Ухвала суду № 49562824, 14.05.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10117/13-к

Провадження № 1-кп/461/48/14

УХВАЛА

14.05.2014 Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Городецької Л.М.,

при секретарі Скочиляс І.М.,

з участю: прокурора Горин Х.В.,

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3 І.

законного представника

потерпілої ОСОБА_4

захисника потерпілої ОСОБА_5 Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.3 ст.146 КК України,

в с т а н о в и в :

в провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.3 ст.146 КК України.

13 травня 2014 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 подав через канцелярію суду письмове клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 не робив спроб переховуватись від органів досудового розслідування та суду, не знищував, не ховав та не спотворював речі і документи, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, не впливав на потерпілу та свідків, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином. На даний час відсутні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може здійснити дії, повязані з ризиками, передбаченими ч.1 ст.177 КПК України.

В судове засідання захисник ОСОБА_7 не зявився, проте подав клопотання про те, що не заперечує, щоб судове засідання проводилось у його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_6, його законний представник та захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 підтримали та просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_4 А-С.І., її законний представник та захисник ОСОБА_5 проти клопотання захисника ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт заперечили, оскільки вважають, що відсутні підстави для його зміни.

Прокурор, який був присутній при розгляді справи, проти клопотання захисника ОСОБА_8 заперечив, мотивуючи тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, а тому не має підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 31 травня 2013 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі до 31 липня 2013 року включно. Ухвалою слідчого судді від 23.07.2013 року продовжено строк дії запобіжного заходу до 31.08.2013 року. В подальшому 24.09.2013 року ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у виді домашнього арешту на тримання під вартою по сьогоднішній день.

Згідно ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Також, суд бере до уваги і правову позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх

клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування

презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Крім того, суд враховує тяжкість можливого покарання, особу обвинуваченого, його вік, позитивну характеристику за місцем проживання та те, що раніше не судимий, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

Згідно ст.37 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року» жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне увязнення дитини здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу.

Таким чином з врахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, який вчинив злочин у неповнолітньому віці та, який значний проміжок часу знаходиться під вартою, під час судового засідання не підтверджено наявності обставин, які б давали підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, перешкоджатиме кримінальному провадженню та впливатиме на потерпілу, та обставин, які свідчать про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним ст.177 КПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід змінити запобіжний захід, достатній для запобігання цим ризикам, у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст.181, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволити.

Змінити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обовязки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-цілодобово не залишати місце свого проживання квартиру №9а, що по вул. Антоновича, 57 у м. Львові.

Розяснити підозрюваному ч.5 ст.181 КПК України.

Строк дії ухвали 2 місяці, тобто до 14 липня 2014 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Галицького районного суду м.Львова та на Франківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області для обліку обвинуваченого за місцем його проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М.Городецька