне майно.

Згідно ст.627 ЦК свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати умови договору.

Статтею 20 Закону "Про заставу" передбачано, що звернення стягнення заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави."

Згідно зі ст.638 ЦК -"Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору."

Згідно п.5.2 договору застави транспортного засобу між АКІБ "УкрСиббанк"з та ОСОБА_1 задоволення вимог Заставодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі Предмета застави у власність Заставодержателя;

шляхом звернення стягнення на предмет Застави.

Пунктом 5.4 договору уточнено, що звернення на Предмет застави здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Пункт 5.4.1. вказаного договору уточнює, що реалізація Предмета застави, на який звернено стягнення провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено договором. Початкова ціна предмета застави з публічних торгів встановлюється у розмірі зазначеному в п.1.1.1. цього договору (89 780.0 грн), або, за вимогою Заставодержателя, визначається незалежним суб'єктами оціночної діяльності, призначеними Заставодержателем"(т.1 а.с.29).

З аналізу вищевказаних умов договору застави вбачається що сторони: Банк та ОСОБА_1, в договорі застави домовились про те, який конкретно спосіб звернення стягнення на заставне майно буде підставою у випадку використання судового способу захисту- подачі позовної заяви.

При цьому сторони в договорі обумовили і початкову ціну та її порядок визначення.

Суд відповідно до ст. 212 ЦПК оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог статей 213, 215 ЦПК рішення суду має містити чіткі вичерпні та безумовні висновки щодо доведеності чи недоведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст. 212 ЦПК.

Суд же, вирішуючи спір, не затребував належні та допустимі докази, що стосуються перевірки права позивача на захист порушеного права шляхом звернення стягнення на заставне майно, відсутній і розрахунок заборгованості.

Всі вищевикладені упущення є можливими в результаті порушення процесу, про які вказано апелянтом, оскільки суд першої інстанції в порушення дослідження допустимих та належних доказів не провів попереднього судового засідання, не затребував оригінали договорів факторингу з додатками, які б давали можливість зробити висновок про те, що права позивача є порушеними і вони підлягають захисту, шляхом, який викладено в прохальній частині позовної заяви. Крім цього, в справі відсутні і докази, що відбулась і переуступка вимог за кредитним договором, оскільки відсутні акт прийому передач за вказаними договорами.

Згідно статті 309 ЦПК-"Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права..."

Враховуючи вищевикладене, судове рішення не відповідає вимогам закону, тому рішення підлягає скасуваню з ухваленням нового рішення про відмову в позову,

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

В И Р І Ш и В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Збаразького райсуду від 16 вересня 2014 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач