Ухвала суду № 49590344, 01.09.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №575/512/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Савєльєва А. І.Номер провадження 22-ц/788/1699/15 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 23

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 27 липня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кириківське» про розірвання договору, -

в с т а н о в и л а :

02 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що 20 вересня 2006 року між ним та ТОВ «Кириківське» було укладено договір про оренду земельного паю розміром 3,15 га, зареєстрований В.Писарівським відділенням Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 24 січня 2007 року в Державному реєстрі земель за № 040762804197. Під час підписання договору оренди строк оренди встановлювався 5 років, але без його згоди був виправлений на 15 років. Відповідач несвоєчасно та не в повному розмірі виплачує орендну плату чим порушує умови укладеного договору оренди земельної ділянки (земельного паю), а тому просив ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 27 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на незаконність ухваленого рішення, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги неодноразове, систематичне порушення відповідачем умов договору, яким передбачено сплату орендної плати шляхом предоплати, що і призвело до помилкового ухвалення рішення про відмову в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників апелянта , заперечення представників відповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі набрав чинності 24 січня 2007 року, діяв протягом 8 років і весь цей час позивач претензій щодо строку дії договору не мав. Відповідач щороку сплачував орендну плату, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні та підтверджено відповідними письмовими доказами, позивач протягом всього періоду отримував орендну плату, заперечень щодо її розміру та строку її виплати не мав, з пропозицією до відповідача щодо внесення змін до договору оренди щодо конкретизації його положень чи внесення додаткових умов не звертався, тобто з умовами договору протягом 8 років погоджувався, умови договору сторонами виконувалися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,15 га (2,65 га - рілля, 0,50 га - кормові угіддя), яка розташована на території Кириківської селищної ради В.Писарівського району Сумської області і дана обставина підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 21 грудня 2001 року (а.с.7-8).

20 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Кириківське» було укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю) № НОМЕР_2 загальною площею 3,15 га строком на 15 років, який зареєстровано у В.Писарівському відділенні СРФ ДП "Центр ДЗК" 24 січня 2007 року, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 040762804197 (а.с.9-10).

Статтями 1, 3 Закону України «Про оренду землі «від 06.10.1998 року № 161-XIV (далі Закон) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 15 вищезазначеного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Сторонами у договорі оренди (п.п.36, 37) визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін . Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом, а розірвання договору в односторонньому порядку допускається лише у випадку невиконання умов договору без поважних причин.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, свої вимоги обґрунтовував тим, що пунктом 9 Договору було передбачено сплата орендної плати як предоплата, проте фактично сплачувалась вона в кінці року, тобто несвоєчасно. Крім того, починаючи з 2008 року відповідач сплачував орендну плату в меншому розмірі, ніж це передбачено Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02 лютого 2002 року № 92/2002 зі змінами від 19.08.2008 року.

З п. 7 Договору оренди вбачається, що орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельного паю. Також в цьому пункті зазначено «предоплата 2007 рік», в пункті 8 проставлена прописом сума «420 грн.», а в пункті 9 Договору, яким визначено строки внесення орендної плати, записане одне слово «предоплата».

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що умовами договору сторонами не визначено строк сплати орендної плати, оскільки зазначення в ньому про те, що орендна плата вноситься як передплата не є встановленим сторонами строком внесення орендної плати за землю в розумінні вимог передбачених ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України.

Також місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що, починаючи з часу укладення договору, орендна плата була нарахована позивачу у такі строки: за 2007 році - з 01.10.07р.-31.12.07р.; за 2008 рік - з 01.07.08р. - 30.09.08р.; за 2009 рік - з 01.10.09р. - 31.12.09р.; за 2010 рік - з 01.10.10р.-31.12.10р.; за 2011 рік - з 01.07.11р.-30.09.11р.; за 2012 рік - з 01.10.12р.-31.12.12р.; за 2013 рік - з 01.10.13р.-31.12.13р.; за 2014 рік - з 01.10.14р.-31.12.14р. і дана обставина підтверджується письмовими відомостями наданими Великописарівським відділенням Охтирської ОДПІ про виплачений дохід та виплачений податок з доходів фізичної особи ОСОБА_3 (а.с.56-58).

Аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що з часу укладення договору оренди, орендна плата ніколи не сплачувалась відповідачем, як передплата, а вносилась відповідачем до кінця поточного року. В той же час, з претензіями до відповідача щодо несвоєчасної сплати орендної плати позивач не звертався. Також протягом усього часу дії договору оренди (протягом восьми років) позивач не звертався до відповідача щодо уточнення строку внесення орендної плати і з вимогою про розірвання договору оренди з підстав порушення товариством зобов'язань по виплаті орендної плати позивач звернувся лише13 березня 2015 року (а.с.11).

Таким чином, не зважаючи на відсутність конкретного строку внесення орендної плати в Договорі оренди, сторони фактично визначились про її сплату до кінця поточного року і протягом тривалого часу будь-яких претензій з боку позивача з приводу неналежного виконання відповідачем зазначеної умови Договору Товариству не висловлювались.

Крім того, в лютому 2015 року Товариство звернулось до позивача із пропозицією про підвищення розміру орендної плати до 6 % від нормативної грошової оцінки земельного паю, але на час розгляду справи в суді позивач додаткову угоду не підписав і дана обставина визнається сторонами у справі (а.с.38).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з несвоєчасною сплатою орендної плати.

Також колегія суддів погоджується і з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для розірвання Договору оренди у зв'язку із сплатою орендної плати у менших розмірах ніж передбачено Указом Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

При цьому колегія суддів виходять з того, що п. 11 укладеного Договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 34 Договору).

Проте, доказів пред'явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 21 вересня 2006 року - у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року N 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5 %, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, а Указ Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки є обов'язковим лише з дня набрання Указом чинності і не розповсюджувався на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

В той же час, незважаючи на відсутність відповідних змін до Договору оренди щодо розміру орендної плати, починаючи з 2011 року орендна плата сплачувалася позивачу у розмірі, що становить 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується платіжними відомостями (а.с.33-37).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 27 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -