Ухвала суду № 49563622, 12.11.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7173/14-к

Провадження № 1-кп/461/261/14

УХВАЛА

12.11.2014 колегія суддів Галицького районного суду м.Львова у складі:

головуючого судді Городецької Л.М.,

суддів Волоско І.Р. та Мисько Х.М.,

при секретарі Скочиляс І.М.,

з участю:

прокурора Замараєва Р.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 209 ч.3, 27 ч.5, 375 ч.2, 27 ч.5, 364 ч.2 КК України, -

в с т а н о в и в :

у провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 209 ч.3, 27 ч.5, 375 ч.2, 27 ч.5, 364 ч.2 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до двох місяців, покликаючись на те, що обвинувачений після закінчення строку тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілих, та ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не відпали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_1 проти клопотання прокурора заперечив, подав письмове клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що прокурором не наведено жодних обставин, конкретних аргументів на користь того, що застосування більш мякого, ніж взяття під варту, запобіжного заходу може не забезпечити ОСОБА_4 належну процесуальну поведінку, не наведено всіх ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Крім того, просить врахувати те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується виключно з позитивної сторони, має на утриманні трьох неповнолітніх та малолітніх дітей, хворіє на серцево-судинне захворювання, переніс тяжку травму голови, на даний час стан здоровя ОСОБА_4 від перебування в СІЗО погіршився, а відтак, він потребує кваліфікованої медичної допомоги, яку в умовах СІЗО йому не можуть забезпечити.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечили та підтримали клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі. Надалі ухвалою колегії суддів Галицького районного суду м.Львова від 15.09.2014 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 21 листопада 2014 року включно.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Також суд бере до уваги і правову позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх

клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Крім того, суд враховує тяжкість можливого покарання, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується виключно з позитивної сторони, має на утриманні трьох неповнолітніх та малолітніх дітей, хворіє на серцево-судинне захворювання, переніс тяжку травму голови, через що потребує постійного професійного нагляду лікарів, що також підтверджено довідкою ЛСІ УДДУ ПВП у Львівській області.

Таким чином з врахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, значний проміжок часу знаходиться під вартою, враховуючи стан здоровя обвинуваченого та, приймаючи до уваги те, що під час судового засідання не підтверджено наявності обставин, які б давали підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, перешкоджатиме кримінальному провадженню, впливатиме на потерпілих та свідків, буде переховуватись від органів досудового розслідування, та обставин, які свідчать про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 слід змінити запобіжний захід, достатній для запобігання цим ризикам, у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.177, 183, 331 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и ла :

у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 відмовити.

клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволити.

Змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обовязки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-цілодобово не залишати місце свого проживання будинок №97 по вул.Шевченка в смт.Олесько Буського району Львівської області.

Розяснити підозрюваному ч.5 ст.181 КПК України.

Строк дії ухвали 2 місяці, тобто до 12 січня 2015 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Львівської області, на Буський РВ УМВСУ у Львівській області та на ЛСІ УДДУ ПВП у Львівській області для обліку обвинуваченого за місцем його проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.М.Городецька

Судді І.Р.Волоско

ОСОБА_5