Постанова № 49572456, 30.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12999/13-п 30.12.2013 30.12.2013 30.12.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/322/13 Головуючий у 1-й інстанції: Дірко І.І.

Категорія: ст.212-2 ч.1 п.6 КУпАП Головуючий у 2-й інстанції: Кваша С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2012 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Кваші С.В.,

при секретарі Богданову Б.Ф.

особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2013 року, якою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на посаді директора Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення, має допуск до державної таємниці за формою 3, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2/а;

- притягнутий до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.,

в с т а н о в и в:

31.10.2013 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого останній в порушення ст.21 ЗУ «Про державну таємницю» зробив реорганізацію режимно-секретного органу не погодивши її з Управлінням СБ України в Миколаївській області, а саме ОСОБА_3, який був інженером з охорони праці та керівником режимно-секретного органу було призначено на посаду сторожа господарчої групи, а графік роботи сторожа не дозволяє останньому в повній мірі виконувати завдання, які на нього покладені, як на керівника режимно-секретного органу та окрім того, посада сторожа господарчої групи не міститься у номенклатурі посад, а надання допуску до державної таємниці в даній установі здійснюється на підставі номенклатури посад працівників, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, погодженої з УСБУ в Миколаївській області 28.05.2011 року та затвердженої керівником установи 02.06.2011 року.

Крім того, в порушення п.2.1 «Тимчасового положення про категоріювання обєктів (ТПКО-95)» №35 в Миколаївській філії не проведено категоріювання виділених режимних приміщень. Наказом директора від 11.02.2009 року №14дск було визначене місце, в якому дозволяється знищувати секретні документи і справи, проте в порушення п.378 Порядку 1561 зазначене приміщення не є режимним. Крім того, ОСОБА_1 не здійснював дійовий контроль за діяльністю ОСОБА_3, як керівника РСО.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити в звязку із відсутністю складу правопорушення.

Стверджує, що зміна основної посади керівника РСО не може бути визнана реорганізацією обєкта.

На думку апелянта графік роботи сторожа не перешкоджав ОСОБА_3 виконувати свої обовязки в РСО.

Вказує, що реорганізація обєкта не відбувалась.

Зазначає, що «Тимчасове положення про категоріювання обєктів» №35 втратило чинність на підставі Наказу Держаної служби спеціального звязку та захисту інформації України №05 від 29.03.2013 року.

Заслухавши думку апелянта та його захисника на підтримку апеляції, вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляції підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Одним із порушень, за яких суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним було порушення п.2.1 «Тимчасового положення про категоріювання обєктів (ТПКО-95)» №35, а саме в Миколаївській філії не проведено категоріювання виділених режимних приміщень. Наказом директора від 11.02.2009 року №14дск було визначене місце, в якому дозволяється знищувати секретні документи і справи, проте в порушення п.378 Порядку 1561 зазначене приміщення не є режимним.

Проте, відповідно до Наказу Держаної служби спеціального звязку та захисту інформації України №05 від 29.03.2013 року «Тимчасове положення про категоріювання обєктів» №35 втратило чинність.

Тому, доводи апелянта в цій частині апеляції є обґрунтованими.

Але висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, за який її притягнуто до адміністративної відповідальності, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у постанові судді.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1-6)вбачається, що ОСОБА_1 в порушення ст.21 ЗУ «Про державну таємницю» зробив реорганізацію режимно-секретного органу не погодивши її з Управлінням СБ України в Миколаївській області, а саме ОСОБА_3, який був інженером з охорони праці та керівником режимно-секретного органу було призначено на посаду сторожа господарчої групи, а графік роботи сторожа не дозволяє останньому в повній мірі виконувати завдання, які на нього покладені, як на керівника режимно-секретного органу та окрім того, посада сторожа господарчої групи не міститься у номенклатурі посад, а надання допуску до державної таємниці в даній установі здійснюється на підставі номенклатури посад працівників, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, погодженої з УСБУ в Миколаївській області 28.05.2011 року та затвердженої керівником установи 02.06.2011 року.

Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються витягом з акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, повязаної з державною таємницею, в Миколаївській філії Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення від 10.10.2013 року (а.с.13-16).

А тому, доводи апелянта, що зміна основної посади керівника РСО не може бути визнана реорганізацією обєкта та графік роботи сторожа не перешкоджав ОСОБА_3 виконувати свої обовязки в РСО не заслуговують на увагу виходячи з досліджених вище доказів по справі.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що суд першої інстанції встановив всі обставини справи та надав їм вірну юридичну оцінку, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП.

При цьому як вбачається з постанови суду, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував особу правопорушника та призначив відповідне та справедливе покарання у вигляді мінімального штрафу.

З урахуванням вищенаведеного підстав для скасування постанови суду та закриття провадження по справі у звязку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, як просить апелянт, немає.

Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити беззадоволення. Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_4