Ухвала суду № 49558247, 02.09.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6726/15-ц

Провадження № 2/333/2959/15

У Х В А Л А

Іменем України

про залишення позовної заяви без руху

02 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначену справу передано у провадження судді Дмитрієвої М.М.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Як визначено у ст. 4 ЦПК України суд здійснює правосуддя у спосіб визначений Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав, тому суддя, вивчивши матеріал вказаної позовної заяви, вважає за потрібним запропонувати позивачу привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України.

ОСОБА_3 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за № 10-1386/0/4-12 визначено, що при застосування у судовій практиці норм ЦПК України, суди повинні дотримуватися прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожнадержава-учасниця цієїКонвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладнийрух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року). З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддявідкриваєпровадження у цивільній справі не інакше якнапідставізаяви,поданоїіоформленоївпорядку, встановленому цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до ч. 5ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» станом на 01.01.2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 гривень, тобто ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру на сьогоднішній день становить не менше 243,60 грн. та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати 3654 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_4 зазначено підстави звільнення від сплати судового збору керуючись п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якого, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації у банку звільняється від сплати судового збору, проте всупереч вимогам ч. 2 ст. 119 ЦПК України, представник позивача не надав жодних документів на підтвердження того, що останній є уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, чим можуть бути підтверджені зазначені обставини в позовній заяві не зазначає.

Таким чином, представнику позивачу необхідно сплатити судовий збір з урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням вимог Постанови Пленуму ОСОБА_3 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», та надати відповідні документи на підтвердження цього. У разі звільнення від сплати судового збору, позивач повинен в позовній заяві вказати підстави звільнення та надати відповідні документи.

Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119-120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119-120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене суддя дійшов висновку, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, ст.ст. 4, 8 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без руху, надавши пятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Розяснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва