Ухвала суду № 49559433, 03.09.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8234/15-ц 2-з/335/97/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Апаллонової Ю.В., при секретарі Кудряшовій Ю.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей- Колект» про визнання договору факторингу недійсним, визнання кредитного договору недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей- Колект» про визнання договору факторингу недійсним, визнання кредитного договору недійсним, визнання договору іпотеки недійсним.

Ухвалою від 27 серпня 2015 року відкрито провадження у справі і судове засідання призначено на 15.09.2015 року на 12 годину 30 хвилин.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту квартиру №30 у буд. 196 по пр..Леніна, у м. Запоріжжі та заборони здійснення будь-яких дій Державною реєстраційною службою України у відношенні вказаної квартири.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши матеріали заяви та додані до позову документи, суд приходить до наступних висновків.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

В силу ч.3ст. 151 ЦПК України- забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5ст. 153 ЦПК України- про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб (ст. 152 ЦПК України).

В заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: а) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме; б) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який, на думку заявника, є найбільш адекватним; в) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (в заяві необхідно зазначити, про які саме дії йде мова; місце знаходження майна; найменування осіб, в яких знаходиться майно відповідача тощо).

Відповідно до розяснень, викладених Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на розділ пятий оспорюваного договору іпотеки, згідно до якого, на думку позивача, відповідач може у будь-який час продати майно позивача або переоформити право власності на іпотекодержателя в досудовому порядку.

Як вбачається із розділу 5 Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя оспорюваного договору іпотеки № 11341237000/З від 08.05.2008 р.:

5.1 Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

5.2 Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки:

5.2.1 Передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України „Про іпотеку";

5.2.2 Отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продаж від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку".

5.3 Позасудове врегулювання може бути застосовано Сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але у будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, застереженням у оспорюваному договорі іпотеки визначено, що передача права власності на Предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимого Іпотекодержателя, отримання права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продаж від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, тобто без укладення окремого договору, без згоди сторони договору Позивача звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання умовами оспорюваного договору не передбачено.

Однак, Позивачем у заяві не зазначено чи укладено такий договір між сторонами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, який укладається між сторонами договору, і враховуючи зміст позовних вимог, позивачем не обґрунтовано тих обставин, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, що майно може бути відчужене третім особам або знищене, тощо, як цього передбачають приписиЦПК України і що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість скористуватися своїми права іпотекодержателя нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи стосовно того, що у разі реалізації предмет іпотеки виконати рішення суду в частині визнання недійсним договору іпотеки від 08.05.2008 року стане неможливим, на увагу не заслуговують, оскільки це є тільки припущенням того, що позивачеві у разі незабезпечення позову в майбутньому буде завдано шкоду його правам та інтересам, а припущення не можуть бути підставою для вирішення питання щодо забезпечення позову.

До того ж, предметом спору у даній справі є визнання недійсним кредитного договору від 08.05.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодовується вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд бере до уваги, що відповідач у справі є Банк, у якого наявні достатні фінансові ресурси для виконання вимог ч.1 ст. 216 ЦК України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак вказана довідка складена щодо квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в обтяженні на підставі договору іпотеки від 16.03.2007 року, недійсність якого не є предметом спору у даній справі.

Крім того, як вбачається із оспорюваного іпотечного договору, укладеного між сторонами та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 08 травня 2008 року на спірну квартиру вже накладена заборона відчуження (а.с.6).

Згідно до п.6.3. Договору іпотеки сторони домовилися, що цей договір укладається із накладенням заборони відчуження Предмету іпотеки.

За таких обставин відсутня необхідність у дублюванні судом раніш накладеного забезпечення виконання договору, а від так, підстав вважати, що існує реальна загроза його відчуження у суду немає і позивачем не наведено і у задоволенні заяви суд відмовляє.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.10,11,60, 151-153 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей- Колект» про визнання договору факторингу недійсним, визнання кредитного договору недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, про забезпечення позову, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суд Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ю.В. Апаллонова